60. Філософія мови о. Потебні
О. Потебня ввійшов в історію науки і філософії як видатний мовознавець, як не перевершений фахівець у галузі історії синтаксису, семантики, етимології, фонетики, діалектології. Особливе значення у формуванні поглядів О.Потебні мало знайомство з філософськими ідеями І. Канта, використаними мовознавцем для осмислення ролі мови і мовних форм в освоєнні людиною навколишнього світу. Мова для вченого була насамперед засобом упорядкування величезного потоку відчуттів і вражень, що накочуються на людину ззовні. Слово для нього є носієм усього попереднього досвіду людини, її народу й історичних предків. Розробляючи ці та інші положення в своїх працях, серед яких "Про зв'язок деяких уявлень у мові", опубліковану посмертно "Мова і народність", О.Потебня вивів концепцію про три аспекти слова: форму, значення і внутрішню форму. Відповідно до вчення про внутрішню форму слова, чи не центральну у філософії мови О. Потебні, слово містить у собі якесь уявлення- образ, що має загальнонародне, універсальне значення і є чимось інтуїтивно зрозумілішим і простішим, аніж його пояснення. Підкреслюючи активність суб'єкта пізнання, О. Потебня наголошував на тому, що між «думкою» і її предметом не може бути повної тотожності. Тільки мова с засобом утворення понять, без яких неможлива ніяка наука. Переконання Потебні в тому, що світ можна сприймати через мову, що саме вона формує думку, дали змогу йому побачити у міфі, фольклорі, літературі похідні по відношенню до мови моделі системи. Мову О. Потебня розглядає у органічному контексті соціального буття людини, її культури. Мова, підкреслював він, нерозривно пов'язана з культурою народу. О. Потебня бачить у мові механізм, що породжує думку. У мові немовби закладено творчі потенції, думка проявляється через мову, де кожний акт мовлення є творчим процесом, в якому повторюється не готова істина, а відбувається постійний процес породження нової. Творцем мови є народ. Мова породжується «народним духом», який зумовлює національну специфіку мови. Його погляди на мову і літературу стали ідейною основою так званої харківської школи.
- Світова л. 20ст. І нац. Школи.
- 4. Домінантні лінгвістичні теорії кінця 20 ст.
- 5. Еволюція лінгвістичних ідей у 2 пол. 20 ст.
- 8.Актуальні проблеми психолінгвістики, етнопсихолінгвістики
- 9. Когнітологічний напрям сучасної лінгвістики.
- 10. Функціональний напрям сучасної лінгвістики.
- 11. Сучасна теорія тексту.
- 12. Сучасна комунікативна лінгвістика
- 20. Історія
- 26. Порівняльний метод
- 27. Зіставний метод
- 28. Математичні методи і прийоми аналізу мови.
- 29. Функціональний метод
- 30. Структурний метод.
- 36. Методи дослідження фонетики і фонології
- 37. Методи дослідження лексикології.
- 38. Методи дослідження синтаксису.
- 39. Методи дослідження словотвору.
- 40. Методи дослідження топоніміки.
- 47.Розв’язання проблеми походження мови(здобутки, стан, перспективи)
- 48.Взаємозв’язок лінгвістики з іншими науками
- 49.Сучасні напрями дослідження тексту
- 50. Поняття про лінгвосинергетику
- 51. Поняття про мовні універсалії
- 52. Проблеми сучасної лінгвосеміотики. Лінгвосеміотика у взаємозв’язках з іншими галузями семіотики.
- 53. Дослідження вітчизняної та зарубіжної лексикографії.
- 54. Термінознавство на сучасному етапі. Проблеми, стан, перспективи.
- 55. Перекладознавство як наукова галузь
- 56. Розділи мовознавчої науки (аналітико-синтетичний огляд).
- 57. Сучасні українські вчені в різних галузях лінгвістики
- 59. Філософія мови у парадигмі наукових знань
- 60. Філософія мови о. Потебні
- 61. Філософія мови г. С. Сковороди
- 62. Сучасні зарубіжні вчені лінгвісти.
- 63. Поняття мовної картини світу. Аспекти дослідження мовної картини світу.
- 64. Поняття про дискурс.
- 65. Галузі дослідження тексту.
- 73. Перспективи розвитку науки про мову
- 74. Значення лінгвістики для точних наук, інтегрованих наук на сучасному етапі.
- 75. Філософія мови як напрямок у сучасній нації.
- 80. Значення мовознавчих надбань давньогрецьких учених.
- 82.Різновиди мов
- 83. Поняття концепта.
- 85. Лінгвістична герменевтика.