1.4 Нарада

Наради — один із найефективніших способів обговорен­ня важливих питань і прийняття рішень в усіх сферах ви­робничого, громадського й політичного життя. Вони дають змогу спільно аналізувати важливі питання й висловлювати свої думки та пропозиції, приймати найоптимальніші рішен­ня. Крім того, на нараді керівництво може поінформувати працівників про свої плани. Проблема, яка виноситься для обговорення на нараду, може мати будь-який характер: ви­робничий, дисциплінарний, організаційний тощо. На нараді виявляються погляди зацікавлених сторін на проблему.

Якщо учасники обмінюються думками, обговорюють про­блеми і спільними зусиллями доходять певних висновків, ефект від такої наради буде великим. Натомість якщо нара­да не дає очікуваних наслідків, вона перетворюється на ко­лективне марнування часу, що нерідко й трапляється.

Оптимальна кількість учасників наради як однієї з ко­лективних форм обговорення — 10—12 осіб. Якщо людей менше, а отже, менше різних поглядів на проблему, то й ко­ристі від такої наради буде мало. Якщо кількість учасників перевищує 16—18, то, як правило, не всі зможуть взяти участь в обговоренні. Якщо учасників понад 20, то доцільніше по­ділити їх на дві групи, вислухати думки всіх, а потім порів­няти висновки обох груп . Нарада навряд чи пройде успішно ,якщо її не буде заздалегідь підготовлено. Причому, чим іще це буде зроблено, тим менше помітною для учасників наради буде попередня робота. Нараду в будь-якій організації, як правило, проводить її керівник. Тому її результати залежать передусім від нього, того, як він уміє працювати з людьми. Неабияке значення я присутніх на нараді людей та їхньої участі в обговоренні мають психологічні якості керівника, дотримання ним етичних норм. Через невміле їх використання нарада, навіть якщо ній беруть участь досвідчені фахівці, може зайти у безвихідь. І, навпаки, якщо керівник дотримується етичних норм, на нараді можна досягти вагомих результатів навіть тоді, коли рівень знань її учасників посередній.

Позитивний ефект від наради буде досягнуто лише тоді, коли її учасники за рівнем професійних знань і практично­го досвіду відповідатимуть рівню винесеної на обговорення проблеми. Крім того, сама проблема має бути важливою для всіх присутніх.

Щоб бути вправним головуючим на нараді, керівникові треба мати не лише організаторський хист, а й уміти зосере­джувати увагу й зусилля на тому, щоб постійно стежити за перебігом дискусії, обмірковувати й добирати слушні запи­тання, систематизувати різні погляди, вчасно робити виснов­ки, уважно прислухатися до висловлювань кожного. Ефек­тивність наради полягає саме в тому, щоб виробити спільну думку, яка нерідко важить набагато більше, ніж сума окре­мих думок членів даної групи.

Навряд чи зможе успішно провести нараду людина, яка порушує етичні норми, зверхньо ставиться до її учасників, не­дооцінює їх. Важливим також є однакове ставлення до всіх учасників наради. Тільки-но присутні за ледь помітними ознаками відчують, що головуючий комусь віддає перевагу, їм не захочеться розповідати про те, що вони думають.

Завдання головуючого полягає не у виголошенні на нараді промови чи доповіді. Він має відкрити нараду й у короткому вступному слові охарактеризувати проблему, яку треба обго­ворити. Під час наради керівник за допомогою певних запи­тань має заохочувати людей до висловлювання думок, по­стійно систематизувати їх і періодично підсумовувати вислов­лені думки, ставити на обговорення нові питання. Наприкінці наради головуючий має підбити підсумки, акцентувавши ува­гу на раціональних пропозиціях, що прозвучали під час обго­ворення проблеми. Однак з повагою треба поставитися й до інших поглядів, які було висловлено.

Отже, нарада є важливою формою ділового спілкування.