logo
лекции порівняльна лексикология анг та укр мов

Компонентний аналіз дієслів переміщення в українській та англійській мовах

Компоненти

Слова

активність

напрямок

спосіб переміщення

самостійно

несамостійно

набли-

ження

відда-

лення

пішки

транс-

порт

приходити

+

-

+

-

+

-

відходити

+

-

-

+

+

-

приїджати

+

-

+

-

-

+

привозити

-

+

+

-

-

+

arrive

+

-

+

-

0

0

bring in

-

+

+

-

0

0

fly in

+

-

+

-

-

+

leave for

+

-

-

+

0

0

Як видно з таблиці, в англійській мові рідше реалі­зується опозиція пішки — транспортом, у зв'язку з чим група дієслів переміщення тут порівняно з українською мовою кількісно менша. В англійській мові зак-центовано увагу передусім на напрямку руху, тоді як українці звертають увагу на спосіб переміщення. Отже, особливості стосуються того, що слово в кожній із мов включає семантичний компонент, якого не має співвідносне слово в іншій мові. Такі відмінності в наборі сем виявляються у сполучуваності слів. Сполучуваність часто вказує на дуже тонкі семантичні відмінності між словами. Так, англійському friend «друг» відповідає нім. Freund, однак, як засвідчує сполучуваність останнього слова, воно характеризується семою 'дуже близький'. Неврахування цього факту, за свідченням Г. У. Керквуда, стає джерелом помилок і непорозумінь: англ. / made a lot of friend during my short stay німецькою мовою треба перекладати Wdhrend meines kurzen Aufenthaltes habe ich viele Bekantschaften (не Freunde!) gemacht [Кёрквуд 1989: 348].

Крім наведених вище методик лексико-семантичного поля, компонентного й дистрибутивного аналізів, у зіставній лексикології використовують ще психолінгвістичні експерименти (вільні й цілеспрямовані), статистичні методи (останні допомагають виявити певні тенденції як на рівні системи, так і на рівні мовлення).

Семантичний обсяг слів. Гіперо-гіпонімія

Слово — основна одиниця контрастивної лексикології. Саме в слові «органічно переплелися всі види й аспекти значення: речове й граматичне, денотативне й сигніфікативне, синтагматичне й парадигматичне, фонетичне й прагматичне» Значення слова — це зміст, створюваний у конкретній мові на основі наявних у ній опозицій у лексико-се-мантичній системі. Значення в принципі неперекладні. Якщо значення має національно-мовну специфіку, то смисл — універсальний, інтернаціональний (при перекладі з однієї мови на іншу передаються не значення, які є специфічними для кожної мови, а смисли). Лексичне значення часто називають реальним, навіть матеріальним.

Виходячи з цих положень, можна констатувати, що ідентичність значень у різних мовах — це скоріше виняток, ніж норма. Повний збіг значення стосується лише власних назв — особових і географічних, наукових і технічних термінів (кисень oxygen, гіпотенуза hypotenuse), назв місяців і днів, а також числівників (тисяча thousand). Такі слова є однозначними. Неоднозначні слова повних відповідників майже не мають. Як приклад збігу значень у неоднозначних словах можна навести укр. лев і англ, lion, які мають однакові значення: 1) «великий хижий звір родини котячих з короткою жовтою шерстю і довгою пишною гривою у самців»; 2) перен. «людина, яка звертає на себе увагу модним одягом, манерами і т. ін.».

Недостатня інформація може бути виражена в контексті. Тому при перекладі необхідним стає прийом конкретизації. Наприклад, It was an unfavorable day, too fall, and cold, dark weather, windy А тут ще день видався жахливий холод, осіння негода, вітер; She looked up, but it was dark overhead Вона глянула вгору, але там панувала пітьма; Before her was another long passage Перед нею простягався інший коридор.

Англ, to wash, нім. waschen, франц. laver, молд. а spela передаються двома лексемами української мови — мити і прати, англ, to marry, франц. se marier у російській мові мають два різні за семантикою відповідники — жениться і выходить замуж. Французька й англійська мови, з одного боку, і німецька, українська й російська, з іншого, виявляють різні тенденції в цьому плані. У перших надається перевага родовим назвам (гіпероні-мам), у других — видовим (гіпонімам). Пор.: лексемам укр. щітка, пензлик, помазок, мітла, рос. щетка, кисточка, помазок, веник, нім. Btirste, Pinsel, Quasi, Besen відповідає в англійській мові одне слово brush: hair / clothes brush «щітка для волосся, одягу», painting brush «пензель», sweeping brush «щітка для підлоги»; лексе­мам укр. стілець, крісло, рос. стул, кресло, нім. Stuhl, Sessel — одне англ, слово chair. Англ, іменник flavour позначає водночас відчуття смаку і запаху й відповідає нашому словосполученню смак і запах. Див. ще: франц. troupeau — укр. табун (для коней), стадо (для великої рогатої худоби), отара (для овець), зграя (для собак, птахів, риб); англ, cherry — укр. вишня і черешня, англ, strawberry — укр. суниця і полуниця, англ, melon — укр. диня і кавун, англ, coat — укр. пальто і піджак, англ, button — укр. ґудзик і кнопка, англ, boat — укр. човен і пароплав, англ, desk — укр. парта і стіл, англ, роет — укр. вірш і поема, англ, cry — укр. кричати і плакати, англ, dream — укр. снитися і мріяти, англ, learn -- укр. вчити й узнавати, англ. purple — укр. пурпуровий і багряний, франц. connaitreукр. знати і розуміти, англ, head «голова» — нім. KopfiHa-upt (Kopf на відміну від Haupt пов'язане з інтелектуаль­ними здібностями, тому може вживатися метафорично: ein gescheiter Kopf «розумна голова», Er behielt einen klaren Kopf «Він має світлу голову»). Англ, to think «ду­мати» має значно ширше значення, ніж нім. denken й укр. думати. Пор. Let me think «Дайте подумати» -Lassen mich mal nachdenken; I don't think so «Я так не думаю» — Ich glaube nicht so; What do you think? «Що ви скажете?» — Was meinen Sie?; That's just what I think «Так я і думаю» — Ich bin genau der selben Meinung; I think it likely that «Мені здається ймовірним, що...» — Ich halte es fur wahrscheinlich, da(3; I think it over «Я це обдумаю» — Ich werde es mir uberlegen; To think that it may be true «Подумати тільки, це може виявитися правдою» — Wenn man bedenkt, das es war sein konnte; I wouldn't think of such a thing «Мені б таке і в голову не прийшло» - So etwas kdme mir uberhaupt nicht in den Sinn [Кёрквуд 1989: 343].

Проаналізувавши англійські тексти обсягом 40 005 словоформ та їх переклади на російську мову, Н. Б. Гві-шіані виявлено, що 1365 вживанням слова said у російській мові сказал (-а, -и) вжито 823. Понад третину вживань said передано іншими словами. А загалом 48 одиницям дієслів мовлення в російській частині корпусу відповідало 88. Найчастотніша форма said у російській мові замінялася дієсловами конкретнішого значення.

Особливою конкретністю значень характеризується українська мова: рос. закрыть (дверь, собрание, зонт) — укр. зачинити (двері), закрити (збори), згорнути (парасольку); чеськ. fezat (maso, suche vetve, dfivi) — укр. різати (м'ясо), пиляти (дрова), обрізати (сухі гілки); рос. общий — укр. спільний і загальний, рос. точка -укр. точка і крапка, рос. способность — укр. здібність і здатність, рос. дополнение — укр. доповнення і дода­ток, рос. памятник - - укр. пам'ятник і пам'ятка. Рідше трапляється зворотне явище: укр. піна, рос. пе­на, нім. Schaum — англ, foam «піна», froth «піна в роті», lather «мильна піна» і «піна на коні», scum «піна в каструлі під час приготування їжі; накип», head «піна в бокалі пива»; укр. ковдра — англ, blanket «шерстяна, байкова ковдра», quilt «стьобана ковдра»; укр. каша -англ, porridge «розсипчаста каша», gruel «рідка каша»; укр. палець -- англ, finger «палець на руці», toe «палець на нозі»; укр. плавати — англ, swim (про людину і тварину), float, drift (про речі, хмари), sail (про судно), steam (про пароплав), cruise, navigate (на чомусь), boat (на човні), glide (у гондолі). Це зумовлено тим, що слово в одній мові закріплює в своєму значенні такі аспекти (ознаки) денотата, які в іншій мові розподілені між декількома словами. Річ у тім, що в одній мові необов'язково виражається та різниця, яка в іншій мові обов'язково виражена. Як зауважив Р. Якобсон, мови різняться, головним чином, тим, що вони повинні виразити, а не тим, що вони можуть виразити, адже кожна мова може виразити все. Так, майже в усіх германських і романських мовах поняттям «рука» і «нога» відповідають по два слова залежно від того, чи йде мова про кисть руки чи її частину від кисті до плеча, про ступню ноги чи ногу до ступні (англ, hand і arm, foot і leg, нім. Hand і Arm, Fufii Bein, франц. le pie і la jambe, італ. ilpiede і la gamba, ісп. el pie і la pierna), а у слов'янських і романській румунській мовах такого розмежування нема.

