logo
самост

Лексика іншомовного походження

Зверніть увагу, крім корінних слів, у лексичному складі української мови певне місце займають запозичення з інших мов (близько 10% усього її сло­вникового складу). Цікавим є процес засвоєння слів з інших мов. Від­бувається він, як правило, внаслідок культурних, економічних, полі­тичних контактів з іншими народами. Безперечно, запозичені з інших мов слова відповідним чином пристосовуються до фонетичних, гра­матичних законів української мови, тобто відбувається їх фонетичне, графічне, лексичне, граматичне освоєння (адаптація). Тому не завжди легко встановити різницю між корінним та запозиченим словом, особ­ливо давніми запозиченнями чи запозиченнями з інших слов'янських мов, напр.: влада, власний, ганьба, гасло, праця, чекати (з чеської), місто, хвороба, кишеня (з польської), посланник, чиновник (з російсь­кої), бадьорий, дьоготь (з білоруської), левада, огірок, м 'ята (з грець­кої), бульба, коляда (з латинської), козак, шаровари, табун, отара, гар­буз (з тюркських мов).

Зверніть увагу, що своєрідним різновидом запозичень в українській мові є кальки.

Калька - це слово або вислів, скопійовані засобами української мови з іншої мови, тобто значуща частина оригіналу буквально перекладе­на і займає в перекладі таке ж місце, як і в оригіналі. Наприклад, укра­їнське слово прамова постало з німецького , а слова відмін­ник, співробітник виникли під впливом російських отличник, сотрудник. Розрізняють кальки лексичні, семантичні, фразеологічні.

Калькування є одним із шляхів збагачення словникового складу мови. Однак у багатьох випадках воно стає причиною порушень мов­ної норми на лексичному рівні.

Запам’ятайте, основні правила застосування іншомовної лексики в тексті:

1. Не вживати слів, які мають українські відповідники (не в терміно­логічному значенні), напр.:

аргумент — підстава, мотив, обґрунтування, доказ

авторитет - повага, пошана, вага

економія — ощадливість, заощадження

компенсація — відшкодування, оплата, покриття

експеримент - дослід, спроба

пріоритет - перевага, першість, переважне право

2. Іншомовні слова повинні бути зрозумілими для тих, хто їх слу­хає або читає, напр.:

апелювати – звертатися

домінувати – переважати

координувати — погоджуват

лімітувати - обмежувати.

  1. Вживати слова точно, відповідно до значення.

  2. Не вживати в одному контексті і запозичене слово, і українсь­кий відповідник - зупинити вибір на одному із них, наприклад:

патент - авторське свідоцтво

санкція — непорушна постанова

Нагадуємо, що використання іншомовних слів слід звіряти із словником! (див. Словник іншомовних слів…)

Зверніть увагу, що лексика української мови (залежно від мети висловлювання і від того, яка мовна функція реалізується) поділяється на:

науково-термінологічну: агробізнес, біоенергетика, епізоото­логія, матерія, метафізика, рефлекс, педіатр;

виробничо-професійну: сільськогосподарська техніка, трал, навігація, іхтіологія;

адміністративно-ділову: автобіографія, акт, договір, наказ, угода, ухвала.

У науковому, публіцистичному, діловому та у всіх інших стилях використовується насамперед загальновживана лексика. Найближ­чою до загальновживаної є лексика специфічно-побутова: стіл, ку­холь, виделка, відро, рогач .

Лексика наукового та ділового стилів з емоційного погляду нейтральна. Науково-термінологічна, виробничо-професійна й адміністративно-ділова лексики також нейтральні.

У публіцистичному стилі використовується і нейтральна науково-термінологічна, й емоційно забарвлена лексика.

Емоційна лексика є основним елементом художнього мовлен­ня. Емоційні слова, які виконують у художніх текстах специфічно-стилістичні функції (виступають епітетами, у порівняннях, у ролі образних символів тощо), називаються поетичними.

До емоційних можна віднести і просторічні слова (роззява, теле­пень, бовдур, беркицьнутися та ін.)

