1.1 Підходи до визначення та класифікації евфемізмів

Термін "евфемізм" походить від давньогрецького слова ехцЮмз, що у перекладі означає "благомовлення" [45].

Проблема евфемії неодноразово розглядалася в работах вітчизняних і зарубіжних дослідників на матеріалі різних мов: [Кейни 1960; Видлак 1967; Кацев 1989; Крысин 1996; Павлова 1996; Гумирова 1997; Москвин 1998; Боргояков 1998; Кудряшова 2000] та ін.

Для англійської мови засоби евфемії вже давно є традиційною сферою дослідження, починаючи з 60-х рр. ХХ ст. [напр., Lawrence 1973; Partridge 1964; Spears 1982; Neaman, Silver 1990; Oaks 1993; Allan 1986; Burridge 1996; Bailey 1995; McGill 1998; Graef 2000] та ін. Зібраний на цьому етапі лексичний матеріал впорядковано та представлено у спеціалізованих словниках [Spears 1982; Neaman, Silver 1990; Holder 1995]. В англомовній лексикографії евфемізми також включаються у тлумачні словники.

У вітчизняній лінгвістиці проблемам евфемії довгий час не приділялося належної уваги через переконання, яке усталилося в радянські часи, про характерне для радянської епохи викриття евфемізмів та надання переваги прямим виразам. Евфемізми не включаються у тлумачні словники російської мови, немає спеціалізованих словників цього жанру [26, 170].

Зараз ця прогалина починає заповнюватися. Значний інтерес до проблеми евфемії спостерігається останніми роками. Зявляються дисертаційні дослідження [Павлова 1996; Родченко 2000; Тюрина 1998, Ковальова 2008] та інші публікації з цієї проблематики [напр., Болотнова 1998; Евсеева 2000; Киквидзе 1997; Кочеткова 1998; Кужим 1997; Маньковская 1997; Павлова 2000; Шейгал 1997; Dubov, 1994].

У лінгвістичній літературі існує багато визначень терміну "евфемізм". У них відображено різноманітні функції цього явища. Для більш чіткого розуміння сутності евфемізма досліджувані визначення було розподілено на три великі групи. Критерієм розподілу були види функцій, які виконує евфемізм, що відображаються у досліджуваних визначеннях.

До першої групи було віднесено ті визначення, у яких єдиною функцією вважається помякшення грубого та неприйнятного:

Х. Фаулер (1957р.): "Евфемізм - це мякий, невизначений або періфрастичний вираз для заміни грубої докладності або неприємної правди" [41, 5].

Ч. Кейні (1960р.): "Евфемізм - це спосіб, за допомоги якого неприємне, образливе або таке, що викликає страх, слово замінюється на непрямий або більш мякий термін" [67, 7].

І.Р. Гальперін (1981р.): "Евфемізм - це слово або вираз, які використовуються для заміни неприємного слова або виразу на відносно більш прийнятне" [16, 53].

А. Спірс (1982р.): "Евфемізм - заміна кострубатого виразу на більш мяке та прийнятне" [72, 8].

В.І. Заботкіна (1989р.): "Евфемізм - це троп, який полягає у непрямому, прихованому, ввічливому, помякшеному визначенні якого-небудь предмету або явища - виникає з ряду причин (ввічливість, делікатність, благопристойність, прагнення завуалювати негативну сутність окремих явищ дійсності)" [20, 32].

Гйюсгпт Й.Охдьрпхлпт (2005р.): "Пй ехцзмйумпЯ еЯнбй пй лЭоейт Ю цсЬуейт рпх дзмйпхсгпэнфбй ме укпрь нб бнфйкбфбуфЮупхн лЭоейт, пй прпЯет еЯфе иещспэнфбй мз брпдекфЭт (р.ч. лЭоейт бсгкь) еЯфе бнбцЭспнфбй уе дхуЬсеуфб гегпньфб Ю кбфбуфЬуейт." [73, 3] (Евфемізми - це слова або вирази, які створюються з метою заміни слів, які вважаються недоречними (напр., слова арго), або відносяться до неприємних фактів чи ситуацій).

Цікавим є те, що у новогрецькій мові поряд із загальноприйнятим терміном ехцзмйумьт, використовується термін ухгкЬлхшз (ЧбсблЬмрпт Р.УхмещнЯдзт) [74, 36], який робить акцент саме на функції приховання певних негативних явищ дійсності.

