2.5.2. Основні елементи бібліографічного опису

До основних елементів бібліографічного опису належить інформація про автора (чи авторів), назву твору, вид видання (перевидання чи переклад), місце видання, видавця, рік видання та обсяг публікації.

Дані про автора. Ініціали осіб, на чиї праці посилаються в науковій роботі, пишуть перед прізвищем. У бібліографічному описі навпаки - на першому місці ставлять прізвище. Ця вимога стосується й опису іноземними мовами. Прізвища авторів наводять у тій послідовності, в якій вони подані у виданні. Прізвища авторів розділяють комами. Якщо це робота двох або трьох авторів, то можна подавати прізвище та ініціали лише першого автора і додавати слова “та ін.” (“et al.”).

Книги чотирьох та більше авторів, а також видання, що не мають індивідуальних авторів, записують за назвою. Інформацію про авторів, індивідуальних чи колективних (назва організації), подають після назви через косу лінію (/). У цьому разі ініціали ставлять перед прізвищем. Якщо авторів понад чотири, можна зазначити перших три, додаючи слова “та ін.” Можна навести прізвища всіх авторів, якщо прізвище важливого автора стоїть на п’ятому чи дальшому місці.

Дані про наукові ступені, вчені та почесні звання, титули, посаду, місце праці, членство в наукових товариствах чи академіях, які часто наводять на титульних сторінках книг, в описі опускають.

Дані про назву та вид видання. Назву роботи наводять так, як подано на титульному аркуші. Якщо після назви подано другу назву (відомості, що доповнюють, уточнюють, пояснюють основну назву роботи), то їх наводять в описі, відокремивши від основної назви двокрапкою (:). Другу назву не скорочують.

 Після назви уточнюють відомості про видання. Наприклад, ”Навч. посіб.”, ”Підручник”, “Словник”, ”Довідник”, “Зб. ст.”, ”Зб. наук. пр.”, “У 3 т.” тощо. Перед уточненням ставлять двокрапку. Слова в уточненні дозволено скорочувати відповідно до чинних стандартів.

Якщо робота перекладена з іншої мови, то після назви через одну косу лінію вказують дані про переклад. Наприклад, “Пер. з англ.”. Якщо книга має понад три автори, то після даних про переклад ставлять крапку з комою і перелічують авторів.

Назви використаних робіт перекладу не підлягають і подаються мовою оригіналу.

Дані про перевидання. Дані про перевидання й опис змін (виправлене, доповнене, перероблене тощо) подають після даних про автора (-ів) і виділяють з обох боків тире.

Порядковий номер видання подають завжди спочатку, позначаючи арабськими цифрами, незалежно від того, як надруковано в книзі. До цифри додають через дефіс закінчення (-е,-є). Наприклад, “– 3-є вид., перероб. і доп. –”.

Вихідні дані видання. Після інформації про автора, назву і перевидання подають інформацію про те, де, хто і коли видав книгу.

Першим елементом вихідних даних є місце видання, яке наводять повністю у називному відмінку. Дозволено подавати скорочено лише назви столиць (чи інших великих міст). Наприклад, “Львів”,” Харків”, проте “К.”, ”М.”, ”Спб”. Якщо у книзі зазначено два місця видання, то в описі їх наводять через крапку з комою. Якщо одна з двох назв міст не скорочується, тоді зазначають повну назву обох. Наприклад, ”М.; Спб.”, ”Київ; Львів”. Але не “К.; Львів”.

Зазначивши місце видання, ставлять двокрапку.

Далі подають коротку назву видавництва, без лапок, опускаючи слово “видавництво”. Якщо книгу видали два видавництва, то в описі зазначають обидва. Наприклад, “К.: Основи”, “Львів: Просвіта”, “Вид-во Львів. ун-ту”, “Львів: Світ; Київ: Либідь”, “К.: Либідь; Основи”.

Якщо ж книгу видали спільно три чи більше видавництв, то наводять перше зі словами “та ін.” або “etc.”

Після назви видавництва ставлять кому (,) і подають рік видання. Рік видання зазначають арабськими цифрами. Слово “рік”, а також місяць і число не наводять. Наприклад, “Львів: Каменяр, 2000”.

Дані про обсяг публікацій. У бібліографічному описі книги подають обсяг монографії. Наприклад, “483 с.” У бібліографічному описі статей подають сторінки, на яких надрукована ця стаття. Наприклад, “С. 34-63.”