Запам’ятайте, на відміну від загальнолітературної, мова професійного спілкування вимагає однозначності тлумачення основних ключових понять, зафіксованих у термінах.

Пригадайте: Термін – це слова або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття.

Термінологія – це наука, яка вивчає і досліджує сукупність термінів певної галузі.

Звернуть увагу, що в професійній діяльності застосовуються ще й професіоналізми – це слова і звороти, характерні для мови людей певних професій.

Професіоналізми виступають як неофіційні синоніми до термінів і здебільшого застосовуються в усному мовленні людей певного фаху.

Вони не мають чіткого наукового визначення і не становлять цілісної системи.

Терміни конкретної галузі знання або діяльності склада­ють окрему терміносистему (термінологію).

Звернуть увагу, що терміни вживаються в досить специфічній (науковій, публіцистичній, діловій та ін.) сфері мовлення.

Терміни - надзвичайно динамічний шар лексики. 90% нових слів - це терміни. Учені підрахували, що лише в хімії є 2 млн термінів.

Терміни вивчає самостійна лінгвістична наука - термінознавство.

Слово «термін» в Україні фіксується вже у ХУШ ст. Проблеми українських термінів були під постійною увагою Наукового

товари­ства ім.Т Шевченка.

Левицький вказував, що термін - це назва, яка має найповніше відповідати науковому поняттю. Ознакою ж термінології, на його думку, є розвиток і упорядкованість. Цими проблемами цікавилися такі відомі вчені, як:

О. Огоновський, І. Верхратський, І. Пулюй та ін. Сьогодні вчені повертають до життя давно забуті українські тер­міни (народні), які заборонено було вживати в науковій літературі з 30-их років. Це стосується хімії, математики, техніки, ветеринарної медицини .

Звернуть увагу! Як виникають терміни?

Терміни створюються засобами власної мови, запозичуються або конструюються з власних і запозичених складників (телетайп, фото­телеграма) .

Вони характеризуються такими ознаками:

1) системністю (кожен термін належить до певної терміносисте- ми чи терміносистем, але в кожній терміносистемі має своє значен- ня - це вже моносистемність);

2) наявністю дефініції (термін не тлумачать, а визначають):

3) відсутністю експресії, образних, суб'єктивно-офіційних від- нків значення;

4) стилістичною нейтральністю.

Кожна галузь науки оперує своїми термінами, що становлять суть термінологічної системи даної науки. У складі термінологічної лексики виділяють такі групи термінів:

• загальнонаукові (вони використовуються в різних галузях на­уки і належать науковому стилю мови в цілому): еквівалент, експе­римент, гіпотеза, проблема, прогресувати, теорія ;

• спеціальні (вони закріплюються за певними науковими дисци­плінами, галузями виробництва і техніки) серед них розрізняють:

а) історичні (палеоліт, кам 'яна доба, середньовіччя, епоха капі- талізму );

б) мовознавчі (крапка, займенник, наказовий спосіб, множина);

в) літературознавчі (дактиль, драма, гіпербола, епіграма, сонет);

г) філософські (діалектика, матеріалізм);

г) математичні (знаменник, частка, прямокутник, гіпотенуза);

д) ботанічні (хлорофіл, цитрус, хурма);

е) медичні (астма, діабет, ін 'єкція, ефералган, бронхосан) та інші;

• технічні (самоскид, трактор, конвейєр, відвантажувач).

До термінів ставляться такі вимоги:

- вони повинні вживатися лише в одній, зафіксованій у словнику формі (справочинство, а не справо чинство, справовиробництво);

- кожен термін може мати лише одне значення у певній науці;

Якщо документ «перенасичений» термінами, він не може спра­вити хорошого враження.

У художній літературі терміни використовуються залежно від теми твору: Ми кинулись вливати фізіологічний розчин, глюкозу, кров, камфору. Треба було терміново оперувати, але хірург боявся доторкнутися до його тіла скальпелем (Ю. Яновський).

Отже, терміни - це такі слова, які потрібно вживати в тексті лише тоді, коли досконало знаєш їх значення. Тому рекомендуємо: