Антропологічна природа і психологічна сила вартості

Завдяки незбувному вантажеві соціальних потреб і природних інстинктів місце людини у світі і її ставлення до світу є засадничо аксіологічним. Свобода, знання, реалізація в особистих стосунках і професійні успіхи – усе це вартісні орієнтири, які дозволяють збу­ва­тися індивідуальним і колективним долям. Цінності закладені у вся­ку побутову перспективу і спробу філософського прориву до основ буття, вони визначають схеми міркувань, розбудов і взаємодій, від­даність системам, організаціям чи теоріям.

Означаючи один із основних елементів духовного універсуму, поняття цінності має наскрізний характер у соціальному і кому­ні­кативному аналізі. Залежно від дисциплінарної та інструментальної спрямованості аксіологічних концепцій воно може набувати різних відтінків значення: цінності – це “норми”, “стандарти”, “ідеальні моделі”, “цілі”, “суспільні ідеали”, “критерії вибору”, “орієнтири”, “система стосунків значущості”.

Соціологи наголошують нормативні, соціоструктурні сенси по­няття вартості, психологи зближують його із категоріями уявлень, установок і мотивацій. Американський дослідник вартостей М. Ро­кеч, який працював у руслі психологічних концепцій, цінністю називав

“зобов’язувальне” уявлення про те, що певний спосіб поведінки або стан у якомусь індивідуальному або соціальному сенсі має перевагу над альтернативними способами поведінки або станами [35; С. 149].

Не кожне уявлення звернене до цінностей безпосередньо, але кожне включене певним чином до системи прагматичних і стра­те­гіч­них пріоритетів. Сформувати оцінку – це означає вплинути на ймо­вірність виконання якоїсь дії: купити товар; проголосувати за канди­дата; закликати до опору.

Мілтон Рокеч розрізняє два типи цінностей: інструментальні, через посередництво яких люди поліпшують середовище свого існу­вання, досягають практичної чи комунікативної мети (працелюб­ність, толерантність), і термінальні – бажані кінцеві стани існуван­ня (щастя, мир). Спираючись на результати опитувань інституту Гел­лапа, М. Рокеч називав основні інструментальні й термінальні вар­тос­ті, найбільш поціновувані громадянами Сполучених Штатів [17; 30; 31]:

Поняття вартостей може стосуватися як особи, так і культури. Особистісні вартості – ключ до розуміння внутрішнього світу та індивідуальних запитів людини. З одного боку, вони характеризують духовність і спосіб співпраці зі соціумом, а з іншого – досить его­їстично спрямовуються на потреби виживання, самозбереження, осо­бистого задоволення. Прологом до вивчення аксіологічних стан­дар­тів поведінки та комунікації можуть слугувати моделі базових мо­тивацій і потреб індивіда. Згідно з уявленнями найбільшого авто­ри­тета у цій ді­лянці – автора теорії гуманістичної психології А. Мас­лоу, – людина зазвичай залежна від фізіологічних потреб, які умож­лив­люють біо­ло­гічне функціонування організму, психологічних по­треб, до пере­ліку яких входять безпека, почуття ідентичності та лю­бові, самооцінка, са­моактуалізація, когнітивних потреб, суть яких зводиться до бажа­ння знати та розуміти і, врешті-решт, естетичної потреби як потягу до краси і відчуття гармонії [29].

Соціальні вартості – це ті конструкти ментальності, які спря­мовують відтворення колективного досвіду. Поняття цінності в ан­тропо­логії отримало статус однієї з найважливіших характеристик соціокуль­турної групи. До прикладу, популярна схема оцінки ак­сіо­ло­гічних особ­ливостей соціуму Хофстеда, створена за антропоморф­ним типом, вклю­чає чотири основні групи параметрів: 1) дистанцію між індивідом і владою (міру прийняття у середовищі групи не­рів­номірного розподілу влади); 2) індивідуалізм – колективізм (міру ін­тегрованості індивіда у групі); 3) переважання рис маскулінності (за­хоплення вартостями досягнень, героїзму, наполегливості, мате­рі­аль­ного успіху) чи фемінінності (орієнтація на засади міжосо­бистісної гармонії, скромності, турботи про слабкого); 4) міру толерантності стосовно ситуацій невизначеності і двозначності, включно із спо­со­бами контролю за агресією та виявом емоцій [13].

Дискурс слугує матеріалом для узагальнень щодо соціальної аксіології не згірш як соціально-психологічні та соціологічні методи. Американський дослідник комунікації М. Силларс показує, що кож­на із впливових аксіологічних субсистем, що помітно вплинули на су­купну американську ідентичність, розпізнається за набором клю­чових слів позитивного плану та їх оцінних антиподів:

• вартості пуританської моралі (протестантської етики): (+) активність, відданість, надійність, гідність, обов’язок, моральність, доброчинність, заощадження, жертовність, тверезість, стриманість, економність, праця; (-) недбалість, безчестя, марнотратство, голод, безбожництво, аморальність, бідність, злодійство, вандалізм, марно­славство, розтрата;

• вартості Просвітництва: (+) демократія, факт, свобода, індивідуалізм, розум, знання, свобода, природний закон, природне право, природа, прогрес, раціональність, розум, наука; (-) спалення книг, диктатура, помилка, фальш, фашизм, неуцтво, неуважність, не­рішучість, ірраціональність, занепад, бездумність;

• прогресистські вартості (фактично продовження вартостей Просвітництва у їх індустріально-прикладному варіанті): (+) зміна, ефективність, еволюція, майбутнє, вдосконалення, модерн, практич­ність, прогрес, наука; (-) відсталість, нездійсненність, старомодність, регресивність;

