3.3. Спрощення в групах приголосних

1. При творенні чи відмінюванні слів трапляється важкий для вимови збіг кількох приголосних, найчастіше зубних. В усному мовленні та на письмі один з цих звуків може зника­ти – відбувається спрощення в групах приголосних, а саме:

1) у групах стн, стл на сн, ст: радість – радісний; щастя – щасливий; піст – пісний; перстень – персня тощо;

2) у групах приголосних зкн, скн на зн, сн: брязк – брязну­ти; писк – писнути; тріск – тріснути;

3) у групі шчк на шк: дощок – дошка; горщок – горшка; витріщатися – витрішки.

Спрощення відбувається також у словах: тиждень – тижня, тижневий; проїзд, об'їзд, наїзд та ін. – проїзний, об'їзний тощо; скатерть – скатерка, сердець – серце, чернець – ченця.

2. Спрощення не відбувається ні у вимові, ні на письмі в словах: кістлявий, пестливий, хвастливий, зап'ястний, хворостняк, випускний, пропускний, рискнути, вискнути (від виск), тоскно, скнара, скніти, брезкнути.

У вимові відбувається, але на письмі не позначається:

1) у словах: п'ятдесят, шістнадцять, шістдесят, шістсот;

2) у групах стц, стч: хустка – хустці; пустка – у пустці; невістка – невістці, невістчин;

3) у словах іншомовного походження в групах нтс, стс: агент – агентський, студент – студентський, гігант – гігантський, парламент – парламентський, контраст – контрастний, журналіст – журналістський, турист – туристський.