8.6. Основні риси тексту як критерії для лінгвістичної характеристики

Лінгвістичне оцінювання та аналіз тексту є непростим завдан­ням. Параметри, критерії, за якими здійснюють оцінювання тек­сту, є загальними для всіх видів літератури, бо, власне, вимоги до тексту однакові скрізь. Текст як об'єкт лінгвістичного досліджен­ня уявляється насамперед як інформаційна та структурна єд­ність, довершена функціонально й тематично в мовленнєвому цілому. Звідси починаються пошуки законів текстотворення.

Критерії лінгвістичної характеристики тексту можна виріз­няти з погляду комунікативної, прагматичної функцій текстів.

Зупинимося на тих, що мають більшою мірою лінгвістичне походження – це точність, логічність, повнота, діалогічність, зв'язність, цілісність, ясність, стислість, компактність, достатня аргументованість тощо. Окреслимо й схарактеризуємо найголовніші.

1. Точність – цей критерій визначається як комунікативна властивість тексту, що формується на основі відповідності змісту мовлення та дійсності, тобто всі використані слова адекват­ні своєму значенню і будуть правильно потрактовані читачем. Отже, точність може ототожнюватися з однозначністю, надто важливою в офіційно-діловому мовленні, яке не допускає різних трактувань документа. Саме тому на цьому рівні тексту стає важливим: 1) використання уніфікованих, усталених мов­них зворотів, виразів (кліше); 2) високий ступінь термінологі­зації; 3) нейтралізація загальних лексичних одиниць, тобто надання їм одновимірності, моносемантичності тощо. На пра­вильне й точне розуміння тексту впливає також синтаксична побудова речень. Точність організується автором тексту не ли­ше на лексико-фразеологічному рівні, а й на екстралінгвальному – структурному, композиційному тощо. Стає важливим спів­відношення між різними фрагментами тексту, їхня логічна послідовність та організація.

2. Логічність тексту складається з двох компонентів: логіч­ності викладу та логічності суті тексту. Під логічністю викла­ду здебільшого розуміють послідовність розгортання думки, під логічністю суті тексту – структурно-змістове композицій­не оформлення тексту, іншими словами, логічна послідовність розташувань надфразових єдностей у тексті.

3. Повнота тексту стосується більше комунікативної прагматичної функції тексту, хоча впливає на неї також і лексико-фразеологічний рівень розгортання інформації. За цим критерієм стоїть просте розшифрування: текст має бути оптимальним за повнотою інформації. Неповнота інформації відчувається на­самперед у лінгвістично-фразеологічному аспекті, отже, можливе неправильне розуміння, тлумечення тексту, що призводить до викривлення інформації. Також може бути ком­позиційна неповнота, але тоді текст взагалі втрачає свою кому­нікативну цінність, адже якщо не вистачає якогось зі струк­турно-синтаксичних цілих, то неможливо зрозуміти суть та завдання тексту загалом.

4. Діалогічність проявляється у використанні спеціальних елементів адресації як самостійних реквізитів, апелятивних займенників, текстових фрагментів, що спонукають до зво­ротного зв'язку, тобто надають змогу й навіть підштовху­ють до комунікативного акту. Власне ділові папери, на відміну від інших текстів, неможливі без цієї діалогічності або комунікативності, це закладено в їхній природі: давати інфор­маційний сигнал та отримувати відповідь (зворотний зв'язок) тощо.

5. Зв'язність є однією з конструктивних (формальних, структурних) ознак тексту. Реалізується зв'язність лексико-граматичними засобами. Зв'язність поділяється на локальну та глобальну. Локальна зв'язність складається з ланцюгової послідовності висловлювань (ними можуть бути речення) та надфразових єдностей (це синтаксичні зв'язки між текстовими блоками, їх можуть виконувати вставні слова, однотипні фор­ми, види дієслів, лексичні повтори, порядок слів, сполучники тощо). Глобальна зв'язність організує змістову єдність тексту, вона проявляється через ключові слова, що тематично та кон­цептуально об'єднують текст у блоки (фрагменти) [2]. Тобто зв'язність тексту досягається зовнішнім логічним зв'язком між реченнями, їхнім структурним поєднанням у, так би мови­ти, текстові блоки та формуванням з них надфразових єднос­тей, між якими також повинен бути семантично-структурний зв'язок (в іншому разі, вони втрачають свою перманентне зна­чення та завдання). Важливу цементувальну, організуючу роль у зв'язності тексту відіграють ті ж таки конструкції-кліше: «у зв'язку з тим, що...», «вважаю за потрібне довести до Вашо­го відома, що...», «зважаючи на згадані факти», «вищезазначе­не дозволяє твердити, що...».

Зв'язність може бути прихованою та наявною, що досяга­ється в тексті тими ж лексико-морфологічними, синтаксични­ми засобами мови.

Цілісність тексту означає його змістову та комунікативну організацію. Цілісність тексту треба розглядати нерозривно зі зв'язністю, бо вони утворюють одне ціле: зв'язність тексту – структурно, цілісність – семантично (змістовно), концепту­ально.

Цілісність тексту визначається ключовими словами-«скріп­ками», організацією мовних засобів (зв'язність), концептуаль­ною підпорядкованістю загальної думки авторській позиції. Також текст повинен мати комунікативну установку, тобто ад­ресацію, бо від цього залежить вибір засобів повідомлення, жанр і стиль тексту.

7. Завершеність тексту тлумачиться в лінгвістиці як відповідність заголовка (назви) власне змісту тексту, бо назва повинна відображати головну думку, тобто зміст тексту [2].

РОЗДІЛ 9. ДОКУМЕНТИ ТА ЇX РІЗНОВИДИ: ВИМОГИ ДО

ОФОРМЛЕННЯ, ЗАГАЛЬНА МОВНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕКСТІВ