51. Поняття про мовні універсалії

На сьогоднішній день на земній кулі існує велика кількість мов. Усі вони мають різний звуковий склад, граматичну структуру, словник і тд. Але всі вони мають певні спільні риси, обумовлені фізіологічною подібністю людей, спільною будовою мозку. Перші твердження про існування універсалій з’являються ще в античних граматиках. з’являється «Універсальна граматика», 1660р створена у Франції , яка повинна була вивчити ті логічні принципи, які лежать в основі всіх мов. Але справжнім початком дослідження проблеми універсалій можна вважати 60-ті рр ХХ століття (головним чином в СРСР та США).

Ю.В.Рождественский запропонував визначати лінгвістичні універсалії як узагальнення наявних фактів мови,отриманих індуктивним шляхом. Мовні універсалії є предметом вивчення лінгвістичної універсології. Їх досліджували:М.М. Гухман («універсалії – це передусім спільні онтологічні категорії і властивості, притаманні всім або більшості мов») М.П. Кочерган («універсалії показують, що в мові може бути і чого в мові не може бути») Б.О. Серебреников.

Універсалій велика кількість. найбільше їх число (понад сотня) стосується фонетичного рівня мови. Поза фонетичними існують також граматичні, семантичні й між рівневі універсалії. Приклад міжрівневої універсалії: число фонем у мовній системі й в окремій морфемі є обернено пропорційним, тобто чим більше в мові фонем, тим коротшими в ній є морфеми. Ця універсалія пов’язує фонетичний рівень з морфологічним.

Мовні універсали визначають на основі трьох параметрів: 1) спільність властивостей усіх мов на відміну від мови тварин (Н: на людській мові можна легко породжувати й сприймати нову інформацію;); 2) сукупність змістових категорій, що виражаються певними засобами в мові (Н: в усіх мовах виражені відношення між суб'єктом і предикатом, категорії оцінки, множинності.); 3)спільність властивостей самих мовних структур (їх найбільша кількість. Н: в мові не може існувати менше 10 і більше 80 фонем; якщо в мові є троїна, то обов'язковою є й двоїна; якщо є протиставлення приголосних за твердістю — м'якістю, то немає поліфонії голосних; якщо слова тільки односкладові, то вони одноморфемні і в мові наявний музикальний наголос; якщо суб'єкт і об'єкт стоять перед дієсловом, то в мові є відмінки; якщо є категорія відмінка, то є й категорія числа).

Крім синхронічних, про які йшлося вище, виділяють діахронічні універсалії. Н: найпізніший дієслівний час — майбутній; спочатку виникають вказівні, особові й питальні займенники, а потім зворотні, присвійні, неозначені й заперечні.