57. Сучасні українські вчені в різних галузях лінгвістики

Вихованець Іван Романович український мовознавець, доктор філологічних наук. Основні праці:

із синтаксису та морфології української мови (монографії «Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській літературній мові»; «Сучасна українська літературна мова. Синтаксис»,; «Граматика української мови»; «Нариси з функціонального синтаксису української мови»; «Теоретична морфологія української мови»; цикл досліджень «Граматична структура української мови», премія ім. І. Я. Франка) з культури українсько мови, загального мовознавства.

Костянти́н Микола́йович Ти́щенко— вчений-мовознавець, фахівець у галузі загального, романського і східного мовознавства, викладач і знавець понад двох десятків різносистемних мов. Читає лекції з загального мовознавства та веде практичні курси різних іноземних мов. Головним науковим досягненням К. М. Тищенка є створення метатеорії мовознавства. Ця концепція стала можливою внаслідок теоретичного переосмислення співвідношень змісту окремих лінгвістичних дисциплін і блоків лінґвістичних знань у системі єдиної науки про мову.. Загальний список наукових праць К.М. Тищенка охоплює метатеорію мовознавства, знакову теорію мови, розгляд лінґвістичних закономірностей, питань оптимізації морфологічних описів мов, лінґвопедагогіки, проблем розвитку мови, романське і східне мовознавство. К. Тищенко — автор монографій «Метатеорія мовознавства», «Мовні контакти: свідки формування українців», статей в енциклопедії «Мови світу», УРЕ.

Галина Миколаївна Вокальчук, доктор філологічних наук (2009 р.), професор (2009 р.), автор понад 200 науково-методичних праць, переважно з проблем індивідуально-авторської номінації. Читає курс Сучасна українська мова (Фонетика. Лексикологія), спецкурс „Актуальні проблеми української неології". ст«Еволюція індивідуально-авторської номінації в українській поезії першої половини ХХ століття», «Оказіональні лексичні новотвори в українській поезії ХХ століття: автореф.».