• система трансцендентальних вартостей: (+) відданість, бра­терство, співчуття, емоція, рівність, почуття, дружба, гуманізм, інди­відуалізм, інтуїція, любов, містицизм, доброта, повага, чутливість, співчуття, правда; (-) гнів, черствість, ненависть, нечулість, меха­ні­цизм, раціональність, матеріалістична наука, беземоційність, війна;

• вартості особистого успіху: (+) відданість, кар’єра, розра­ху­нок, гідність, економічна безпека, задоволення, чесна гра, сім’я, дру­зі, здоров’я, ідентичність, індивідуалізм, приватність, відпочинок, по­ва­га; (-) примус, хвороба, ганьба, тупість, голод, бідність, шаблон;

• система колективістських вартостей (достатньо поширених попри відсутність масових колективістських ідеологій): (+) братер­ство, співпраця, рівність, гуманітарна допомога і турбота, спіль­ні дії, порядок, суспільна користь, спільні зусилля, єдність; (-) дезор­гані­за­ція, нерівність, жадібність, егоїзм [32].

Усі аксіологічні потоки, які розглянув Силларс, виходять із спільного джерела – християнської традиції і засад західно­євро­пей­ського раціоналізму, який має ще античні корені. Окрім того, щодалі то відчутнішими стають у Сполучених Штатах впливи східних куль­тур – і на рівні побутової звичаєвості, і у сфері духовних орієнтацій. Як і етнічна демографічна взаємодія, міжкультурна аксіологічна ін­тер­акція передбачає поєднання принципу “плавильного котла” із прин­ципом “салатниці”, а це означає тенденцію до гомогенізації, пере­мі­шування аксіологічних знаків одночасно із посиленням автономного розвитку національно специфічних культурних сфер.

Індивідуально сформованим системам цінностей протистоять системи переконування, зовнішнього втручання в особистий аксіо­ло­гіч­ний простір. Один із найбільших авторитетів у ділянці дослі­джен­ня вар­тос­тей Р. Інглехарт бачить два способи впливу на поведінку: легі­тимність і насильство. Системи вартостей належать до способів легі­тимації владних рішень:

Вони забезпечують культурну основу для лояльного ставлення до того чи іншого економічного і політичного порядку [5; С. 277].

Рональд Інглехарт у парі із Х. Велзелем створив карту, яка репрезентує особливості аксіологічного статусу різних країн [5]. Згідно із поглядами Р. Інглехарта, одна із найважливіших харак­те­ристик соціуму – за параметром співвідношення між матеріа­ліс­тич­ними орієнтаціями громадян (пов’язаними із потребами забезпе­чен­ня і виживання) і постматеріалістичними вартостями (вартостями самореалізації). Україна на цій мапі опинилася у групі країн, де вар­тості виживання домінують. Хоча людина може жити винятково ма­теріалістичними інтересами без огляду на те, чи її зарплатня становить 200 чи 2000 доларів, і навпаки, бути зосередженою на вар­тостях самореалізації за мінімального забезпечення матеріальних потреб – та все ж реально справді легко уявити собі межу забез­пе­че­ності, нижче від якої про духовність і творчість не йдеться. Невисо­кий рівень добробуту в Україні відкидає середньостатистичного гро­мадянина на доволі низькі щаблі можливостей інформаційної епохи.

Вартості – це те, що об’єднує і роз’єднує Україну як політичну спільноту. Аксіологічні засади порозуміння різних со­ці­альних і ре­гіо­нальних груп не вирізняються стабілізованістю – адже транс­формативне суспільство прикметне тим, що воно активно фор­мує набір вартостей разом із розвитком загальнонаціонального про­екту. У конструкції сучасної української ідентичності закладено і на­ціонально-духовні засади, і соціально-економічні інтереси, етнічні й громадянські самоозначення. Наразі національний складник об’єд­на­ння країни може бути актуалізований на рівні емотивно-патріо­тич­них гасел “Я люблю Україну”, що ж стосується ідеологічної кон­кре­тики, на зразок ставлення до ОУН-УПА чи НАТО, то об’єднавчий процес на основі акцепції таких вартостей перебуває ще на почат­ко­вому етапі і виглядає як бажана перспектива, а не “досягнута іден­тич­ність”. В умовах гострої геополітичної поляризації соці­альні вартості можуть слугувати основою порозуміння між регіо­нальними гру­пами гро­мадянства і політичних еліт – у тому сенсі, що перед ними усіма стоїть спільне завдання перетворити кра­їну на привабливий цивілі­зо­ваний простір, де людям хотілося б жити, реалізовуючи і мате­рі­альні потреби в рекреації та прокреації, і вартос­ті духовно-творчого плану.

Крок за кроком українське громадянство доходить порозу­мін­ня щодо цивілізаційних орієнтирів. Зокрема, більшість еліт і гро­ма­дян­ських груп погоджуються на тому, що ідея європейської України – загальнонаціональний пріоритет. Сприйняття цієї програми на заході і на сході може доволі суттєво від­різ­нятися: якщо для багатьох громадян західних областей (хоча безперечно не для всіх) зближення із Європою має імплікації об’єд­нання у культурну сім’ю, то поняття європейської України на сході прийнятніше для засвоєння в економічних термінах – не як геопо­лі­тична доктрина, а радше як рух до економічного стандарту. Але для усіх сегментів суспільства важ­ливо і вартісно, що дискурс “європей­ської України” наголошує лібе­ральні цінності, людські права і свобо­ди, повагу до закону.