В англійській мові, як і в українській, у тварин і людей є backs «спини», necks «шиї», а в іспанській тварини мають відповідно Іото і pescuezo, а люди espalda і cwello. В іспанській культурі відмінності між людиною і твариною є значнішими, ніж в англо-американській і слов'янській культурах. Щодо внутрішньомовного аспекту, то слова із загальним (недиференційованим, гі-перонімічним) значенням у системі своєї мови мають одне значення, що відповідає двом словам і значенням іншої мови. У цьому принципова різниця між семантичною недиференційованістю і багатозначністю.

Розбіжність обсягу значень слів-відповідників притаманна не лише неспорідненим чи віддалено спорідненим, а й близькоспорідненим мовам. Контрастивна лексична семантика близькоспоріднених мов має свої особливості, пов'язані зі складністю виявлення зовнішньо прихованих семантичних відмінностей лексичних одиниць. Дослідник часто стикається з «провокаційною близькістю» (вислів О. О. Реформатського). Тому слід постійно остерігатися будь-якої подібності, оскільки вона штовхає на нівелювання індивідуального й провокує підміну чужого своїм. Наприклад, чимало мовців, які добре володіють українською й російською мовами, не помічають семантичної відмінності в російському слові амуниция і українському амуніція (рос. амуниция — «спорядження військового, крім зброї й одягу», а укр. амуніція — «спорядження військового, в т. ч. зброя»). Пор. ще: рос. ославить «розпустити про кого-небудь недобрі чутки», укр. ославити «поширити як добрі, так і недобрі чутки»; укр. остуда «охолодження організму, простуда» і «прохолода», тоді як рос. остуда «охолодження, збайдужіння» вживається тільки у випадку, коли йдеться про людські стосунки; рос. навись — «все, що нависло над чим-небудь (листя, хмари, сніг тощо)», тоді як укр. навись — лише «сніг на гілках».

Для вивчення денотативного обсягу слів-корелятів об'єктивним і найзручнішим способом є перевірка на сполучуваність. Так, рос. дебелый «сильний, великий» сполучається лише з назвами осіб (дебелый мужчина, дебелая женщина), а укр. дебелий і з назвами неістот (дебела дівчина і дебелі м'язи, дебела колиска, дебелі ворота, дебелий мішок). Такого ж характеру семантичні відмінності між мережа і мерёжа, молодуха і молодуха, калач і колач, поганий і поганый, погожий і погожий та ін. Навіть у випадку, коли російське слово та його український відповідник поєднується з одними й тими самими семантичними групами слів, але помітною є відмінність у частоті вживання з якоюсь групою, ця статистична розбіжність у сполучуваності завжди є сигналом відмінності в характері денотації. Наприклад, укр. тучний «вгодований, гладкий», на відміну від рос. тучный, вживається переважно щодо тварин (рос. тучный мужчина, тучная девушка, тучная лошадь, тучная корова; укр. тучний кінь, тучна свиня), хоч зрідка це означення трапляється й стосовно людей. Тому важливими в цьому плані є словникові ремарки – укр. переважно про, рос. преимущ. о.

Вище йшлося про недиференційоване, нерозчлено-ване значення однієї мови порівняно зі значенням його відповідників у іншій мові, тобто про випадки, коли в одній із мов слово позначає широкий клас денотатів. Однак існує й інша розбіжність, коли не збігаються в мовах межі певного семантичного континууму («кусочки дійсності»). Насамперед це стосується часових відрізків, наприклад членування доби на її частини. Нім. Morgen «ранок» охоплює час від шостої до десятої години, англ, morning від першої до дванадцятої, англ, night «ніч» захоплює й ту частину доби, яку по-українському прийнято називати вечором, а укр. ніч охоплює й ту частину доби, яку по-англійському позначають як morning «ранок» (пор. укр. друга година ночі і англ, two o'clock in the morning). Для француза перша година піс­ля півночі, як і для англійця, — це перша година ранку (une heure du matin). Для іспанця сьома — десята година вечора — ніч, тоді як для француза це вечір. Якщо французи вітання bonsoir використовують із шостої години вечора, то італійці buona sera вже після третьої го­дини дня. Українець, як і росіянин чи поляк, приїхавши до Парижа чи Лондона, попросить о першій годині дня diner / dinner відповідно до його поняття «обід», тоді як у понятті француза це тільки dejeuner, а в понятті англійця — lunch.

У мовах світу не збігається й членування віку людей — дитячий вік, підлітковий вік, вік юності тощо. Так, укр. підліток охоплює вік від дванадцяти до шіст­надцяти років, тоді як англ, teenager — від тринадцяти до дев'ятнадцяти років, франц. adolescent — від чотирнадцяти до двадцяти двох років (див. про це: [Репина 1996: 143—152]). У французів сорокарічний вік сприймається як новий період у житті людини. Про людину до сорока років можна сказати jeune homme «молодий чоловік», а про людину після сорока років — homme jeune «чоловік молодий» (різний порядок слів). Те, що для українця є другим поверхом будинку, для англійця і німця є першим поверхом (the first floor, erster Stock). Перший поверх відповідно позначається як ground floor, Erdgeschofi.

Такі дослідження дають змогу констатувати, що і розбіжності, і близькість між співвідносними словами різних мов зумовлені способом життя народів — носіїв мови, характером їх мислення, відмінностями культури тощо.

Фонова лексика. Слова-символи

Навіть у випадку, коли значення слів-відповідників у двох мовах збігаються, стверджувати про їхню повну семантичну відповідність не завжди можна. У рецензії на дослідження В. Гумбольдта «Бхагаватгіта» («Божественна пісня») Гегель писав: «Природі речей суперечить вимога, щоб слово мови якогось народу [...] передавалось таким словом нашої, яке б відповідало йому в йо­го повній визначеності. Слово нашої мови дає нам наше певне уявлення про відповідний предмет і саме тому не уявлення іншого народу не тільки з іншою мовою, але й з іншими уявленнями» (цит. за[Косериу 1989: 63]). Слово живе в контексті культури, тому в різних мовах сло-ва-відповідники можуть мати неоднакові семантичні асоціації. Особливо це стосується фонової лексики (лексика з національним асоціативним ореолом). Національні асоціації, пов'язані з певними словами, входять до національно-культурного компонента значення. Вони є неповторними для кожної мови, однак не фіксуються у тлумачних і перекладних словниках, їх поділяють на асоціації, пов'язані з внутрішньомовними чинниками, такими, як внутрішня форма слова, вплив переносних значень, входження слова в певні словотвірні парадигми, звукові зближення тощо (їх називають мотиваційними асоціаціями), та асоціації, пов'язані з національно-культурним контекстом у наи-ширшому розумінні. Хоч вони належать до периферії семантичної структури слова, однак є дуже важливими для міжкультурного спілкування, оскільки часто стають причиною перешкод у міжкультурши комунікації. Наприклад, для іноземця українські слова верба, тополя явір - назви дерев, а калина - рослина у вигляді куща Для українців ці слова передають значно ширшу і глибшу інформацію, позаяк мають символічне знач* ня що засвідчено їх уживанням в українському фольк­лорі та поезії: «На вгороді верба рясна», «Ой, вербо, вербо де ти зросла...», «Полюбила козаченька, стоя під вербою», «Кругом греблі шумлять верби», «Ои, у лузі червона калина похилилася», «Стоїть явір над водою, на яр похилився», «А три верби схилилися, мов журяться вони» (Л. Глібов); «І яр, І поле, І тополі, І над криницею верба Нагнулася, як та журба», «Між ярами над ставами верби зеленіють», «Не прийнялись три явори Калина зів'яла», «Пишається калинонька явір молодіє», «Посадила над козаком Явір та ялину, А в головах У дівчини Червону калину» (Т. Шевченко). Саме незнанням семантичних асоціацій українських слів пояснюється нерозуміння іноземними читачами деяких поєзій Кобзаря.

Специфічні національні асоціації властиві не тільки лексиці У якій наявний національно-культурний компонент ай звичайним нейтральним загальновживаним словам'на означення речей і понять, поширених у всіх культурах. Як показав психолінгвістичний експеримент із трьома групами реципієнтів - українцями, росіянами, туркменами, такі слова, як хозяин, отец, мать, бабушка, дедушка, свадьба, молоко дали різні реакції. Зокрема, слово свадьба у студентів-туркмен, на відміну від українців і росіян, асоціюється не тільки з веселістю, а й із втратою, а також зі змаганням. Слово молоко викликає в них більш захопливі асоціації (белое счастье). Слово солнце теж отримало різний емо­ційно-оцінний ореол: у туркмен воно пов'язується з неприємними асоціаціями (жара, жарко, скрыться, комната, парк), а в росіян і українців у нього позитивна, навіть висока оцінка (золотое, радость, кайф, гла за, мама).

Особливо національна специфіка асоціювання спостерігається в реакціях-порівняннях українців і американців: укр. очі — як волошки, терен, вишні, озера, сонце, небо; амер. eyes — like pools «ковбані», coins «монети», marble balls «мармурові кулі», ocean «океан». Отже, саме національні асоціації зумовлюють входження певних слів до специфічних для кожної мови порів­няльних зворотів (пор. ще укр. стрункий як тополя, рос. стройный как берёза).

