logo search
Укр

2. Економічна термінологія іншомовного походження

У системі сучасної української економічної термінології, що склалася на ґрунті широкого та всебічного використання всіх ресурсів загальнонаціональної мови, інтернаціональні терміниє її органічною частиною. За традицією,інтернаціоналізмами називають лексичні одиниці, які поширюються із спільного джерела в неспоріднені мови й мають у цих мовах схоже написання й значення.

Нині тенденція до збільшення кількості термінів-інтернаціоналізмів в економічній термінології стала особливо помітною (аваль, ажіо, стагфляція та ін.). Певним показником запозиченості терміна є „інтернаціональні словотвірні терміноелементи” – суфікси, які розподіляють ці терміни на семантичні групи. Наприклад, суф.–ер (значення особи за родом діяльності):менеджер, брокер, дилер, мерчендайзер; суфікси–инг, -інг, -ація, -яція (значення процесу): факторинг, консалтинг, кліринг, пролонгація, дефляція, девальвація тощо.

Найчисленнішою групою інтернаціональних термінів у сучасній економічній термінології є термінологічні одиниці, що створювалися на основі запозичень з класичних мов – давньогрецької і латинської. Їх нараховується 30-40 відсотків від загальної кількості термінів.

Серед економічних термінів фіксуємо такі грецькі запозичення: іпотека, криза, економія, монополія, олігополія. Латинських запозичень на позначення економічних понять в українській мові значно більше, ніж грецьких, незважаючи на те, що проникли вони у словниковий склад значно пізніше. "Словник іншомовних слів" фіксує понад 300 термінів латинського походження на позначення соціально-економічних понять, зокрема: акція, актив, аукціон, бонус, дебет, девальвація, дефіцит, дивіденд, дотація, інфляція, комерція, квота, конверсія, конкуренція, кооперація, компенсація, ліцензія, монетаризм, новація, номінал, облігація, оренда, пасив, продукція, пролонгація, реверс, ревізія, реінвестиції, рекламація, ремісія, суборенда, фіск та ін.

Активна взаємодія грецької та української мов почалася після прийняття християнства, в епоху Київської Русі, коли вплив грецької мовивідбувався як усно, так і через писемність, а з XVI ст. (із збільшенням в Україні мережі навчальних закладів, де вивчалася грецька мова) з'являється багато наукових понять, наукових термінів. Запозичення передавались уже не через грецькі писемні джерела, а найчастіше через латинську мову, з якої засвоювалися терміни грецького походження.

Проникнення латинських слів до української мови інтенсивно розпочинається з виділенням її в самостійну мову української народності (XIV—XV cm.). Поява термінів-латинізмів в українських писемних пам'ятках проходила двома шляхами. Один був пов'язаний з тим, що латинська мова стала в той час мовою науки й важливим навчальним предметом у братських школах та Києво-Могилянській академії, виконуючи роль посередника у запозиченні. Латиною були перекладені праці давньогрецьких філософів Ксенофонта, Платона, де зустрічаються міркування з економічних питань, зокрема, в трактаті Аристотеля "Економіка" описано організацію багатства в маєтку рабовласника. Латиною писали свої твори такі визначні діячі, як С.Яворський, Ф.Прокопович, а пізніше Г.Сковорода. Оскільки наука про народне господарство була невіддільна від філософії, то вже в працях Г.С.Сковороди ми зустрічаємо термін"економія".

Доба раннього капіталізму була й добою народження сучасних наук, зокрема політекономії, яка відчувала гостру потребу в науковій термінології. Особливо українській науковій мові бракувало абстрактної лексики, здатної обслуговувати різні сфери суспільного життя. З 60-х років XIX ст. по перше десятиріччя XX ст. включно в українську літературну мову ввійшло понад 1000 лексем інтернаціонального походження для вираження понять економічної сфери передусім з провідних європейських мов – англійської французької, німецької. Оскільки саме ці держави були провідними країнами з високорозвинутими економіками.

