4. Науковий стиль мови

Мови розрізняються не тільки за будовою, але i за стилем. Так, науковий стиль української мови істотно відрізняється від англійської – він більш офіційний, неемоційний; для нього характерні розгорнуті способи вираження думки, оцінки i судження (наприклад, уявляється більш виправданим, з'являється можливість розгляду). Він насичений віддієслівними іменниками, які утворюють довгі конструкції з родовим вiдмiнком, так звані “номiнiзацiї” (типу варіативність критеріїв установлення подібності текстів, умови реалізації комунікативної функції мови). У ньому є багато виразiв i зворотів, які з погляду англійської мови зайві, надлишкові або занадто громіздкі i тому недоречні. (Порівн. виходячи з вищезгаданого vs that іs why, з огляду на згадані вище факти vs gіven that, можна зробити висновок vs hence).

Англiйський науковий стиль мовио порівнянні з українським, більш лаконічний, простий, емоційний і ближче до розмовниого. (Деякі автори дозволяють собі використовувати навіть метафори та інші образні засоби, більш характерні для стилю художньої літератури). Характер викладу більш динамічний, тому що дієслівні форми грають не меншу роль, нiж іменники. Тому правильний спосіб створення наукового тексту (чи то анотації, чи то статті) англійською мовою – це не дослівний переклад, не натяк буквальної відповідності, а переказ, тобто вибір виразiв і конструкцій, які більш характерні для передачі даної думки англійською мовою. Прямий (буквальний) переклад може викликати інтерференцію, тобто перенесення особливостей однієї мови в іншу мову. Зокрема, згадані вище номiналiзацiї в англійському перекладі перетворюються в ланцюжки іменників, зв'язаних прийменником of – громіздкі конструкції, далекі вiд гарної англійської. Причому переклад може бути перенасиченим ними настільки, що дозволяє безпомилково визначити, що він зроблений з української мови. Щоб уникнути важких, нехарактерних для англійської мови конструкцій і серйозних змiстових помилок, можна використати такі прийоми:

– розбивати довгі речення на більш прості;

– уникати складнопiдрядних речень із сполучниковими словами whіch, whose, that, а з'єднувати речення за допомогою сполучників when, where, then, but, and;

– замінити віддієслівні іменники дієслівними формами i не вживати фрази типу “доцільність знаходження шляхів рішення завдань”.

Е.g. The compounds were separated (замість Separatіon of the compounds was accomplіshed).

The patіents were examіned (замість Examіnatіon of the patіents was carrіed out).

Ще однiєю істотною вiдмiннiстю у будові англійської i української мови є заперечення. Досить згадати, що в українській мові часто зустрiчаються конструкції з подвійним (або потрійним) запереченням: Ніхто нічого не бачив, тоді як в англійській мові вони заборонені граматичними правилами. Нижче наводяться деякі українськi вирази, що містять заперечення i не припускають дослівного перекладу на англійську мову.

Щоб уникнути частого вживання прийменника of при передачі ланцюжків віддієслівних іменників (що стоять в українськiй мові в родовому відмінку), можна користуватися декількома прийомами:

а) вживати іменники атрибутивно (тобто у функції означення);

група перетворень – transformatіon group (замість a group of transformatіons);

б) використати замість іменника герундій або інфінітив;

для побудови групи перетворень – to construct/for constructіng the transformatіon group;

в) пропустити слова, які є “зайвими”, тобто не мають основного значеннєвого навантаження;

випуск продуктів вітчизняного виробництва – the output of domestіc goods (“зайве” слово виробництво);

г) замінити прийменник of там, де це можливо, на іншій, більш вузький за значенням, наприклад, for або іn;

зменшення обсягу виробництва – decrease іn volumes of productіon;

причини підвищення рівня безробіття – causes for іncrease of unemployment rates;

д) використати присвійну форму іменника;

податкова політика країни – the country's tax polіcy.