Фонова лексика часто стає перешкодою у міжкуль-турній комунікації. Наприклад, слову молоко у в'єтнамській мові відповідає сайя. Однак ці слова не є відповідниками з функціонального погляду, з погляду семантичної адекватності та відповідності фоновим знанням мовців. У реченні Він уранці випивав склянку молока і йшов на роботу функціональним еквівалентом слова молоко буде в'єтнамське суйа «чай» (в'єтнамці не п'ють молока). До таких слів, які вимагають функціональної заміни у в'єтнамській та багатьох інших південноазій-ських мовах, належать слова зі значенням «сонце», «місяць», «пальто», «дача», «виделка» таін. При перекла­ді речення Не люблю влітку сидіти в кімнатах (літо — гарна, тепла пора року, сприятлива для прогулянок), спираючись назначения в'єтнамського хе «літо», можна натрапити на труднощі: літо в тропічному В'єтнамі дуже жарке і вологе, тому влітку в'єтнамці якраз не гуляють, а сидять в прохолоді вдома [Шахнарович, Мамонтов 1987: 189—192].

Ще яскравіше національні асоціації і, відповідно, національно-мовні картини світу виявляються у словах-символах. Слово-символ, за висловом Ю. Лотмана, є своєрідним згорнутим текстом. Воно сконденсовано містить великі сюжети, зафіксовані в пам'яті людей. Символ — явище специфічно національне. Семантика символу виявляється лише в контексті світоглядної традиції певного народу, через що символ не може декодувати носій іншої культури. Процес створення символу тісно пов'язаний із співвідношенням у мовній одиниці денотативної та фонової інформації, причому фонова інформація переважає.

Як зазначив О. О. Потебня, майже кожне слово може виступати символом явищ дійсності. Слова-символи звичайно є національними. Запозиченими словами із символічним значенням є лише біблеїзми. Відмінність

символів визначається переважно особливостями побуту, віросповідання, географічного положення тощо. Спільні для декількох мов символи є результатом подібності ситуацій. Так, українськими символами виступають географічні назви (Україна, Дніпро), назви рослин, особливо квітів (калина, тополя, барвінок, мальва, червона рута), назви тварин, переважно птахів (чайка, зозуля, ластівка). Поширеною в усіх культурах є символіка кольорів, тварин та рослин. Наприклад, симво­ліка кольорів в індоєвропейських мовах переважно збігається, однак для французів зелений колір – колір надії. Що стосується тварин, то майже в усіх мовах баран асоціюється з тупістю, віл із працездатністю, вовк із кровожадністю, вівця зі смиренністю, заєць із лякливістю, кішка з невірністю. Однак у німецькому соціумі віл асоціюється з тупістю (dumm, wie ein Ochse «дурний, як віл»), а кішка є символом 1) хижака (Die Katze Idfit das Mduschen nicht «Кішка не може не ловити мишей»); 2) незначного, пустого (Etwas ist fur Katze «даремно, марно», дослівно Це щось для кішки); 3) живучості (Sie ist zdh, wie eine Katze «Вона живуча, як кішка»); 4) обману, облуди, прикидання (Eine falsche Katze «Фальшива кішка»). У російській мові вона є символом 1) худої, виснаженої жінки (Мечусь, как угорелая кошка); 2) неприємності, сварки (Между нами черная кош­ка проскочила); 3) суму, неспокою, тривоги (Кошки скребут на сердце). В англійській мові cat «кішка» символізує злу, сварливу жінку.

Знання семантичних асоціацій і символіки слів дає мовцеві змогу виявити семантичний ореол слова, його реальне функціонування у певному соціумі. Цей ореол зумовлений усією історією слова, його етносоціальним і етнокультурним контекстом. Як зазначає Л. Мкртчян, «слово тисячами невидимих ниток пов'язане з літературними й культурними традиціями мови оригіналу. Слово живе в контексті даного речення, абзацу, твору, в контексті всієї творчості певного автора і — ширше — в контексті всієї літератури, а можливо, й даної цивіліза­ції» [Мкртчян 1976: 4].

Зіставне вивчення семантичних асоціацій засвідчує «розмитість», а не сувору логічну детермінованість лексичної семантики, що спричиняє відкритість мови, її семантичний розвиток. Водночас воно дає змогу зробити висновок, що близькість національних культур можна оцінити через подібність семантичних асоціацій. До того ж асоціативні зв'язки є надзвичайно важливими й для відтворення мовної картини світу, хоч виявити їх дуже важко, оскільки вони приховані в глибинах національної ментальності. Саме тому повну мовну картину світу можна буде відтворити лише за наявності ґрунтовних словників асоціативних норм, створених на якомо­га ширшому охопленні моРЦІв психолінгвістичним експериментом. Врахування національних особливостей асоціювання важливе для повноцінного оволодіння іноземною мовою. Тому цілком закономірним у наш час є поворот від структурної семантики до когнітивної, яка залучає в орбіту дослідження фонові й енциклопедичні знання. Семантичний аналіз, таким чином, безпосередньо змикається зі знанням людини про світ, із процесом пізнання позамовної дійсності. У контрастивній семантиці особливого значенні набуває соціо-семіотичний підхід (crosscultural lexicology), завданням якого є вивчення лексичної семантики мов у зв'язку з пізнавальною діяльністю народів — носіїв цих мов, з когнітивними процесами, поняттями, в яких зафіксована певна картина світу, щоб перебороти межі, які відділяють одну від одної спільноти людей із різними культурами.

Полісемія. Специфіка переносних значень

Полісемія як мовне яїище є універсалією, тобто у всіх мовах світу є багатозначні слова. Універсальними є й закони розвитку полісемії, наприклад закон переходу від конкретного значення до абстрактного, способи творення полісемії — метонШчне й метафоричне перене­сення слів. Однак у мовах світу це реалізується по-різному. В. Г. Гак, зокрема, описує такі характерні випадки:

1) спільні закономірності перенесення слів на інші значення мають різну сферу використання. Так, уподібнення неживих предметії живим (антропоморфізм) є універсальним семантичнім законом, але у французькій мові це перенесення здійснюється частіше і ширше, ніж, наприклад, у російській мові. По-різному виявляється в цих мовах і переноіне вживання слів, що позначають почуття і сприйнятті людини. У французькій мові для цього використовується назви кольорових відчуттів, а в російській — звукових. Так, російський прикметник глухой має багато переносних значень, яких не має французький відповідник sourd (глухое место, глухое окно, глухое платье). Назви кольорів ширше використовуються в переносному значенні у французькій мові: examen blanc «екзамен без оцінки, залік», буквально білий іспит; etre vert «бути сильним (про людину)», буквально бути зеленим тощо;

2) по-різному використовуються закономірності регу­лярної полісемії, тобто багатозначності, яка охоплює сло­ва одного лексико-семантичного поля. Так, в українській мові одним і тим самим словом позначається дерево і йго плід — груша, слива, айва, персик, абрикос тощо (виняток становить яблуня яблуко), а у французькій мові вони позначаються різними словами (prune «слива» — ргипіег «сливове дерево», poire «груша» — роігіег «гру­шеве дерево»). І навпаки, у французькій мові тварини і м'ясо тварин експлікується одним словом, а в українській мові різними словами (pore «свиня» і «свинина»);

3) у різних мовах не збігаються групи слів чи окремі слова в межах лексико-семантичних об'єднань, які вживаються у переносних значеннях. В українській чи російській мовах назви овочів рідко використовуються щодо людей, а у французькій і німецькій мовах дуже часто (франц. поіх «горіх», gourde «гарбуз», poire «груша», cornichon «корнішон» таін. у значенні «дурень»; нім. der Kohlkopf, на відміну від українського качан, крім головки капусти, називає нерозумну людину; die Rube, на відміну від укр. ріпа, — ніс людини (товстий, безформений) і круглу, як ріпа, голову; die Kurbis, на відміну від укр. гарбуз, — голову; die Gurhe, на відміну від укр. огірок, — довгий ніс; die Melone, на відміну від укр. диня, — капелюх). Слова бобер, лебідка, сокіл, кіт в українській мові мають переносні значення, а їх французькі відповідники не мають, зате франц. merle «дрізд» має переносне значення «пройдисвіт», а в українській мові слово дрізд у переносному значенні не вживається;

