3.5. Зміни приголосних основи при словотворенні

1. При творенні слів за допомогою суфіксів -ськ(ий), -ств(о) відбуваються такі зміни:

а) г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о) = -зьк(ий), -зтв(о): убогий – убозтво, колега – колезький, боягуз – боягузький – боягузтво;

б) к, ч, ц + -ськ(ий), -ств(о) = -цьк(ий), -цтв(о): парубок – па­рубоцький – парубоцтво, ткач – ткацький – ткацтво, молодець – молодецький – молодецтво;

в) х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о) = -ськ(ий), -ств(о): птах – птаство, товариш – товариський – товариство, залісся – заліський.

Інші приголосні, зокрема д, т, перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) змінюються лише у вимові, а на письмі зберігаються: людсь­кий, людство; братський, братство; заводський; багатство; солдатчина, солдатський тощо.

Якщо в кінці твірної основи після приголосного стоїть суфікс -к-, то перед суфіксом -ськ(ий) він випадає: Димерка – димерський, Звенигородка – Звенигородський, Камчатка – камчатський тощо.

Винятки з цих правил становлять такі слова іншомовного по­ходження: бангкокський, баскський, даккський, казахський, ламаншський, меккський, нью-йоркський, тюркський, цюрихський.

2. При творенні за допомогою суфікса -ин(а) відбуваються такі зміни:

а) суфікс -цьк- змінюється на чч: донецький – Донеччина, вінницький – Вінниччина, кріпацький – кріпаччина, гайдамаць­кий – гайдамаччина, козацький – козаччина; але Галичина;

б) суфікси -ськ-, -ск- змінюються на щ: черкаський – Черка­щина, слобожанський – Слобожанщина, віск – вощина.

3. При творенні прізвищ:

а) -ськ-, -ск- змінюються на щ: Васько – Ващенко – Ващук, Параска – Паращенко – Паращук. Проте при творенні прис­війних прикметників від іменникових форм ці суфікси не змі­нюються і слова пишуться за морфологічним принципом: Пріська – Прісьчин, Параска – Парасчин;

б) суфікс -зьк- перетворюється на жч: Кузько – Кужченко – Кузьчин.

4. При творенні вищого ступеня порівняння прикметників та прислівників:

а) г, з, ж, поєднуючись із суфіксом -ш(ий), змінюються на -жч(ий), таких слів є сім: дорогий – дорожчий; тяжкий – тяжчий; важкий – важче; дужий – дужчий; вузький – вужчий; близь­кий – ближче; низький – нижче; проте: легкий – легший;

б) кінцевий приголосний основи с, поєднуючись із суфіксом -ш(ий), змінюється на -щ(ий), таких слів є три: високий – ви­щий; красивий – кращий; товстий – товщий (і товстіший).