Скорочення тексту в цитаті
1. Скорочення цитованого тексту позначають:
а) трьома крапками, якщо пропущено одне чи кілька слів у межах одного цитованого речення, причому три крапки від попереднього слова не відбивають проміжком, а лише від наступного;
б) трьома крапками в квадратних дужках, якщо пропущено ціле речення чи більше.
2. У багатоабзацній цитаті пропуски слів на початку чи кінці абзацу позначають трьома крапками.
Непряма мова
В офіційно-ділових паперах використовують найчастіше непряму мову. Непряму мову вживають для передачі чужого мовлення від особи автора повідомлення.
1. Непряма мова звичайно передається складнопідрядним реченням, у якому основна частина складається зі слів автора, а підрядна передає чуже мовлення або своє як непряму мову, наприклад: Секретар повідомив, що президент фірми вітає всіх із відкриттям нового філіалу й бажає успішної та ефективної роботи.
2. У непрямій мові особа займенників та дієслів повинна відповідати особі, від імені якої передається повідомлення. Порівняємо пряму й непряму мову:
Пряма мова Непряма мова
«Ми, студенти другого курсу, Староста курсу зауважила, що
вважаємо за необхідне затверди- вони, студенти другого курсу,
ти графік чергування», – заува- вважають за необхідне затвер-
жила староста курсу. дити графік чергування.
3. У непрямій мові особливості розмовного спілкування – вигуки, повторення, вставні слова, частки – не зберігаються, крім тих, що виражають упевненість чи невпевненість:
Пряма мова Непряма мова
«Добрий день, діду!» – гукнув я Я, зупинившись на мить, привітався до діда.
через паркан, зупинившись на мить.
«От, якби ти віддав дочку за мене, Бідний промовив вкрадливо до багатого,
тоді справу владнали б», — що якби той віддав за нього дочку,
вкрадливо промовив бідний до багатого. то справу владнали б.
4. Звертання в непрямій мові або опускають, або роблять підметом чи додатком, наприклад: Вона запросила дітей до столу, Лариса Валентинівна запитала Юрія, чи він готовий відповідати на питання екзаменаційного білета.
5. Оклична та питальна інтонація, а також відповідні знаки оклику та питання не зберігаються, наприклад: Чоловік запитував, як йому бути й що робити.
6. Форма наказового способу дієслів перетворюється на форму умовного способу, а частка б входить до сполучника щоб, наприклад: Віце-президент розпорядився, щоб скасували оплату пробного тестування.
Особливий текст – таблиця (вивід)
Таблиця – текстовий чи цифровий матеріал, розташований графами й відокремлений один від одного лінійками. Вивід – статистичні (цифрові) дані розташовані графами без лінійок (проте лінійкою відмежовують підсумки). Звичайно виводи подають меншим кеглем, аніж основний текст.
Таблиця та виводи (так само, як формули та рівняння) є рівноцінним членом речення разом зі словами, з яких організоване це речення, тобто перед таблицею, як і після неї, ставимо відповідний розділовий знак (двокрапка, тире, кома, крапка тощо). Коли цей специфічний матеріал вставляють безпосередньо в словесну тканину тексту, він не розривається.
У вигляді таблиць, як правило, оформляють цифрові показники, статистичні дані, що відповідають вимогам чинних нормативних документів. Тобто таблична форма з кількісними показниками – це матриця, що містить упорядковані змістові відношення між двома й більше системами даних.
Особливості складання таблиці
1. Таблиця складається з таких елементів: а) номер; б) тематичний заголовок; в) головка (у верхній частині); г) боковик (у лівій частині таблиці); д) прографка (графи); е) підсумкова частина (не завжди наявна).
2. Спосіб розміщення матеріалу в таблиці (вертикально-горизонтальний) зумовлює наявність граф (інколи їх називають ще колонками й стовпчиками) та рядків. Графи – відмежовані вертикальними лініями елементи таблиці, класифіковані чи названі в головці таблиці. Рядки утворюються горизонтальними лініями, що йдуть від боковика, де вони називаються, нумеруються. Графи з рядками створюють комірки, де власне й розташований матеріал (текстовий чи цифровий).