4) переносні значення слів-відповідників у різних мовах переважно не збігаються. Контрастивне вивчення зв'язків і співвідношень між прямими і переносними значеннями слів дає цікаву і корисну інформацію стосовно етнолінгвального мислення. Кожна мова відзначається оригінальністю в характері лексичних переносів, що є відображенням своєрідного способу пізнання навколишнього світу. Пор.: укр. вушко голки — англ. eye of needle (око голки), укр. ніс чайника — франц. bee du bouilloire (дзьоб чайника). Рос. вкалывать, пахать уживаються в переносному значенні «важко працювати», а укр. вколювати, орати таких переносних значень не мають. Укр. хвороба вживається в переносному значенні «надмірне захоплення» (У Василя теж була своя хвороба пристрасть до бандури — Я. Бані), рос. відповідники болезнь і хвороба в такому значенні не вживаються. Укр. низка 1) «нанизані на нитку, мотузку, дротину і т. ін. однорідні предмети» (низка перцю, риб, намиста, грибів, горобини тощо) і 2) перен. «сукупність предметів, явищ» (низка човників, вечорів, думок, заходів), а рос. низка переносних значень не має. Укр. баня не тільки «лазня», а й «дуже жарко», англ, відповідник bath не має такого (другого) значення. Нім. Schlange «змія» і «черга», англ, arm «рука від кисті до плеча» і «гілка», tiger, крім «хижа тварина родини кошачих із оранжево-жовтими і чорними смугами; тигр», має ще значення «жорстока людина», «небезпечний противник», «хуліган», «хвалько», яких український відпо­відник не має. Англ, rake «граблі» має ще значення чогось дуже тонкого, а також худого (as thin as a rake «тонкий, як граблі», «худий, як тріска»), а peacock «павлин» означає також гордість, а слова-відповідники української мови в таких переносних значеннях не вживаються. Важко логічно пояснити, чому англійська мова акцентує на «мертвості» цвяха (as dead as a doornail «мертвий, як цвях у дверях») або холоднокровності огірка (as cool as a cucumber «холодний (холоднокровний), як огірок»). Розбіжність переносних значень часто спричиняє неправильне розуміння, помилки у перекладі. Так, укр. важкий сон «поганий сон» – англ. heavy sleep (важкий сон) «міцний, добрий сон»; укр. важка книжка «книжка, яка має трагічний зміст і важко емоційно переживається» — англ, heavy book (важка книжка) «важка за стилем, нудна книжка».

Найпоширенішими в мовах є метафоричні перенесення значень (правильніше — перенесення слів на інші значення). Доведено, що воно відіграє надзвичайно важливу роль у когнітивній (пізнавальній, мисленнє-вій) діяльності людини і в розвитку виражальних можливостей мови. На цьому наголошує Дж. Лакофф у праці «Метафори, якими ми живемо». Сучасні дослідження показали, що метафора існує навіть у такій нейтральній в експресивно-емоційному аспекті сфері, як термінологія. Метафоричне перенесення стало головним каналом поповнення терміносистем. Так, фінансова термінологія в наш час збагачується за рахунок метафор антропоморфних (англ, period of digestion, дослівно період травлення, засвоєння їжі «період, протягом якого встановлюється ринковий рівень цін нових акцій та облігацій»; parent company «батьківська компанія», idle many «ледачі гроші»; укр. дочірнє підприємство), побутових (англ, mopping up від to mop «мити» — «ліквідація грошей на дисконтному рахунку», lending ceiling від to lend «позичати» і ceiling «стеля, максимум» — «обмеження позики»; укр. переливання капіталу); воєнних (англ, rate war «тарифна війна», bullet loan «позика-куля»; укр. підривне ціноутворення), орієнтаційних (back door method «метод "чорний вхід"») і колористичних (red balance, дослівно червоний баланс «пасивний баланс»; укр. сірий ринок).

Терміни-метафори посідають неоднакове місце в мовах. Часте використання назв конкретних предметів і дій як основи термінологічної номінації в англійській мові засвідчує більшу образність і експресивність англійських метафоричних термінів. А якщо врахувати, що загальна кількість англійських метафоричних термінів перевищує кількість таких одиниць в українській мові, то можна зробити висновок, що «метафорична традиція» знаходить яскравіше вираження в англійській підмові фінансів, ніж в українській. Про сильніші метафоричні традиції в англійській підмові фінансів свідчить і те, що українська мова не має однокомпонентних метафоричних термінів, а в англійській мові їх аж 6 відсотків: hiccup (гикавка) «раптове невелике відхилення кон'юнктури у протилежний бік від довготермінової тенденції». Прикладами можуть служити такі фінансові терміни, як: haircut (стрижка), collar (нашийник, комір), snowballing (наростання снігової грудки) тощо. Поняття чогось загального передається в англійській терміносистемі за допомогою слова blanket «ковдра»: blanket assignment «загальна (повна) поступка правами, вимогами», blanket credit line «загаль­на кредитна лінія», blanket fidelity-bond «загальна гарантія довіри», blanket mortgage «загальна(повна) іпотека на власність», blanket recommendation «загальна рекомендація», blanket policy «загальний поліс». Ідея тимчасового припинення функціонування якого-небудь явища у фінансах виражається в українській мові за до­помогою слова заморожування: заморожування заробітної плати, заморожування коштів, заморожування товарообігу [Кришталь 2003: 4—10].

Якщо однакові лексичні переноси свідчать про спільні для багатьох чи всіх мов семантичні закономірності (в усіх мовах просторові назви використовуються для позначення часових понять, слова зі значенням «тупий» і «гострий» для позначення звуків і відчуттів, зорова і звукова лексика на означення смакових понять: довгий день, часова відстань; тупий, гострий звук, тупий, гострий біль; вино має оксамитовий присмак із прозоро-голубим відтінком і дзвінким ароматом), то оригінальні вказують на специфічність, неповторність національного мислення і, відповідно, мовного світосприйняття. Див. укр. селезень «качур» і «намерзлий візерунок на віконних шибках», верещака «той, хто багато верещить» і «страва зі свинячої грудинки»; рос. хворост «хмиз» і «смажене в смальці або олії солодке печиво, що має форму продовгуватих смужечок; вер­гуни»; англ, board «управління», «комісія», «дошка», «борт»; close «близький», «душний», «детальний», «за­критий», «строгий», «цупкий», «густий (про ліс)», «потайний», «скупий» та ін.; dumb в американському варіанті англійської мови «німий» і «дурний, глупий». Отже, перенесення слів на інші значення здійснюються як за суттєвими, так і за несуттєвими, випадковими ознаками, в т. ч. й за такими, що суперечать суті названого поняття. А це дуже важливо для мовознавства, оскіль­ки перенесення слів містить у собі інформацію про суспільне й культурне життя народу. Оригінальність переносних значень — велика й перспективна ділянка для контрастивних досліджень. Зокрема, це матеріал для вивчення міжпольових зв'язків, оскільки вони ґрунтуються переважно на полісемії (слово різними значення­ми входить до різних полів). Тут спостерігаються як універсальні, так і ідіолінгвальні особливості. Якщо зв'язки між полями, як правило, є універсальними, наприклад зв'язок темпорального поля з метеорологіч­ним (темпоральні лексеми майже в усіх мовах світу використовують для номінації погодних понять: укр. година, болг. време, словацьк. chvila, icn. tiempo, італ. ternро, алб. kohe, угор, ido і т. д.), поля температури з полем почуттів (теплі стосунки, гаряче серце, палке кохання, вогонь душі, любові жар, холодний погляд), поля руху з полем розумової діяльності (підійти до висновку, спіймати думку, наблизитися до розв'язання задачі) тощо, то оригінальні міжпольові зв'язки стосуються не полів загалом, а окремих одиниць, що входять у певне поле.

Отже, за рідкісного збігу значень полісемічного слова переважає розбіжність і часткова відповідність. Часткова відповідність передбачає: 1) включення (коло значень слова в одній мові ширше ніж у його відповід­ника в іншій мові: є спільні значення, але в одній із мов є ще інші значення). Англ, neck, крім значення «шия», на відміну від рос. шея, має ще значення «шийка пляш­ки» (рос. горлышко бутылки), «комір», «перешийок», «коса», «вузька затока» та ін. Англ. meridian, крім «ме­ридіан», має ще значення «полудень», «зеніт», «вища точка», «розквіт (життя)»; 2) перетин (у кожній із зістав-люваних мов є значення, які збігаються і які не збігаються). Англ, party і укр. партія мають спільні значення «політична партія», «група, загін» (пошукова партія), але англ, party ще має значення «компанія, екскурсія», «вечоринка, вечірній прийом гостей», «сторони в судовому процесі», «учасник переговорів», «співучасник», а укр. партія -- «кількість товару», «гра (в шахи тощо)» , «частина музичного твору, що виконується одним інструментом, одним співаком».

Семантичну близькість/віддаленість слів-відповід-ників зіставлюваних мов можна точно визначити. Для цього використовують запропонований С. Г. Бережаном коефіцієнт семантичної близькості, який виводиться за формулою: V = 2С/М1+М2, де С — кількість тотожних значень двох слів, a M1 і М2 — загальна кількість значень кожного з розглядуваних слів [Бережан 1973: 65].

Хоча полісемія є універсальним явищем, однак її поширеність у різних мовах неоднакова. Наприклад, в англійській мові полісемія поширена значно більше, ніж у російській і українській. За даними І. В. Арнольд, тисяча найуживаніших англійських слів має 25 тисяч значень. Слово get, за Оксфордським словником, має 234 значення, з чим не може зрівнятися жодне російське чи українське полісемічне слово. І. В. Сентенберг і Є. В. Медведева, зіставивши 500 англійських і 500 російських дієслів, виявили, що англійські дієслова в сумі дали 1123 значення, а російські — 811 значень [Сентен­берг, Медведева 1985: 22].