Разом із тим, у цей же час відбуваються бурхливі дискусії щодо чистоти української літературної мови, в яких дуже гостро ставилось питання про вживання іншомовних слів. Пуристи-реформатори прагнули очистити українську термінологію від інтернаціоналізмів, замінивши їх питомими еквівалентами: криза – перелом; дивіденд – подільний бариш; дебет – довг, винне; гарантія – забезпека; конкуренція – навперегінка; кредит – позичання; функції – відправита ін. Частина іншомовних слів подавалася в народній трансформації:контрахти замість контракти, дзбанок (банк), рандарство (орендарство) та ін.

І. Франко виступив з гострою критикою пуристів (прихильників виключно національної термінології), дотримуючись принципу поміркованого поєднання національних та інтернаціональних елементів. І. Франко заперечував як невмотивоване запозичення іншомовних номенів, так і діаметрально протилежне явище вузьконаціонального пуризму, вважаючи, що для всіх термінів (як власне українських, так і запозичених) необхідним є "...приноровлення їх до духу і звукових правил рідної мови"3, тобто її фонетичних, словотвірних, морфологічних, синтаксичних, орфографічних і стилістичних норм.

Ці міркування стосуються і української економічної термінології, яка, формуючись на національній основі, постійно поповнюється й іншомовними запозиченнями, що органічно ввійшли до її складу. Зокрема:

1. У системі економічної термінології спостерігаємо випадки паралельного вживання термінів-інтернаціоналізмів та суто українських термінів: економіка – господарство, акумуляція – нагромадження, індустрія – промисловість, аукціон – торги, експлуатація, визискування, репродукція – відтворення. Незважаючи на тотожність означених термінологічних одиниць, у науковому стилі перевага віддається запозиченим термінам, а в публіцистичному й розмовному їхнім українським відповідникам.

Українські відповідники, що мають латинську основу без закінчення: бонус, інвентар, номінал, актив, дефіцит, дивіденд та ін.

Грецькі та латинські терміни, що мають українізовану граматичну форму: економіка, іпотека, емісія, індексація, контрибуція, оренда та ін.

Чимало термінів латинського походження потрапило до української економічної термінології через німецьку, французьку, італійську, англійську мови, наприклад: капітал (нім.kapital, лат. capitalis);інвестиція (нім.investition, від лат. investio);акциз(франц. accise, від лат. accisia);акредитив (франц. accreditif, лат. accrediter);валюта (італ. valuta, лат. valete); експорт (англ. export, лат. exportare);імпорт (англ. import, лат. importare);каса (італ. cassa, лат. capsa).

5. Наявність термінологічних одиниць змішаного типу: мікроекономіка, макроекономіка, суборенда, квазігроші та ін. Основну масу термінів цього розряду становлять терміни-словосполучення, що з'явилися в українській економічній термінології переважно на сучасному етапі і свідчать про усталеність в українській мові цих лексичних одиниць:економічна експансія, економіка виробничої сфери, емісійний прибуток, курс облігацій, золоті аукціони, інвестиційні цінні папери, нуліфікація грошей та ін.

6. Багато запозичених економічних термінів мають невідмінювану граматичну форму, зокрема у банківській сфері. Наприклад: ажіо, авізо, альпарі, банко, ембарго, інкасо, сальдо та ін. Важливо правильно узгоджувати з цими словами означення та дієслова-присудки, напр.:документальне інкасо, дебетове сальдо тощо.

Проаналізовані терміни-інтернаціоналізми свідчать про те, що в українській мові вони добре адаптувалися відповідно до її фонетичних та граматичних законів, що наявність іншомовних слів збагачує мову, оскільки інтернаціональне не протистоїть національному, а втілюється в ньому. Можна стверджувати: сила мови полягає в тому, що вона, запозичуючи чуже слово, адаптує і використовує як власне, автохтонне, пристосовуючи до своїх потреб.