3. У таблиці матеріал не може бути повторений, тому важливо правильно скласти таблицю, тобто визначити логіку підпорядкованості (родових і видових співвіднесень або цілого й частини). Родовидові співвіднесення формуються підпорядкуванням головки (її заголовків і підзаголовків граф) боковику, тому що в ньому розташовують зміст таблиці.
4. Таблиця повинна мати назву, визначену її темою і змістом. Назва має бути точна, лаконічно сформульована. Якщо таблиця велика за обсягом і займає кілька сторінок, то назву на них не повторюють, лише зазначають: «Продовження табл. 2» чи «Закінчення табл. 1». У продовженні таблиці на наступних сторінках допускають заміну заголовків граф нумерацією арабськими цифрами. Нумерацію граф і рядків таблиці застосовують тоді, коли на них треба робити посилання в тексті документа.
Якщо таблиця не має самостійного значення, тобто потрібна як узагальнювальний, підтверджувальний чи ілюстративний матеріал, то її розташовують по ходу читання основного тексту і, зазвичай, не називають.
5. Таблиці, якщо їх більше однієї в документі, нумерують арабськими цифрами. Система нумерації може бути:
а) наскрізна – Таблиця 1; Таблиця 2 і т. д.;
б) індексаційна – номер таблиці складається з номера розділу й порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад: Таблиця 3.4 – це означає: четверта таблиця третього розділу.
6. На таблицю, виводи обов'язково робимо посилання в тексті, зазначаючи номер таблиці в круглих дужках, наприклад: (див. табл. 4 ).
7. Залежно від розміру таблицю розміщують:
– безпосередньо після тексту, до якого вона належить;
– на наступній сторінці;
– у додатку.
8. Заголовки граф наводять переважно в називному відмінку однини без довільного скорочення слів. Множину застосовують:
– коли серед текстових показників графи є такі, що стоять у множині;
– коли значення заголовка передається лише в множині;
– коли слово в однині не вживається.
Якщо в сусідніх рядках графи текст повторюється, то його замінюють словами «Те саме», які в разі подальшого повторення тексту заміняють однією парою лапок, коли текст не вміщується в один рядок.
9. За відсутності відомостей ставлять три крапки або зазначають: Немає відом. Якщо немає й не буде змоги проставити в комірці таблиці відомості (їх не існує), то ставлять тире. Залишати комірку порожньою не можна.
10. Якщо треба пояснити, доповнити, прокоментувати якісь табличні дані, роблять підтабличні примітки, пов'язуючи їх з таблицею за допомогою примітки чи знака виноски.
11. Не дозволено заміняти лапками:
– цифри й знаки;
– позначення одиниць величин;
– літерні абревіатури;
– серійні номери, марки машин, механізмів, матеріалів та ін.;
– скорочені позначення нормативних документів із номерами тощо.
Таблиці (виводи) характерні економністю мови й високим ступенем унаочнення. Крім того, вони є одним із засобів формалізації текстів, де панує штучна знакова система. Це поліпшує ефективність роботи та зменшує витрати часу.
- 1.1. Розвиток мови документів
- 1.2. Лінгвістика як наука і дисципліна
- 1.3. Мовна норма та її система. Культура мови
- 2.1. Загальна характеристика, визначення документної діяльності
- 2.1.1. Функції документів
- 2.1.2. Класифікація документів
- 2.2. Стандартизація ділових паперів. Формуляр; бланк; трафарет. Реквізити документа: місце й послідовність розташування, вимоги до оформлення
- 1.1. Розвиток мови документів 1
- 2.3. Вимоги до тексту як основного реквізиту документа
- 2.3.1. Основні елементи тексту. Правила й вимоги до укладання, оформлення
- § 41. Звук і фонема. Говорячи про звукові зміни, ми почасти перейшли від...