Синонімія

Синонімічні зв'язки зіставлюваних лексико-семан-тичних відповідників різних мов знаходяться на межі семасіологічних і ономасіологічних параметрів. Це зумовлено природою синонімії, яка є не лише показником неоднакових можливостей позначення одних і тих самих концептів у різних мовах, а також пов'язана з семантико-стилістичними особливостями, які виявляють якісні відмінності між наявними синонімічними рядами різних мов.

Мови різняться за багатством синонімії, кількісним складом співвідносних синонімічних рядів (ономасіоло-гічний аспект), семантичними відтінками синонімів, стилістичною їх характеристикою, сферою вживання тощо. Можна стверджувати, що в синонімії яскраво виявляються специфічні риси мови, своєрідна мовна картина світу. Навіть такі близькоспоріднені мови, як українська та російська, характеризуються виразною національною неповторністю. Л. А. Булаховський наголошував, що «з погляду лексичного — обличчя української мови дуже виразне в порівнянні з іншими слов'янськими мовами [...] У поглибленні лексичних відмінностей української мови від лексичного складу «східнослов'янського часу» основну роль відіграють тут не запозичення з інших мов [...] справді численні [...]. Багато більше значення має при врахуванні цієї відмін­ності той специфікований вибір в ужитку певних сино­німів і та органічна стихія власної національної мовної творчості в межах успадкованої системи» [Булаховський 1948: 10—12].

Українська мова вигідно вирізняється серед усіх ін­ших слов'янських багатством синонімії і пов'язаною з нею різноманітністю внутрішньої форми синонімів, що засвідчує своєрідність образного сприйняття явищ дійсності українським етносом. Пор. синоніми дієслів рос. танцевать і укр. танцювати: рос. танцевать, плясатпь (розм.), откалывать (розм.), отхватывать (прост.); укр. танцювати, гарцювати (розм.), гопцювати (розм.), гопкати (розм.), скакати (розм.), гацати (розм.), чесати (розм.), кресати (розм.), садити (розм.), шкварити (розм.), віддирати (розм.), витанцьовувати, викаблучувати (розм.). Пор. ще: рос. метель, метелица, буран, вьюга, пурга; укр. метелиця, заметіль, сніговійниця, сніговиця, завірюха, хуртовина, хурделиця. Якщо в російській мові слово бить має десять синонімів, то в українській мові слово-відповідник бити має аж сорок п'ять синонімів, багато з яких відзначаються оригінальною національною внутрішньою формою.

Крім багатства синонімічних рядів, національна специфіка синонімії виявляється у сфері стилістичних і стильових відношень синонімів. Пор. рос. заболеть, захворать (розм.), занемочь, слечь, свалиться (розм.), занедужить (прост.); укр. захворіти, занедужати, заслабнути (розм.), злягти, звалитися (розм.).

Відмінною рисою української мови є наявність у ній великої кількості слів-дублетів, тобто слів, які не мають жодних семантичних і стилістичних відміннос­тей. Пор. рос. заместитель — укр. заступник, замісник; рос. земляк — укр. земляк, краянин; рос. заметка — укр. замітка, нотатка; рос. почка — укр. брунька, пуп'янок; рос. семья — укр. сім'я, родина; рос. парус — укр. парус, вітрило; рос. баня — укр. баня, лазня; рос. фонтан — укр. фонтан, водограй; рос. процент — укр. процент, відсоток.

Омонімія й омографія. Міжмовна омонімія

Омонімія є універсальним явищем, однак її питома вага в різних мовах неоднакова. Так, у французькій і англійській мовах вона значно поширеніша, ніж, наприклад, в українській чи російській. Це зумовлено особливостями фонетичної і граматичної будови мови: де слова короткі й де поширене явище конверсії, там більше омонімів.

Зіставляти омонімію в різних мовах можна за джерелами (причинами) виникнення: гетерогенні, які виникли внаслідок збігу різних слів, і гомогенні, які виникли внаслідок розпаду одного слова на два.

Збіг раніше різних за звучанням слів може статися внаслідок історичних звукових змін. Так, рос. лук1 «цибуля» і лук2 «ручна зброя для метання стріл» походять відповідно від лоукъ і лжкъ, (літера ж позначала носовий голосний [о], який перейшов у [у]. До гетерогенних належать англ, flaw1 «тріщина» і flaw2 «порив вітру», ear1 «вухо» і ear2 «колос», нім. Weide1 «верба» (із wide) і Weide2 «вигін, пасовисько» (із weida), франц. peche1 «персик» ipeche2 «рибальство, улов».

Інша група гетерогенних омонімів є результатом збігу питомого й запозиченого слова або двох запозичених із різних мов слів: рос. брак1 «шлюб» (від слова брать) і брак2 «недолік» (запозичене з німецької мови); укр. балка1 «яр» (тюркського походження) і балка2 «дерев'яна колода» (запозичення з німецької мови).

Значно поширеніпіою у мовах є гомогенна омонімія: укр. порох1 «пил» і порох2 «вибухова речовина»; рос. свет1 «світло» і свет2 «всесвіт»; англ, nail1 «ніготь» і nail2 «цвях», air1 «повітря» і air2 «зовнішній вигляд», нім. Lauf «біг» iLauf « дул о вогнепальної зброї», Zug1« течія» iZug2 «поїзд»; франц. train1 «хід» і train2 «поїзд» тощо.

Кожна мова має свої особливості і в творенні, і в характері семантики гомогенних омонімів. У болгарській мові, приміром, регулярно виявляється омонімія префіксальних дієслів. Наприклад: завехна1 «почати в'янути» і завехна2 «зав'янути», заглъхна1 «почати глухнути» і заглъхна2 «оглухнути», загния1 «почати гнити» і загния2 «зігнити», заградя1 «почати будувати» і загра-дя2 «забудувати». У російській і українській мовах префіксальна омонімія трапляється, але має інший характер: починальний префікс за-, будучи нерезультативним, поєднується з нерезультативним дієсловом, а його якісно-результативний омонім, поєднуючись із негра-ничним дієсловом, перетворює його на результативний. Пор.: рос. завозить (по полу ногами) завозить (пол ногами), задымить (папиросой) задымить (помещение), закапать (о дожде) закапать (стол чернила­ми), заколотить (в дверь) заколотить (дверь); укр. забризкати (почати бризкати) — забризкати (одяг), заговорити (з ким-небудь) – заговорити ( кого-небудь ) [Соколов 1978: 75].

Суміжним із омонімією є явище омографії. У зіставному вивченні омографів слід звертати увагу на фонологічні й орфографічні засоби, які беруть участь у творенні омографів. Переважно такі засоби в різних мовах частково збігаються. Так, в англійській мові є два типи омографів — сегментний і суперсегментный. До сегментного типу належать омографи, поява яких не зумовлена різним наголошуванням: bow [bou] «лук» -bow [bau] «поклін», row [rou] «ряд» — row [rau] «шум, скандал, ґвалт», tear [tsa] «розрив» — tear [ti3] «сльо­за», wind [wind] «вітер» — wind [wamd] «виток? пово­рот», delegate ['deligeit] «делегувати» — delegate [deligit] «делегат», moderate['modereit] «пом'якшувати» — modera­te ['moderit] «помірний», separate ['sepsreit] «відділяти» — separate ['sepsnt] «окремий», degenerate [di^enareit] «вироджуватися» — degenerate [drdjenarit] «виродок». До суперсегментного типу належать слова однако­вого написання, які відрізняються наголосом і відповідно вимовою ненаголошених голосних: present ['pressnt] «подарунок» – present [pn'zent] «дарувати», object [bbdsikt] «предмет» — object [obd3^ekt] «заперечувати», refuse ['refjus] «покидьки, лослідки» — refuse [rif'jiKz] «відмовлятися». Обидва типи омографів англійської мови поділяють на 1) лексичні, які різняться тільки лексичним значенням (bow [bou] «лук» — bow [bau] «поклін»); 2) лексико-граматичні (іменник lead [led] «сви­нець» — дієслово lead [li:d] «вести»); 3) граматичні (read [ri:d] «читати» — read [red] «читав, -ла, -ло, -ли»).

В українській і російській мовах немає сегментних омографів, є лише суперсегментні (лексичні — укр. замок замок, рос. парить парить, лексико-граматичні -- укр. дорога -- дорога, рос. вьїкупать -- вы­купать, уха уха, граматичні – укр. розрізати розрізати, рос. высыпаться высыпаться).

Отже, омографія суперсегментного типу представлена в названих трьох мовах, однак в українській і російській — це єдиний тип (цьому сприяє вільний наголос).

Англійська мова не відзначається такою рухомістю наголосу, як українська і російська, але суперсегментний тип омографів у ній поширений, будучи сучасним нідгомоном особливості давньогерманських мов: у них наголос у префіксальних дієсловах був кореневим, а в префіксальних іменах – початковим. Ця закономірність була перенесена й на запозичені слова: conduct «поведінка» — coddakt «вести», 'contract «договір» — Contract «укладати договір», convict «засуджений» — convict «засуджувати», 'desert «пустеля» — dessert «по-нпдати», 'export «експорт» — export «експортувати», rebel – «бунтівник» — rebel «повставати», subject «підданий» — subject «підпорядковувати», abseпt «відсутній» — absent «бути відсутнім», frequent «частий» — frequent «відвідувати» [Покровский 1985: 60—62].

