64. Поняття про дискурс.
Дискурс - це складне комунікативне явище, яке включає не тільки текст, а й соціальний контекст, який створює уявлення про учасників комунікації, процес створення і процес сприйняття повідомлення. дискурс — це особливий світ мови, у якому панують свої специфічні закони, діє власна граматика виголошення і замовчування, яка у кінцевому підсумку зумовлена тією чи іншою соціальною "граматикою". Дискурс, якщо скористатися метафорою Лейбніца, — це один із можливих альтернативних світів, або, за Гайдеггером, — це домівка людського буття. Мовленнєвий аспект дискурса регулюється правилами міжфразового синтаксису, що включає прономінальну співвіднесеність, форичні зв'язки, узгодження часів, функціональну перспективу, пресупозитивну залежність та ін., котрі допускаючи варіювання, відносно жорстко обумовлені особливостями граматичної будови конкретної мови, характером дискурсивної залежності того чи іншого елемента і канонами побудови певного типу текста. Комунікативний дискурс - текст, що містить взаємозалежні роздуми кількох суб'єктів.
Що стосується дискурсивності, то це логічна послідовність у рамках арістотелівської логіки. Якщо ж говорити більш конкретно,то це логічно обумовлена думка, тобто суворий перехід від одного твердження до іншого, що прослідковується у мисленні за допомогою логічних правил, що має за мету послідовне і систематичне розгортання думки.[16,240-241]. можемо стверджувати, що дискурс не є хаотичним утворенням; маючи певні особливості і характеризуючись певними аспектами, дискурс регулюється певними правилами. Вони повинні застосовуватись не до самих висловлювань, а до відносин між діями, що виконуються цими висловлюваннями, тобто у поточній мовній інтеграції акти співвідносяться з актами, часто, хоча не виключно маніфестованими в реальних висловлюваннях, і звідси витікають три типи правил:слідування, інтерпретації і породження.
Дискурс характеризується просторовістю, яка, в свою чергу, є його якісною ознакою його видів.Традиційно дискурс поділяють на офіційний та неофіційний. Кожен окремий вид має певні характеристики та особливості. Мова офіційного дискурсу - це мова офіційних та наукових текстів і документів. Офіційний стиль є неоднорідним у своїх маніфестаціях. Способи експресії варіюються в ному в залежності від сфери ділового та наукового спілкування. Мова точних наук не допускає елементів емоційності, в той час як мова таких гуманітарних наук як історія, літературознавство допускає їх у масштабах, близьких художнім творам письменників-реалістів. Стильовою домінантою викладу в точних науках є точність, стислість, об'єктивність в рамках літературної норми з елементами, прийнятими стильовою нормою даної науки.[Усі засоби вираження фактора адресата можна розділити на засоби відкритого і прихованого впливу з точки зору офіційного дискурсу, ми ж додамо до цієї класифікації і характеристики аналіз неофіційного дискурсу, виходячи з поданих нею характеристик
Отже, до факторів відкритого впливу ми відносимо: чітку сегментацію наукового тексту; символіко-графічне оформлення наукової інформації; створення чіткого заголовочного комплекса текста.До факторів прихованого впливу на адресата ми відносимо: інформативність текста;його цілісність і зв'язність. Що ж стосується неофіційного дискурсу, то визначення засобів впливу не є таким чітким, як у випадку офіційних повідомлень, але деякі особливості нам всеж вдалось визначити. до засобів відкритого впливу належать: відсутність будь-якого символічного оформлення, що ж до чіткого заголовочного комплексу, то його у такій форміяк він існує у науковому дискурсі, у художньому не знайти, хоча художній дискурс не відкидає заголовків взагалі.До факторів прихованого впливу на адресата ми відносимо:а) інформативність, але таку, що несе цю інформацію не на рівні інтелекту й знань, а на рівні почуттів чи суб'єктивного сприймання навколишнього світу. б) поєднання на перший погляд абсолютно несумісних елементів, відмова від логіки і будь-яких законів цілісності, хоча й не категорична і не одностайна; наявність абсолютно випадкових та спантеличуючих епізодів у багатьох випадках абсолютно не пов'язані з попереднім і наступним ходом подій.
- Світова л. 20ст. І нац. Школи.
- 4. Домінантні лінгвістичні теорії кінця 20 ст.
- 5. Еволюція лінгвістичних ідей у 2 пол. 20 ст.
- 8.Актуальні проблеми психолінгвістики, етнопсихолінгвістики
- 9. Когнітологічний напрям сучасної лінгвістики.
- 10. Функціональний напрям сучасної лінгвістики.
- 11. Сучасна теорія тексту.
- 12. Сучасна комунікативна лінгвістика
- 20. Історія
- 26. Порівняльний метод
- 27. Зіставний метод
- 28. Математичні методи і прийоми аналізу мови.
- 29. Функціональний метод
- 30. Структурний метод.
- 36. Методи дослідження фонетики і фонології
- 37. Методи дослідження лексикології.
- 38. Методи дослідження синтаксису.
- 39. Методи дослідження словотвору.
- 40. Методи дослідження топоніміки.
- 47.Розв’язання проблеми походження мови(здобутки, стан, перспективи)
- 48.Взаємозв’язок лінгвістики з іншими науками
- 49.Сучасні напрями дослідження тексту
- 50. Поняття про лінгвосинергетику
- 51. Поняття про мовні універсалії
- 52. Проблеми сучасної лінгвосеміотики. Лінгвосеміотика у взаємозв’язках з іншими галузями семіотики.
- 53. Дослідження вітчизняної та зарубіжної лексикографії.
- 54. Термінознавство на сучасному етапі. Проблеми, стан, перспективи.
- 55. Перекладознавство як наукова галузь
- 56. Розділи мовознавчої науки (аналітико-синтетичний огляд).
- 57. Сучасні українські вчені в різних галузях лінгвістики
- 59. Філософія мови у парадигмі наукових знань
- 60. Філософія мови о. Потебні
- 61. Філософія мови г. С. Сковороди
- 62. Сучасні зарубіжні вчені лінгвісти.
- 63. Поняття мовної картини світу. Аспекти дослідження мовної картини світу.
- 64. Поняття про дискурс.
- 65. Галузі дослідження тексту.
- 73. Перспективи розвитку науки про мову
- 74. Значення лінгвістики для точних наук, інтегрованих наук на сучасному етапі.
- 75. Філософія мови як напрямок у сучасній нації.
- 80. Значення мовознавчих надбань давньогрецьких учених.
- 82.Різновиди мов
- 83. Поняття концепта.
- 85. Лінгвістична герменевтика.