4.7. Правопис суфіксів

1. Правопис іменникових суфіксів:

а) у суфіксах -альник, -ильник, -ільник, -альність після л пе­ред н завжди пишемо ь: прибиральник, будильник, поїльник,роз­важальність;

б) у суфіксах -аль, -ень, -ець, -єць, -ість, -тель завжди на кінці пишеться ь: скрипаль, в'язень, жнець, боєць, першість, мучитель тощо;

в) у суфіксах на позначення понять збірності -инн-, -інн- пи­шемо з двома нн: баговиння, павутиння, каміння, коріння;

г) після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р пишемо и (за правилом дев'ят­ки; літери легко запам'ятати в реченні «Де ти з'їси цю чашу жиру?»): командир, фінансист, романтизм; у решті випадків у цих суфіксах замість и пишуть і/ї: пломбір, мариніст, альт­руїст, неореалізм.

2. Правопис суфіксів прикметників пов'язаний з явищем подвоєння і подовження (див. навчальний елемент 3.2). Варто запам'ятати, що -н- у дієприкметникових суфіксах ніколи не подвоюється.

3. Правопис дієслівних суфіксів: у дієсловах іншомовного походження, що мали в похідній основі суфікс -ір-, в українсь­кій мові після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р пишеться -и- (за правилом дев’ятки): марширувати, третирувати, дресирувати. Суфікс -ір зберігається лише в кількох словах: лавірувати, пікірувати.