Оскільки в основі диференціації українських і російських омографів у мовленні лежить наголос, то в українській і російській мовах немає односкладових омографів, яких багато в англійській. Українські та російські омографи належать до однієї й тієї самої частини мови (атлас атлас, замковый замковый , воронить воронить, чудно чудно), а в англійській — до різних частин мови.

Останнім часом усе більшу увагу контрастивістів привертає до себе міжмовна омонімія, тобто слова двох мов, які мають однакову форму, але різняться зна­ченням. Наприклад, укр. вродливий «гарний» – рос. уродливый «потворний», укр. луна «відгомін, відлун­ня» — рос. луна «місяць», укр. булка «хліб із білого пшеничного борошна» — болг. булка «молода, наречена», укр. агітка «невеликий твір, призначений для агітації» — болг. агитка «агітбригада», укр. апостроф «знак у вигляді коми, який ставиться вгорі після приголосного перед йотованим для позначення роздільної вимови» — болг. апостроф «різке зауваження», укр. гардероб «шафа для одягу або приміщення, де зберігається верхній одяг» — болг. гардероб «камера схову», укр. біжутерія «прикраси не з дорогоцінного каміння і металів (на відміну від ювелірних виробів)» — болг. бижутерия «ювелірні вироби, коштовні прикраси», укр. дума «думка» і «ліро-епічна пісня, що виконується в супроводі кобзи, бандури або ліри» — болг. дума «слово», укр. черствий «який став твердим, несвіжим (про хліб)» — чеськ. cerstvy «свіжий», укр. диван «рід великих меблів для лежання і сидіння» — польськ. dywan «килим», укр. магазин «крамниця» — англ, magazine «журнал», укр. комплекція «будова тіла, статура» -англ, complexion «колір обличчя», укр. геніальний «ви­нятково талановитий» — англ, genial «добрий, сердеч­ний, веселий», укр. академік «член академії наук» -польськ. akademik «студентський гуртожиток» — нім. Akademiker «людина з вищою освітою», укр. артист «актор, музикант, співак» — франц. artiste, англ, artist «художник».

Сучасні дослідження засвідчують два підходи до міжмовної омонімії — перекладознавчий, пов'язаний з омонімією реалій при перекладі з однієї мови на іншу (Й. Влчек, С. Власов, С. Флорін, І. Козе-левський, О. О. Реформатський та ін.) та контраcтивний , в основі якого — зіставлення лексичних корелятів у двох мовах, як споріднених, так і генетичне віддалених (В. В. Акуленко, Л. В. Бублейник, В. М. Ма-накін, А. Є. Супрун та ін.)- Оскільки міжмовна омонімія часто провокує в людей, що послуговуються двома мовами, інтерференційні помилки (намагання привести подібні за формою слова, особливо коли в них частково збігається семантика, в їх повну відповідність, механічне перенесення значення слова однієї мови в іншу, ототожнення змісту цих різних за значенням лексичних одиниць), то це викликало потребу у словниках міжмовних омонімів. Уже опубліковано чимало таких словників, які нерідко називаються словниками фаль­шивих друзів перекладача: англо-російський за редакцією В. В. Акуленка, німецько-російський К.-Г. М. Готлі-ба, французько-англійський М. Кесслера і Ж. Дерокіньї, іспансько-французький Л. Дюпона, німецько-французький М. Рейнхеймера, російсько-польські Я. Козе-левського і К. Кусаля, російсько-чеський Й. Влчека, російсько-білоруський А. Є. Міхневича, російсько-український М. П. Кочергана. В Україні з'явилися наукові розвідки з українсько-російської [Заславская 1985; Мартиросян 2002], українсько-польської [Беднаж 2000], українсько-чеської [Паламарчук 1991; Кіцила 1999], українське німецької [Шаблій] міжмовної омонімії.

Міжмовні омоніми потребують різнопланового вивчення з урахуванням семасіологічного й ономасіоло-гічного аспектів зіставлення. Основною причиною появи міжмовних омонімів є не тільки випадковий звуковий збіг або зіткнення різних мотиваційних основ при внутрішньомовній омонімії (укр. іменник «частина мо-ни, що означає предмет» — польськ. imiennik «тезко, однофамілець»; укр. опал «коштовний камінь» — польськ. opal «паливо, горюче»), а також їхній ізоморфізм та специфічна реалізація ЛСВ полісемічного слова. Часто розбіжності полягають у неоднаковій якісній характеристиці семем, зокрема таких функціонально-се-маптичних особливостей, як: 1) звуження семантичного обсягу, термінологізація значення (укр. похід «військові дії, операція» — польськ. pochod «крокування війська»); 2) різне емоційно-експресивне та стилістичне забарвлення семем (укр. обиватель «людина з вузькими меркантильними інтересами» має пейоративну — зневажливу, образливу — конотацію на відміну від нейтрального obywatel «громадянин» у польській мові); 3) неоднакова сфера вживання (укр. обрада «обговорення, порада» є діалектним, тоді як польськ. obrada «нарада, дебати» є загальновживаним) [Беднаж 2000: 14].

Отже, специфіка міжмовної омонімії полягає як у різному аж до протилежного значенні омопар, так і у відтінках значень і в неоднакових функціонально-стилістичних параметрах слів-корелятів.

Безеквівалентна лексика. Лексичні лакуни

У науковій літературі терміни безеквівалентна лексика і лакуни часто вживаються як синонімічні й трактуються як слова, що відсутні в певній мові й не перекладаються «на загальних підставах»: «усе, що в іншокультурному тексті реципієнт не розуміє, що є для нього дивним, вимагає інтерпретації, служить сигналом наявності в тексті національно-специфічних елементів культури, в якій створений текст» [Сорокин, Марковина 1983: 37], «назва суто місцевого явища, якому нема відповідника в побуті і в поняттях іншого народу» [Федоров 1968]. Ознаками цієї лексики вважають незрозумілість і незвичність.

Безеквівалентність слід розглядати лише стосовно певної (іншої) мови, оскільки нерідко трапляються випадки, коли слово однієї мови є безеквівалентним стосовно іншої, але має прямі відповідники в багатьох інших мовах. Наприклад, укр. новосілля має відповідник у російській мові новоселье, але є безеквівалентним щодо чеської мови, в якій це поняття передається описово — vecirek pro pfatele, pofadany po nastehovdni do noveho bytu. Стосовно болгарської мови безеквівалентними є такі українські слова, як абихто, білизняний, білобокий, бурт, верхолаз, вечірка, закапелок, малосімейний, питльова-ний, річковик таін., які мають прямі відповідники в російській мові. Вважають, що п'ять — десять відсотків слів мов навіть одного культурного кола не мають однослівних відповідників в іншій мові.

Існують різні класифікації безеквівалентної лексики і, відповідно, лакун. Зокрема, розрізняють: 1) абсолютні лакуни (коли немає однослівного еквівалента в іншій мові, як, наприклад, англ, glimpse «зорове короткочасне враження; картина, що швидко промайнула перед очима; швидкий погляд»; укр. кватирка і рос. форточка, які передаються в англійській мові запозиченим російським fortochka або описово small hinged window (=pane used for ventilation); укр. дочекатися — нім. so lange warten bis etwas (jemand) kommt; укр. на­кипіти (про піну) — нім. sich beim Kochen an der Ober-fldche ansammeln; нім. einfddelnукр. засилювати нитку в голку; укр. односельчанин — англ, inhabitant of the same village; англ, spell — укр. писати (вимовляти) слово за буквами; англ, crusted — укр. покритий кіркою; укр. кульок — англ, small mat-bag; укр. дочитати — англ. to read to the end; нім. verdustern — укр. уми­рати від спраги; нім. beruchtig — укр. такий, про якого погано говорять; укр. напередодні — нім. tags zuvor; am uorangehenden (vorangegangenen) Tage); 2) відносні лакуни (коли кореляти не збігаються за частотою вживання, поширенням і сполучуваністю, як, наприк­лад, у випадку укр. взуття і англ. Footwear: укр. взуття частіше вживається, ніж англ, footwear, яке зазвичай функціонує у сфері торгівлі, тоді як в інших випадках використовуються слова shoes, boots).

Серед слів, які інтерпретуються як безеквівалентна лексика, виокремлюють три різні за своєю природою групи:

1) слова, які позначають національно-культурні реалії певних народів (їх називають культурологічними лакунами): укр. чумак, гривня, рушник, галушки, бандура, коломийка, вечорниці, тризуб, калганівка, кептар тощо; рос. ямщик, самовар, балалайка, щи, сарафан, лапти і т. п.; англ. sterling «стерлінг; англійська грошова одиниця», Big Ben «годинник на будинку англійського парламенту», clambake «пікнік на березі моря, під час якого їдять запечені молюски, рибу або кукурудзу», muffin «гаряча булочка», toff е «цукерка типу іри­су», drugstore «магазин, який торгує ліками, космети­кою, журналами, морозивом і кавою», grill-room «ресторан або зал у ресторані, де подається смажене м'ясо або риба, приготовані на замовлення відвідувача»; нім.

