Державний кредит

Державний кредит відображає акумуляцію державою коштів на принципах повернення для фінансування державних видатків. Кредиторами виступають фізичні (і/й) юридичні особи, позичальником – держава (у/в) особі її органів (Мінфін, місцеві органи). Державний кредит використовується (у/в) якості заходів стабілізації грошового обігу. (У/В) умовах розвитку інфляційних процесів державні позики (у/в) населення тимчасово зменшують його платіжний попит. (З/Із/Зі) обігу вилучається грошова маса, тобто відбувається вилучення коштів (з/із/зі) грошового обігу на заздалегідь обумовлений термін.

Для кредиторів державний кредит є формою заощадження (і/й) інвестування коштів (у/в) цінні папери, які дають додатковий дохід.

Державний кредит поділяється на види, які відображають специфіку відносин (і/й) (у/в)плив низки чинників. Види такого кредиту визначаються складом позичальників (і/й) кредиторів; конкретними причинами появи потреби (у/в) держави (у/в) мобілізації коштів; місцем одержання кредиту; методами залучення грошових ресурсів (і/й) способами їх повернення; строками погашення державою своїх зобов’язань; ступенем ризику кредитора (і/й) позичальника.

(За Потаповым В.С. Коммерческие банки // Основы экономической теории: Конспект лекций. – Луганск: СУДУ, 1999. – С. 34-35).