4. Домінантні лінгвістичні теорії кінця 20 ст.

Починає формуватися нове розуміння мови. Своєю головною справою лінгвісти визначили аналіз мови у рамках її власних формальних елементів. Так лінгвістика почала перетворюватися на систематичну та формальну науку.

Коли філологи за прикладом видатного швейцарського лінгвіста Ф. де Соссюра (1857—1913) почали розглядати мову "в самій собі й для себе", вони визнали принцип, який став головним для всієї сучасної лінгвістики, а саме: мова є системою. Вона складається з формальних елементів, поєднуваних у комбінації відповідно до структури. Цей принцип є чинним для будь-якої мови.

"Структура", підкреслює Бенвеніст, — це другий ключовий термін сучасної лінгвістики після терміна "система". Терміном "структура" позначають передусім внутрішню будову і зв'язок складових частин мовної системи, послідовно виявлювані на підставі того встановленого факту, що мова завжди містить лише невелику кількість головних елементів, але ці елементи, самі по собі нечисленні, можуть вступати у велику кількість комбінацій. Аналіз показує, що мова використовує лише невелику частину з безлічі теоретично можливих комбінацій, які могли б дати головних мінімальних елементів мови. Таке обмеження утворює специфічні конфігурації, які змінюються від однієї мовної системи до іншої. Отже, структура мови, за Бенвеністом, — це типи відносин, на підставі яких поєднуються одна з одною одиниці певного рівня.

Лінгвісти відмовляються розглядати "факти" мови як щось ізольоване та абсолютне. Насправді мовні "сутності" можна адекватно визначати тільки у відношенні їх одна до одної у межах системи, яка їх організує й домінує над ними. Вони являють собою щось значуще лише як елементи структури. Отже, саме систему слід виокремлювати та описувати у першу чергу, постійно маючи на увазі її структурний характер.

Розглядувана концепція структурної лінгвістики принципово відрізняється від тієї, що панувала раніше. Поняття "нейтрального мовного факту замінене у новій концепції на поняття відношенні

Замість того, щоб розглядати кожний мовний елемент сам по собі й шукати його "причину" у більш ранній стадії, цей елемент розглядають тепер як частину синхронного цілого, тобто "атомізм" поступається місцем "структуралізму ".