3. Структура наукової дискусії

Наукова дискусія як основна мета будь-якої конференції містить у собі такі компоненти:

1) відкриття – підготовлений монолог-штамп:

2. вступне слово – підготовлений монолог з певним мовним кліше;

3. викладення проблеми – підготовлений монолог-доповідь;

4. обговорення проблеми – міркування у формі підготовленого чи непідготовленого монологічного висловлювання з викладенням своєї точки зору;

5) висновки – непідготовлений монолог-резюме.

Підготовка наукової дискусії охоплює такі етапи:

1. Визначення орієнтовних меж теми дискусії. Перевірка чіткості і зрозумілості слів та понять теми, проблеми, у разі потреби — використання наукових і словниково-довідкових видань.

2. З'ясування основних структурних компонентів дискусії та їх ролі в обговоренні означеної теми:

• початок (встановлення контакту із співрозмовниками; окреслення мети, проблем і актуальності дискусії; активізація уваги);

• інформування (виклад інформації в обраний спосіб: повідомлення, пояснення, опис, характеристика);

• власне дискусія: аргументація (коректне наведення доказів на захист сформульованих тез) і контраргументація (коректне наведення доказів для нейтралізації антитез, заперечень співрозмовника);

• прийняття рішення;

• підбиття підсумків.

3. Визначення джерел інформації з дискутованої теми й ознайомлення з ними.

4. Порівняння різних підходів, вибудовування власного погляду на дискутовану проблему або приєднання до певної тези чи позиції автора.

5. Проектування своїх дій як учасника дискусії:

• прогнозування вірогідних заперечень і зауважень співрозмовника, можливих контраргументів і оптимальної форми реакції на них з метою переконання;

• вибір коректних прийомів утримання уваги спів розмовників.

6. Визначення можливих варіантів завершення дискусії, вибір найдоцільнішого.

7. Аналіз своєї мисленнєво-мовленнєвої діяльності під час дискусії.

Готуючись до наукової дискусії, слід звернути увагу на вироблення певних умінь:

Основні вміння: 1) повідомити про що-небудь чи розказати про щось; 2) описати явище; 3) пояснити явища, факти; 4) зробити огляд; 5) прокоментувати певні явища; 6) ставити запитання, зіставляти і порівнювати факти, давати оцінку подіям, робити висновки тощо.

Уміння мовного етикету: 1) приєднатися до обговорення, до висловленої точки зору; 2) припинити розмову чи змінити її напрямок; 3) висловити прохання, згоду, незгоду; 4) відмовитися у ввічливій формі; 5) встановити контакт зі співрозмовником, підтримати його увагу; 6) висловити незадоволення, заборону і т.п. Уміння мовного етикету відображає норми спілкування в соціально-культурній, навчально-професійній, соціально-побутовій та офіційно-діловій сферах.