Основні типи словників

Розрізняють два типи словників - енциклопедичні і лінгвістичні (філологічні).

Енциклопедичними словниками називаються словники, у яких наводяться відомості про позначувані словами явища і предмети, а також наукові поняття, біографічні довідки про окремих осіб, відо­мості про населені пункти, країни, різні події .

У лінгвістичних словниках наводиться інформація про слова (тлумачення прямих і переносних значень слів, з'ясування семан­тичних відношень між словами (синонімічних, антонімічних), відо­мості про написання, вимову або походження). Є такі типи лінгвіс­тичних словників:

• орфографічні словники (у них подано відомості про правильне написання слів відповідно до діючих орфографічних норм);

• етимологічні словники (подають основні відомості про похо­дження і генетичні зв'язки слів);

• тлумачні словники (у них подано опис значень слів, граматич­ну, семантичну інформативність, відомості про образне вживання, ілюстративний матеріал - цитати з творів письменників). Найповні­шим щодо тлумачення лексичного складу української мови є СУМ, К.: Наукова думка, 1971-1980. - В 11-ти тт. Реєстр словника містить понад 134 тис. слів, точніше - 134058;

• двомовні (поділяються на українсько-іншомовні та іншомовно-українські),

• перекладні, чотирьохмовні - «Словник з аграрної економіки» (Л. О. Хоменко), «Словник з агробіології» (Л. О. Хоменко);

• історичні словники (береться діахронічний принцип добору і аналізу лексичного матеріалу), напр.: «Словник староукраїнської мови

XIV - XVI ст.» у двох томах, укладений під керівництвом Л. Л. Гумецької;

• словники синонімів, антонімів, омонімів;

• діалектні, фразеологічні словники;

• словники мови письменників («Словник мови Шевченка», «Словник мови Квітки-Основ'яненка»);

• словотвірні і морфемні словники;

• інверсійний словник ;

• у 30-і і пізніші роки було створено цілий ряд термінологічних словників: Ф. Цешківський, О. Черняхівський, О. Курило «Nomina anatomika иkгаіnіkа»; О. Корчак-Чепурківський «Номенклатура хвороб сільськогосподарських тварин» (латинсько-українські на­зви хвороб та російський покажчик); російсько-український тер­мінологічний словник з фізики (16 тис. термінів), гірничої спра­ви (20 тис. термінів), геології (19 тис. термінів), математики (12 тис. термінів), гідротехніки (13 тис. термінів), ботаніки (по­над 10 тис. термінів), фізіології (15 тис. термінів), останнім ча­сом вийшли: «Фінансовий словник» (автори: Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С), «Словник термінів ринкової еконо­міки» (За заг. ред. проф. В. І. Науменка), «Ринкова термінологія діло­вої людини: Словник-довідник» (Лінніков В. М., Борковський В. В., Рокоча В. В. та ін.); «Словник морфологічних ветеринарних термінів» / В. С. Левчук, О. М. Очкуренко, О. В. Федотов, М. А. Нетлюх - К.: Вища школа, 1990; «Російсько-український словник термінів ветери­нарної медицини» (за ред. О. К. Усатенка) .

Сьогодні діяльність учених у сфері термінології, насамперед тер-мінографії, в останні роки була продуктивною. Від 1991 р. до сьо­годні в Україні опубліковано близько 600 термінологічних галузевих словників, в яких уперше в термінологічному форматі представлено терміно(під)системи багатьох наук, окремих галузей знань, сфер професійної діяльності, для яких раніше не існувало спеціальних термінологічних словників.

Термінологічні словники різняться за:

охопленням сфер наук (загальнонаукові, багатогалузеві (універ­сальні), галузеві, вузькогалузеві словники);

за кількістю залучених мов (одно-, дво-, три- і багатомовні словники);

за призначенням (навчальні, інформативні, довідкові словники, енциклопедичні словники та енциклопедії відповідних галузей тощо).

Помітною є відмінність між термінологічними словниками за обсягами матеріалу. У низці праць відчутним є прагнення авто­рів до повноти, вичерпності термінології відповідної галузі (напр.: Українсько-російський словник наукової термінології / За ред. Л.О.Симоненко. - К., 2004 (близько 100 тисяч основних термі­нів і термінів-словосполучень); Тлумачний словник з енергети­ки. Основні терміни: понад 3 500 термінів / За ред. А.А. Рудника. - X., 1999; Тлумачний російсько-українсько-англійський слов­ник з екології. Основні терміни: близько 3 500 термінів / За ред. А.А. Рудника. - X., 2000 та ін.).

У сучасній практиці укладання українськомовних терміно­логічних словників сформувалися два основних підходи: а) одні вчені оцінюють елементи термінологічних систем 20-30-х років XX ст., які пізніше були заступлені іншими термінами; б) інші термінознавці прагнуть широкого відновлення у вжитку термінів 20-30-х років XX ст., пропонують (теоретично і на практиці) від­мовлятися від значної частини усталених в останні 60 років тер­мінів, заступивши їх вилученими у 30-х роках XX ст. термінами. Внаслідок реалізації такої настанови у деяких словниках з'явилися терміни бігун зам. полюс, вагадло зам. маятник, лінза зам. сочка та ін. У «Російсько-українському науково-технічному словнику» В.Перхача, Б.Кінаша (Львів, 1997) до низки російських термінів замість усталених в українській мові термінів-відповідників подано регіональні утворення: зам. патрубок як нормативні рекомен­дують пацівокі відрубок, зам. потрава - защава, щава, зам. паяль­ник - лют(ів)ник, лютувальниця, зам. шпала - злежень та ін. Цю ж тенденцію відновлення елементів терміносистем 20-30-х років XX ст. репрезентує і перекладний словник фізичної термінології В.Козирського і В.Шендеровського.

Автори подають як нормативні форми баляст (зам. баласт), бальон (зам. балон), діапазон (зам. діапазон), катода (зам. катод), невтраля (зам. нейтраль), невтрон (зам. нейтрон) та багато іншо­го, що не узгоджується з усталеними в сучасній українській літе­ратурній мові формами відповідних термінів.

Науковці зауважують, що сьогодні «...уважного ставлення і раціонального використання вимагає й освоєна українською мо­вою інтермовна термінологія, відома у багатьох мовах світу. Такі складники терміносистем є запорукою пришвидшення інтелекту­альної інтеграції українських науковців у світовий інформаційний простір, тому такі терміни не завжди варто замінювати на інші. До того ж терміни-субститути можуть виявитися не тільки давніше поширеними і знову введеними у практику терміновживання (дав­ніший термін мірило було спершу замінено на масштаб, тепер -на мірило; так само: бігун > полюс > бігун ), а й регіоналізмами чи самотворами авторів (на зразок бронза > спиж, генератор > витворень, штепсель > притичка, мастило > шмаровидло, сна­ряд > стрільно, гарматень, маятник >вагадло, нівелір > шмига, дзеркало > люстро, свічадо, верцадло, ртутний > живо срібний та ін.). Іде процес органічного поєднання національної традиції із запозиченням найуживанішої зарубіжної термінології, яке має здійснюватися на науковій основі.

Отже, темпи і обсяг оновлення української термінології зроста­ють, окреслюються чіткі вимоги до створюваних нових та віднов­люваних у вживанні термінів.