З — із — зі (зо)

З уживається:

перед голосним початку слова незалежно від паузи та закінчення попереднього слова

3 одним рибалкою він дуже подружив (Глібов); Диктант з української мови.

перед приголосним (крім с, ш), рідше — сполученням приголосних початку слова, якщо попереднє слово закінчується голосним, а також на початку речення.

Плугатарі з плугами йдуть (Шевченко); З її приїздом якось повеселіла хата (Леся Українка).

із уживається:

між свистячими й шиплячими звуками (з, с, ц, ч, ш, щ) та між групами приголосних (після них або перед ними)

Тихович разом із сходом сонця зірвався на рівні ноги (Коцюбинський); Лист із Бразилії (Франко); Місив новий заміс із тіста старого (Драч); Родина із семи чоловік; А вже весна, а вже красна! Із стріх вода капле (Нар. пісня); Із шовку виготовили вітрила.

Зі вживається:

перед сполученням приголосних початку слова, зокрема коли початковими виступають з, с, ш, щ, незалежно від паузи та закінчення попереднього слова

Бере книжку зі стола (Леся Українка); Ви зустріли ворога з палаючою ненавистю в очах, зі зброєю в руках (Яновський); Зі школи на майдан вивалила дітвора (Головко); Війнув зі Сходу легіт волі (Павличко); Балада зі знаком запитання (Драч).