- § 41. Звук і фонема
- Не скорочують в офіційно-діловому мовленні
- Правила скорочування слів у бібліографічному описі
- Правила написання абревіатур
- Виноски, посилання
- Загальні правила оформлення та укладання посилань
- Загальні правила оформлення цитат
- Скорочення тексту в цитаті
- 2.3.2. Додаткові елементи тексту. Правила й вимоги до укладання, оформлення, правопису
- Лексичні та фразеологічні засади документознавчої діяльності
- 3.1. Вимова й правопис приголосних у звукосполуках
- 3.2. Подовження приголосних та подвоєння літер
- 3.3. Спрощення в групах приголосних
- 3.4. Чергування приголосних
- 3.5. Зміни приголосних основи при словотворенні
- Правопис голосних
- 3.7. Чергування голосних
- 3.8. Основні закони милозвучності мови та фонетичні засоби її досягнення
- 4.1. Вживання великої і малої літер у власних та загальних назвах
- 4.2. Правопис та передавання на письмі іншомовних власних назв
- 4.3. Правила переносу
- 4.4. Вживання апострофа
- 4.5. Вживання м'якого знака
- 1. М'який знак пишемо:
- 2. М'який знак не пишемо:
- 4.6. Правопис префіксів
- Правопис префіксів
- 2. Префікси в іншомовних словах
- Префікси в іншомовних словах
- 4.7. Правопис суфіксів
- 4.8. Правопис складних слів
- 5.1. Лексикологія: предмет вивчення, завдання, значення.
- 1. Терміни
- 2. Професіоналізми
- 3. Неологізми
- 4. Інтернаціоналізми
- 5.2. Фразеологія: предмет вивчення, одиниці, функціональність.
- 1. Канцеляризми
- 2. Кліше, штампи
- 6.1. Іменник
- 2.1. Відмінювання іменників
- Відмінкові закінчення іменників і відміни
- Відмінкові закінчення іменників II відміни чоловічого роду
- Відмінкові закінчення іменників II відміни середнього роду
- Відмінкові закінчення іменників III відміни
- Відмінкові закінчення іменників IV відміни із суфіксом -ат-/-ят-
- Відмінкові закінчення іменників IV відміни із суфіксом -ен-
- 2.1.5. Відмінювання множинних іменників
- 2.1.6. Відмінювання прізвищ, імен, імен по батькові
- 2.1.7. Особливості творення та відмінювання імен по батькові
- 2.3. Рід іменників
- 2.4. Правопис складних іменників
- 3. Синтаксичні функції іменників
- 6.2. Прикметник
- Характеристика якісних прикметників
- 1.2. Характеристика відносних прикметників
- 1.3. Характеристика присвійних прикметників
- 1.4. Проміжні розряди прикметників
- 1.4.1. Присвійно-відносні прикметники
- 1.4.2. Присвійно-якісні прикметники
- 1.4.3. Відносно-якісні прикметники
- 2.1. Правопис складних прикметників
- 6.3. Числівник
- 2.1. Узгодження числівника з іменником
- 2.2. Правопис числівників з іншими словами
- 6.4. Займенник
- 6.5. Дієслово
- 6.6. Прислівник. Особливості правопису і вживання
- 6.7. Службові частини мови
- 8.1. Текст: основні підходи та параметри вивчення
- 8.2. Одиниці тексту: висловлювання, надфразова єдність (складне синтаксичне ціле), зв'язки між ними. Структура
- 8.3. Тексти з ланцюговим та паралельним зв'язком.
- 8.4. Види текстів за способом викладу
- 8.5. Дискурс
- 8.6. Основні риси тексту як критерії для лінгвістичної характеристики
- 9.1. Документи щодо особового складу Заява
- Резюме Чухальова Олександра Володимировича
- Маю публікації в газетах та журналах. Працюю на комп’ютері.
- Накази щодо особового складу
- Автобіографія
- Характеристика
- 9.2. Довідково-інформаційні документи
- Пояснювальна записка
- Пояснювальна записка
- Доповідна записка
- Доповідна записка
- Протокол
- Протокол № 10
- Витяг з протоколу
- Витяг із протоколу № 6
- Службові листи
- Обов'язкові реквізити листа
- Загальноприйняті правила в діловому листуванні
- Типи службових листів