logo search
Укр

3. Мовні особливості наукового стилю на синтаксичному рівні

У науковому стилі фраза відрізняється граматичною й смисловою повнотою, високою інформативною насиченістю. Прагнення до об’єктивності викладу виявляється в переважанні в наукових текстах пасивних конструкцій. Як відомо, в таких конструкціях реальний виконавець дії не позначається граматичною формою підмета, він виражається другорядним членом речення в формі орудного відмінка чи взагалі опускається. Наприклад:Вчені виявили цікаву закономірність (активна конструкція: дійова особа виражена називним відмінком і виконує роль присудка);Ученими виявлена цікава закономірність (пасивна конструкція: дійова особа виражена формою орудного відмінка й виконує функцію додатка);Виявлена цікава закономірність (пасивна конструкція: особа виконавець дії опущена). Завдяки застосуванню пасивних конструкцій основна увага зосереджується на дії, а сам виконавець лишається поза увагою (якщо не важливо наголошувати на тому, хто саме це зробив!). У пасивних конструкціях присудок найчастіше виражається зворотними дієсловами з часткою–ся/-сь(Такий підхід вважається найбільш раціональним), а також пасивними дієприкметниками (Зазначено таке явище).

Прагнення до точності й логічності викладу обумовлює широке розповсюдження в науковому стилі конструкцій з однорідними членами речення і вставними словами.З-поміж вставних слів найуживанішими є ті, які вказують на порядок називання (по-перше, по-друге, отже та ін.), позначають ступінь ймовірності (звичайно, очевидно та ін.) і джерело інформації (згідно з, на думку та ін.). Наприклад:Отже, сутність кредиту як економічної категорії може бути виражена лише за допомогою характеристики всіх його елементів загалом, оскільки, по-перше, недооцінювання цього положення може призвести до негативних наслідків у практичній діяльності, по-друге, абсолютизація одного з елементів кредиту спричинює викривлення цілей і обґрунтованості кредитної політики держави”.

У науковому стилі значну роль відіграють дієприслівникові та дієприкметникові звороти,які додатково характеризують дії, предмети та явища, надають науковим текстам стислості, позбавляють речення нагромадження зайвих підрядних частин. Наприклад:„Валютний курс – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни, при угодах купівлі-продажу, встановлювана на підставі попиту й пропозиції на певну валюту”.

Серед реченьпровідним типом єскладнопідрядні речення.Перше місце з-поміж них посідають підрядніозначальні, що обумовлено завданням виявлення ознак описуваного об’єкту. Наприклад:„Основними посередниками міжнародних розрахунків є банки, які забезпечують міждержавний рух коштів своїх клієнтів”. Розповсюдженими є й підрядніпричини, оскільки наука розкриває причинові зв’язки явищ дійсності. Наприклад:„У зв’язку з тим що курси абсолютно всіх національних валют, і резервної (долар США) також, зазнають періодичних коливань у наслідок різних об’єктивних і суб’єктивних причин, практика міжнародних економічних відносин відпрацювала підходи з вибору стратегії захисту від валютних ризиків”.

Частотними також є підрядні умови. Наприклад:Якщо покупець отримує товари чи послуги з відстроченням платежу, він стає суб’єктом комерційних кредитних відносин”.

Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними в науковому стилі найчастіше виражають узагальнення, розкривають типове явище, ту або іншу закономірність. Особливістю їх є те, що головна частина слугує переважно для зв’язку з контекстом, а основна інформація передається підрядним реченням. Наприклад:„Специфіка структури кредитних відносин полягає в тому, що його суб’єкти завжди виступають як кредитор і позичальник і в цій якості набувають певних рис”. Загалом, у науковому стилі переважають речення складної будови часто з кількома підрядними, що відображають логіку розгортання розумових процесів, перебіг думок.

У науковому стилі переважає прямий порядок слів у реченнях, за якого інформація розгортається за лінійним принципом, тобто від „даного” до „нового”, яке містить провідну думку висловлювання. Підмет займає позицію перед присудком, узгоджуваний компонент має стояти перед означуваним словом (валютні кредити, ринкова економіка); неузгоджений – одразу після означуваного слова (бажання писати); додаток має йти відразу за головним словомрезультати досліду, мати вплив); прислівники на -о, -е мають стояти перед дієсловом і прикметником (бурхливо протікає, дуже небезпечний); обставини ближче до слова, якого вони стосуються.

На структурному рівнідля наукового тексту притаманна чітка членованість на розділи, підрозділи, параграфи, пункти, підпункти; широке вживання схем, діаграм, графіків, таблиць, формул, цитат, посилань, виносок, ілюстрацій.

Таким чином, науковий стиль має низку властивих йому мовних засобів. Проте, науковий виклад може змінюватися під час застосування його у сфері різних наук, а також у різних жанрах тої самої науки.