Richtfest «свято з нагоди зведення будинку під дах»; італ. spaghetto «тонкі макарони», tarantella «італійський народний танець»; ісп. peso «монета в деяких країнах Латинської Америки», conquistador «завойовник», toreador «учасник бою биків (кориди)», bolero «іспанський національний танець»; япон. сакура «декора­тивна вишня, яка цвіте рожевими махровими квітками; символ Японії», гейша «жінка, яка вміє грати, танцювати, вести світську бесіду, і яку запрошують на роль гостинної господині на прийоми, банкети тощо», ікебана «мистецтво складання букетів, а також сам букет, складений за принципами ікебани», кімоно «японський традиційний чоловічий і жіночий одяг у вигляді халата, що його загортають направо й підперізують поясом». За тематичною (предметною) класифікацією тут виділяються поняття географічні (степ, прерія, джунглі), етнографічні (досвітки, коляда, гуцул, сакля, арлекін, килим-самольот), суспільно-політичні (кантон, волость, воєводство, повіт, віче, сейм, ку-клукс-клан, гайдуки, власовці, неп, отаман, пластун). За поширенням вони можуть бути національними (рушник, гопак, стотинка), регіональними (арик, чайхана, харчо, пан), інтернаціональними (долар, віскі, джинси, сафарі) і локальними (трембіта, тронка);

2) відсутні в якійсь мові слова на позначення понять, які існують у певному суспільстві і, здавалося б, повинні були б мати однослівне вираження: доба — англ. twenty-four hours; нім. vierundzwanzig Stunden, Tagund Nacht; франц. vingt-quarte heures, (un)jouret (une) nu-it; порт, vinte e quatro horas; (um) dia e (uma) noite; рум. doudzeci $i patru de ore, zi $i noapte; науковець -рос. научный работник; рос. оболонь — укр. дерево, очищене від кори; рос. опечатка — укр. друкарська помилка; болт, бате — укр. старший брат; нім. Gesc-hwister — укр. брат і сестра, брати і сестри; англ. we­ek-end — укр. час відпочинку від п'ятниці або суботи до понеділка; кінець тижня; англ, bequest — укр. спадщина, яку заповідають; англ, cattle — укр. велика рогата худоба; англ, by-line — укр. рядок, у якому поміщуються прізвище автора, художника, фотографа. Серед цієї лексики можна виділити дві підгрупи:

а) безеквівалентні слова, які пояснюються різним членуванням мовами навколишнього світу (пор.: нім. Richtfest «свято з нагоди зведення будинку під дах»; італ. spaghetto «тонкі макарони», tarantella «італійський народний танець»; ісп. peso «монета в деяких країнах Латинської Америки», conquistador «завойовник», toreador «учасник бою биків (кориди)», bolero «іспанський національний танець»; япон. сакура «декоративна вишня, яка цвіте рожевими махровими квітками; символ Японії», гейша «жінка, яка вміє грати, танцювати, вести світську бесіду, і яку запрошують на роль гостинної господині на прийоми, банкети тощо», ікебана «мистецтво складання букетів, а також сам букет, складений за принципами ікебани», кімоно «японський традиційний чоловічий і жіночий одяг у вигляді халата, що його загортають направо й підперізують поясом». За тематичною (предметною) класифікацією тут виділяються поняття географічні (степ, прерія, джунглі), етнографічні (досвітки, коляда, гуцул, сакля, арлекін, килим-самольот), суспільно-політичні (кантон, волость, воєводство, повіт, віче, сейм, ку-клукс-клан, гайдуки, власовці, неп, отаман, пластун). За поширен­ням вони можуть бути національними (рушник, гопак, стотинка), регіональними (арик, чайхана, харчо, пан), інтернаціональними (долар, віскі, джинси, сафарі) і локальними (трембіта, тронка);

2) відсутні в якійсь мові слова на позначення понять, які існують у певному суспільстві і, здавалося б, повинні були б мати однослівне вираження: доба — англ. twenty-four hours; нім. vierundzwanzig Stunden, Tagund Nacht; франц. vingt-quarte heures, (un)jouret (une) nu-it; порт, uinte e quatro horas; (um) dia e (uma) noite; рум. doudzeci $i patru de ore, zi $i noapte; науковець -рос. научный работник; рос. оболонь — укр. дерево, очищене від кори; рос. опечатка — укр. друкарська помилка; болт, бате — укр. старший брат; нім. Gesc-hwister — укр. брат і сестра, брати і сестри; англ. week-end — укр. час відпочинку від п'ятниці або суботи до понеділка; кінець тижня; англ, bequest — укр. спадщи­на, яку заповідають; англ, cattle — укр. велика рогата худоба; англ, by-line — укр. рядок, у якому поміщують-ся прізвище автора, художника, фотографа. Серед цієї лексики можна виділити дві підгрупи:

а) безеквівалентні слова, які пояснюються різним членуванням мовами навколишнього світу (пор.: нім. Hand і Arm — укр. рука; англ, finger і toes — укр. паль­ці; рос. сыр і творог — укр. сир). У такому випадку двом гіпонімам однієї мови відповідає один гіперонім іншої. Пор. ще: англ, mother-in-low — укр. теща і свекруха, fa-ther-in-low — укр. тесть і свекор. При перекладі компен­сація таких лексем відбувається за рахунок контексту;

б) безеквівалентні слова, поява яких зумовлена тим, що певний етнос на противагу іншому не звернув увагу на якісь явища чи процеси, оскільки для нього це не було важливо: англ, paperback «книжка у м'якій обкладинці», co-education «спільне навчання хлопчиків і дівчаток», mondayish «небажання працювати після вихідних», kidnapping «викрадання дітей». Сюди ж, очевидно, слід віднести ідіоматичні для англійської мови відіменні дієслова типу to knife, to hammer, to finger, to elbow, to gun, to butten, to flute тощо, яким відповіда­ють словосполучення в українській та багатьох інших мовах: різати ножем, забивати молотком, торкатися пальцем, розштовхати ліктями, стріляти з гвинтівки, пришивати ґудзик, грати на флейті. Пор. ще можливість позначати помилково виконану дію в англійській мові дієслівними лексемами з префіксом mis-(misjudge, misguide, misinterpret, miscalculate, misplace тощо, які відповідають в українській мові словосполученням неправильно оцінити, спрямувати на неправильний шлях, неправильно зінтерпретувати, неправильно розрахувати (помилитися в розрахунку), поставити не на місце). Типовими й ідіоматичними для англійської мови є й такі віддієслівні іменники, як worrier, walker тощо, яким в українській мові відпові­дають вислови людина, яка завжди спішить, людина, яка багато ходить [Гинзбург, Хидекель 1980: 9]. Безеквівалентні слова цієї підгрупи перекладаються описовим тлумаченням або запозиченням лексеми з мови-джерела шляхом її транскрипції, транслітерації чи калькування.

Обидві групи різняться тим, що коли в першому випадку немає слів через відсутність у цій культурі відповідних понять, то в другому відсутність слова зумовлена не відсутністю поняття, а відсутністю однослівного (не-розчленованого, синтетичного) його вираження. У цьому разі можна стверджувати про незавершеність процесу формування поняття; новим дієсловам зі значенням «працювати кимсь» в англійській мові також переважно відповідають перифрастичні утворення з дієсловом work «працювати» або be «бути» й іменником — назвою професії: кушні­рувати work as /be a furrier / fur-dresser, наймитувати work as/be a (farm) labouer, шевцювати -work as/be a shoemaker. Подібні звороти є в німецькій та українській мовах: нім. eine Fehler machen «поми­литися», eine Bekanntschaft machen «познайомити­ся», Gerausch machen «шуміти», Musik machen «грати (на музикальному інструменті)»; укр. робити покупки, робити помилки, нанести візит, але їх в українській мові небагато і вони реалізуються як синонімічні до наявних дієслів або як компенсатори лакун, а в тюркських, іранських і баскській мовах і певною мірою в англійській мові вони є продуктивними, тобто є типологічною ознакою цих мов.

Отже, мови можна поділити на вербальні (дієслівні) і невербальні. Відповідно до цього можна говорити про різну категоризацію цими мовами світу. Номінативність англійської, тюркських, іранських і баскської мов можна розглядати як явища етномовні, як особливий спосіб репрезентації навколишнього світу, в якому дії представлені у вигляді імен. Іменний спосіб постає як особливий засіб концептуалізації дійсності мовою — іменний модус бачення світу.

