3. Синтаксичні функції іменників

У реченні іменник найчастіше виконує функції підмета та додатка. Також іменник може бути частиною іменного склад­ного присудка, неузгодженим означенням, обставиною.

Особливості використання іменників в офіційно-діловій мові:

– уживаються лише нормативні, зафіксовані в словнику, імен­ники; перевага надається однозначним, абстрактним іменникам;

– не бажане використання збірних іменників, вони заміню­ються іменниками в множині;

– назви посад, звань, ступенів, професій вказуються в чолові­чому роді (за винятком: покоївка, швачка, прачка, друкарка – ці назви професій жіночого роду), навіть якщо їх обіймає жінка, прізвище, ім'я, ім'я по батькові якої зазначене поряд з поса­дою, званням тощо. Проте жіноче прізвище, ім'я, ім'я та по батькові узгоджується з іншими членами речення, залежни­ми, наприклад, дієсловами, займенниками тощо;

– у звертанні до особи обов'язково назва посади, звання то­що узгоджується з родом і зазначається в кличному відмінку разом із прізвищем.