У визначеннях другої групи окрім основної функції помякшення відмічається важливість соціальних мотивів:

Е. Партридж (1964р.): "Евфемізми - це вирази, які покликано мінімізувати неприємне враження на слухача або можливі неприємні наслідки для мовця, якщо він бажає справити добре враження" [71, 17].

О. Кацев (1989р.): "Евфемізми є сприятливі ефекту помякшення непрямі замінники найменувань страшного, ганебного або одіозного, які викликаються до життя моральними або релігійними мотивами" [23, 141].

К. Аллан і К. Беррідж (1986р.): "Евфемізм - це вираз, який використовується у якості альтернативи виразу, якому не віддається перевага з метою запобігти можливої втрати обличчя: або мовця, або аудиторії, або третьої сторони" [63, 101].

Л. Крисін (1996р.): "Евфемістична заміна використовується у прагненні запобігати комунікативних конфликтів і невдач, не створювати у співрозмовника відчуття комунікативного дискомфорту" [31, 29].

К. Тюрина (1998р.): "Евфемізми - це мякі та дозволені, меліоративно-інакомовні, а інколи і просто більш прийнятні з тих або інших причин слова та вирази, які вживаються замість тематично стигматичного або соціального некоректного антцедента, замість слов і виразів, які уявляться мовцю забороненими, непристойними, неприйнятними з точки зору прийнятих у суспільстві норм моралі, або навіть просто грубими та нетактовними" [51, 4].

У визначеннях, які було віднесено до третьої групи, однією з основних визнається функція маскування дійсності:

Дж. Лоуренс (1973р.): "Евфемізм - це та форма слів, яка з різних причин виражає ідею в помякшеному або завуальованому або більш шанобливому вигляді. До того, ця помякшеність інколи тільки уявна" [68, 7].

Дж. Німан і К. Сільвер (1990р.): "Евфемізація - це вживання необразливого або приємного терміну замість прямого, образливого, який до того ж маскує істину" [70, 8].

Для нашого дослідження ми обираємо визначення, яке було дано В.І. Заботкіною у 1989р., оскільки разом із функцією помякшення воно також називає ще одну важливу функцію евфемізації, та вказує причини вживання евфемізмів - приховання, та вказує причини вживання евфемізмів ? "ввічливість, делікатність, благопристойність, прагнення завуалювати негативну сутність окремих явищ дійсності", - у яких імплікативно відображає третю функцію - досягнення комунікативного успіху.

Соціально-культурні, морально-етичні та естетичні погляди суспільства формують позитивну або негативну оцінку тих або інших предметів і явищ і визначають прийнятність або неприйнятність їхніх найменувань у відповідних соціальних ситуаціях [16, 54]. Інакше кажучи, суспільні умовності безпосередньо впливають на використання мовних засобів і сприяють появі евфемістичних найменувань до вже існуючих, які розглядаються як неприйнятні.

Евфемізм є не тільки мовним поняттям, але й культурним, оскільки сама людина субєктивно визначає, що є непристойним, недоречним, недоладним. І дуже часто евфемізми у багатьох мовах вживаються у подібних ситуаціях, що говорить про схожі культурні реалії у різних народів [60].

Певна річ, що і мовець, і слухач дуже добре розуміють, про що йде мова, бо в іншому разі сенс вживання евфемізмів зникає.

У протилежність евфемізмам вживаються також вислови зумисно грубі, більш різкі - дисфемізми. Вони служать для спеціальної заміни нейтральних слів та висловів з метою передачі зневаги, ненависті, роздратування [1].

Основою явища евфемізма є: 1. Глибоко архаїчні пережитки мовних "табу" (заборон вимовляти прямі найменування таких небезпечних предметів та явищ, як, наприклад, богів, хвороб або мерців, оскільки сам акт називання, згідно дологічного мислення первісної людини, може викликати саме явище). 2. Фактори соціальної діалектики [56].

З тим, як стають більш витонченими форми людського побуту, прямі визначення відомих предметів та явищ (наприклад, деяких фізіологічних актів та частин людського тіла) починають вважатися одіозними та виключаються з мови, особливо з її літературного відображення [4, 52]. Так, для патриція в епоху розквіту економічної та політичної могутності Рима становляться неприйнятними деякі мовні звороти більш ранньої епохи.

Середньовічне лицарство уникає в куртуазній поезії прямих визначень статевих органів, які демонстративно зберегав у своїй мові третій стан, наприклад, у літературному творі "Роман про Розу" ("Roman de la Rose") [58].

