1. Композиційно-змістові елементи написання оригінальних тез

Оригінальнітези пишуться як первинний текст до виступу на семінарі, конференції чи конгресі. Вони публікуються в спеціальних збірниках.

Вони можуть передувати статті, бути її апробацією, в якій викладається лише суть проблеми, а докази й приклади опускаються.

Рекомендований обсяг тез становить 2-3 сторінки машинописного тексту через 1,5 інтервала.

Для тез властива строга змістово-композиційна структура: а) назва, що відображає головну ідею; б) вступ (актуальність і ступінь розробленості проблеми); в) основні тези-положення (обґрунтування, докази на користь проблеми, яку досліджує автор тексту); г) завершальні тези (основні результати, перспективи).

Кожна теза висвітлює окрему мікротему (частину загальної теми тексту), визначає зміст наступної або підсумовує попередні тези. Формулювання кожної тези починають з нового рядка. Кожна теза містить самостійну думку, яка висловлюється в одному чи кількох реченнях. Виклад суті ідеї, положення здійснюється без наведення конкретних прикладів.

Мета вступутез – показати, що дослідження є розвитком, продовженням або спростуванням визнаних положень, полемікою з іншими напрямами або науковцями. Також у вступі визначають актуальність проблеми, окреслюють питання, які будуть висвітлюватися в тезах. Висвітлення актуальності не має бути багатослівним, головне – показати суть проблемної ситуації, що потребує вивчення.

Аналіз останніх праць, у яких розглянуто актуальне питання, важливий елемент для розуміння предмета дослідження, мотивації актуальності теми і важливості теми дослідження.

Для цього можна використати такі мовленнєві конструкції: серед проблем, пов’язаних із ...; уважного ставлення дослідників останнім часом вимагає питання ...; заслуговує на особливу увагу ...; фрагментарно висвітлювалося в ...; не була об’єктом спеціального вивчення ... .

Призначання основної частини– розкрити зміст тез. Усі міркування слід викласти так, щоб читач зрозумів суть запропонованих ідей. Використовуючи маловідомі терміни, обов’язково слід подати їх тлумачення. Факти, явища мають бути певним чином представлені, класифіковані, згруповані, описані. Статистичні дані й коментарі у тезах на відміну від наукових статей не використовуються.

Виклад суті дослідження в тезах може містити такі мовні кліше: є підстави вважати ...; перевіримо запропоноване припущення ...; проведений аналіз дає змогу згрупувати (узагальнити, уточнити, конкретизувати)... .

До лексико-граматичних засобів упевненості належать такі мовленнєві звороти: безумовно, що ...; є очевидним, що ...; немає сумнівів щодо (чого?) ...; ці факти переконують у (чому?); ці факти переконують (у чому?) ...; результати дослідження підтверджують справедливість (чого?) ....

Критичні зауваження в статті допомагають виразити такі мовні кліше: не можна погодитися; навряд чи можна погодитися; є розбіжності в поглядах на ...; автор припускається неточностей ... .

Готуючи висновки,перевіряють узгодженість між назвою, метою, завданнями виступу. Водночас стежать, щоб висновки не повторювали вступу. У висновках указують, що в результаті наукового дослідження і виконання завдань зібрано відповідний матеріал, пояснюють наукове й практичне значення роботи. Доцільно також подавати чітке бачення перспектив наступних досліджень з відповідної проблеми.

Посилання на джерела, цитати в тезах, на відміну від статті не використовуються, не бажаний і фактичний матеріал та приклади. Типовими помилками у тезах є підміна тез скороченим текстом статті.

Реквізити оригінальних тез:

1. Прізвище та ініціали автора.

2. Місце написання.

3. Заголовок (назва статті).

4. Текст.