В Англії евфемізми зявились у XVI столітті у звязку з розвитком пуританства та прагненням очистити мову від богохульних слів та набули поширення у XVIII столітті, коли у колах англійської аристократії вважалося непристойним називати деякі речі своїми іменами [66, 21].

На відміну від звичайної лексики, евфімізми надзвичайно чутливі до суспільних оцінок тих або інших явищ як пристойних або непристойних. Із цим повязана історична мінливість статусу евфемізма: те, що здається вдалим евфемістичним найменуванням одному поколінню, у наступних - може розцінюватися як безперечна та неприйнятна грубість, яка потребує евфемістичної заміни. На цій властивості евфемізмів будується один із найулюбленніших прийомів "грубої коміки" - гра так званими "прозорими" евфемізмами [57].

Подібна сітуація відбулась із ланцюжком "Negro - Black - Afro-American - African-American" або "lame - crippled - handicapped - disabled - differently able". Цей процес є поступовим. Лише зрідка через серйозні соціальні потрясіння відбувається швидке перетворення слова з нейтрального у табуйованне. Наприклад, через німецькі "табори смерті" негативного змісту набуло слово "концтабір" (табір, у якому тримають цивільних військовополонених) [19].

Зрештою, така сама ситуація існує із дисфемізмами: дисфемізм із часом може втратити свою табуйованість. Наприклад, російське слово "глаз" походить від німецького "Glas" (скло) та значило скляний протез для "ока", але за два століття повністю замінило слово "око" [39, 14].

З точки зору семантики, в основу формування евфемізмів полягає завищення імені у порівнянні з понятттям. Мовець підсилює позитивний ефект, тобто створює невідповідність між іменем і понятттям, у результаті чого імя становиться в оціночному відношенні вищим за поняття. Те, що визначення є непрямим, ? головна відмінна властивість евфемії - у психологічному плані виявляється в установленні ассоціативних звязків між денотатом, пряме визначення якого табуюється, і денотатом, з яким створюється ассоціація. Наявність останнього є обовязковою умовою евфемії [50, 25].

Парадоксальною рисою евфемізмів є те, що, не дивлячись на позитивний ефект у висловлюванні, з точки зору внутрішньої структури значення слова, яке виступає у якості евфемізма, має місце протилежний процес - процес пейорации. Особливо наочно це виявляється на прикладі евфемізмів - нових значень нейтральних слов. З точки зору змін у денотативному аспекті переважає звуження значення. Так, у словах "pot", "herb", "grass", "smoke", які розвинули у своїй семантичній структурі нові лексико-семантичні варіанти - "marijuana", відбувся перерозподіл сем. До вихідних значень цих слів добавився компонент "наркотична речовина" [20, 36].

Підходи до класифікації евфемізмів, як і до їх визначення, також є численними: між собою вони різняться основою, яку обирає автор для створення класифікації. За поглядом Б.О.Ларіна, в основу класифікації евфемізмів слід покласти їхню соціальну природу. Він виокремлює три типа евфемізації: 1) загальновживані евфемізми національної літературної мови; 2) класові та професіональні евфемізми; 3) родинно-побутові евфемізми. В історичній ретроперспективі перша та друга групи зближуються, а в прямуванні до майбутнього друга група тане до повного зникнення. Для третьої групи евфемізмів, які вживаються переважно в розмовному мовленні, є характерним обмеження колом уявлень зі сфери фізіології та анатомії людини [37, 104].

А.С. Куркієв виокремлює пять груп евфемізмів, класифікуючи їх за породжуючими мотивами: 1) ті, що виникли на основі забобонів; 2) ті, що виникли через почуття страху та незадоволення; 3) ті, що виникли на основі співчуття та жалю; 4) породжені соромом; 5) породжені ввічливістю [35, 7].

Л.П. Крисін, у свою чергу, вважає, що існує дві сфери евфемізації - приватне життя та соціальне [31, 29].

В.П. Москвін виокремлює шість функцій евфемізмів: 1) для заміни назв обєктів, що лякають; 2) для заміни визначень неприємних, викликаючих відразу обєктів; 3) для визначення того, що вважається непристойним; 4) для заміни безпосередніх номінацій із страху епатувати оточуючих; 5) для маскування справжньої сутності визначаємого; 6) для визначення організацій і професій, які уявляються непрестижними [39, 87].

О.П. Сенічкіна пропонує розрізнювати наступні види евфемізмів: евфемізми-табуїзми, факультативні евфемізми, деевфемізми [50, 14].