Емоційна лексика

Об'єктом зіставлення може бути також емоційна лексика. Питома вага емоційно-оцінних слів і їх характер у різних мовах не збігаються. Якщо порівняти українську мову не тільки з германськими чи романськими, а навіть зі спорідненими слов'янськими мовами, то вона рельєфно вирізняється багатством емоційно-оцінних засобів, особливо для утворення зменшувально-пестливих форм. Це пов'язано насамперед з тим, що в ній є спеціальні суфікси, які передають зменшеність, пестливість, іронію, збільшеність тощо: батечко, матусенька, сестриця, дідуньо, Тарасик, Андрійко, пиріжечок, доріженька, свічечка, козаченько, яворонько, вербиченька, соколонько, місяченько, мандрівочка, розкошонька, коханнячко, криниченька, водиченька; голосюра, басище, ручище. Зменшувальні, пестливі форми в українській мові характерні не тільки для іменників, а й для прикметників (дорогенький, рідненький, білесенький, чорнесенький, біднесенький), прислівників (вірнесенько, додолоньку, щонеділеньки, далеченько) і навіть дієслів (спатоньки, питоньки, спатуні тощо), і такі форми трапляються навіть у словах, які не можуть бути оцінені як позитивні (воріженьки, війнонька, бідонька, негодонька, хворобонька, горенько). Вони є безеквівалентними не тільки для неспоріднених з українською мовою чи віддалено споріднених, а й близькоспоріднених мов. Так, у російській мові нема відповідників не тільки до наведених тут дієслівних і прислівникових форм, а й багатьох прикметників (дорогенький, біднесенький) та іменників (не тільки типу воріженьки, а й таких, як місяченько, мандрівочка, коханнячко тощо). Ці форми засвідчують ліризм, сентиментальність, кордоцентричність українського етносу порівняно з іншими народами, про що ще в XIX ст. заявив український філософ-антрополог Пан-філ Юркевич. Російська мова багатше представлена безеквівалентними зневажливими емотивами (мужичиш-Іса, мужичонка, страстишка, мероприятъице, бабёшка тощо). Як зазначає І. О. Голубовська [Голубовська 2004: 59], адекватне пояснення цьому міжкультурному феномену треба шукати в залученні даних етнопсихологічного характеру: «[...] українське колективне несвідоме — наскрізь позитивне» [Храмова 1992: 10], а російському етносу притаманна насмішкуватість, іронія (див. про це: [Пушкин 1969: 472]).

У більшості германських мов і в тюркських мовах суб'єктивна оцінка виражається аналітичне (лексичними засобами): англ, a little house «хатинка» (little «малий»), a little cat «котик», a petty people «людці» ( petty «дрібний, дріб'язковий»); швед, mamma lilla «мамочка», lille bror «братик»; норв. lille Anna «Ганнуся» (Шіе «малий»); казах, аю баласы «ведмедик» (буквально дитя ведмедя), улкен аю «ведмедище» (буквально дуже великий ведмідь).

У багатьох мовах як засоби суб'єктивної оцінки використовуються звуконаслідувальні слова, які виступають синонімами до емоційно нейтральних слів: укр. нарнякати, бубоніти, цвенькати, гримати, ляпати, белькотіти, мимрити, буркати, тарахкотіти; англ. grumble «бурчати», mumble «мимрити», crash «тріскати, гуркотіти», smash «ляскати», clang «дзенькати, брязкати», twitter «дорікати», mutter «мимрити, бубоніти», jingle «дзвеніти, подзенькувати».

Спільною для багатьох мов є тенденція вживання назв тварин для оцінної характеристики людей: вовк, звір, тварина для жорстокої людини, осел для дурної, ведмідь, бик для вайлуватої, козеня, курчатко для маленьких дітей. Однак попри загальну тенденцію щодо вживання назв тварин для оцінної характеристики людей, кожна мова має свої особливості стосовно антропоморфного значення кожної окремої назви.

Отже, мови розрізняються корпусом (багатством чи бідністю) емоційної лексики, її розподілом між частинами мови, засобами її вираження (аналітичними і синтетичними), а у випадку синтетичного вираження — кількістю словотвірних засобів, що в результаті впливає на багатство синонімічних ресурсів мови.

Внутрішня форма слова

Важливе значення для виявлення специфічних ознак лексико-семантичних систем і, відповідно, для розкриття мовних картин світу має зіставлення внутрішньої форми слів-відповідників, тобто способу мотивації слова в кожній із зіставлюваних мов. Йдеться про те, як значення слова пов'язане з його структурою. Мотивованим є слово, значення якого визначається його словотвірною структурою.

Розрізняють три типи мотивованості: морфологічний, за якого слово мотивується його складовими морфемами (мистецтвознавець «той, хто знає мистецтво» із мистецтво + знавець, учитель «той, хто вчить, навчає» із учити + -телъ; англ, skater «ковзаняр» із skate «кататися»-!- -ег ); фонетичний, за якого слово мотивується звуконаслідуванням (бабахнути, шипіти, гавкати; англ, drop «крапати», flop «плюснутися», drizzle «мря-чити», whistle «свист»); семантичний, за якого переносне значення мотивується прямим значенням (крило літака, життєва стежина, купатися в грошах; англ. hand of the watch «стрілка годинника», буквально рука годинника, leg of the table «ніжка стола», mouth of the river «гирло ріки», буквально рот ріки).

Для зіставного мовознавства важливим є встановлення співвідношення мотивованих і немотивованих слів і типів мотивованості. В англійській мові, приміром, на кожне мотивоване слово припадає чотирнадцять немотивованих, тоді як в українській мові мотивовані слова трапляються значно частіше. В українській мові на 2500 мотивованих слів припадає 1441 немотивоване (співвідношення 1: 5,7), тоді як в англійській мові на 2500 мотивованих припадає 34 557 немотивованих (співвідношення 1: 13,8) [Швачко 1977: 47]. Дуже висо­кою є мотивованість слів у німецькій мові.

Що стосується типів мотивованості, то в різних мовах вони представлені не однаково. Наприклад, морфологічний тип в українській мові представлений ширше, ніж в англійській (в українській мові він охоплює 91,8% від загальної кількості мотивованих слів, а в англійській 88,48%). Що ж до фонетично і семантичне мотивованих слів, то вони в англійській мові трапляються частіше, ніж в українській (фонетичний тип в англійській мові охоплює 1,36% мотивованих слів, в українській мові — 0,8%; семантичний тип в англійській мові — 10,16% , в українській — 7,4%).

Ознака, покладена в основу назви, в різних мовах переважно не збігається, є оригінальною, неповторною і засвідчує своєрідне бачення навколишнього світу представниками різних етносів. Пор.: укр. швець «той, хто шиє», рос. сапожник «той, хто робить чоботи (рос. сапоги)», болт, обущар «той, хто робить взуття», нім. Schuh-rnacher, англ, shoemaker «той, хто робить черевики»; укр. веселка пов'язане з веселий, рос. радуга від, рад або райдуга «весела дуга», нім. Regenbogen «дощова дуга»; укр. вікно пов'язане з іменником око, болг. прозорец «вікно» з давнім дієсловом зрЪтпи «бачити, дивитися», ;шгл. window з wind «вітер»; укр. пролісок «такий, що росте на узліссі», нім. Schneeglockchen мотивується як «сніжний дзвіночок», а англ, snowdrop як «сніжна крапля»; укр. ковзани мотивуються словом ковзатися, рос. коньки — словом кони, нім. Schlittschuhe — словами Schlitten «сани» і Schuhe «черевики». Коли йдеться про використання музичного інструмента, то українці, росіяни, німці та французи грають (укр. грати, рос. играть, нім. spielen, франц. jouer), іспанці торкаються (to-саг), італійці заставляють звучати (suonare), а румуни співають (cinta). Л. В. Щерба звернув увагу на те, що «російському подкидыш у французькій мові відповідає enfant trouve «знайдена дитина», але не «знайда»), російському полуживой — франц. de.mi-m.ort («напівмертвий»), російському расхолаживать — франц. attiedir «робити теплуватим», російському садиться в вагон — нім. in den Wagen steigen i франц. monter en voiture тощо» [Щерба 1974: 344].

Поняття внутрішньої форми як способу представлення вираженого змісту лежить в основі розрізнення денотативного смислу й інтерпретаційного компонента значення у функціональній граматиці. Якщо смисл передає когнітивний зміст, який має універсальну природу, то інтерпретаційний компонент значення пов'язаний з конкретною формою або конкретною конструкцією однієї мови, відображає специфіку мовного представлення змісту [Гладров 2001: 69]. Пор. ще: укр. снігур асоціюється з порою року, а англ, bullfinch — зі стадом, яке супроводжує птах finch «зяблик»; укр. кульбаба виникло з кульбава «схильна до загинання» (споріднене з купити, скулитися), рос. одуванчик з одуватъ, а англ, dandelion — із зубом лева. Див. ще: рос. жена і укр. дружина, рос. зрачки і укр. чоловічки. Зрідка трапляються випадки однакової мотивації: укр. журавель і англ, crane «пристосування для підняття во­ди з колодязя».

Інтерпретуючи внутрішню форму слів в аспекті мовних картин світу, слід мати на увазі, що немає прямої кореляції між внутрішньою формою слова і світобаченням носіїв мови. Це ж стосується і наявності чи відсутності певних слів у мові. У подібних випадках потрібно враховувати й усі інші способи вираження певного значення в мові. У мовознавчій літературі випадки вульгарного перенесення внутрішньої форми слова на світогляд етносу непоодинокі. Так, німецький професор послідовник Лео Вайсгербера Г. Прінц вислови типу заступиться за інтерпретував як приклади викривленої картини світу в росіян. Мовляв, як можна захистити когось, коли ховаєшся за його спину. Німці в цьому випадку вживають прийменник fur «для» – eintreten fur. З цією думкою не можна погодитися, оскільки прийменники вживаються не тільки у прямому, а й у переносних значеннях. Український мовознавець М. О. Луценко заявляє про обмежену здатність українця ввійти в становище іншої людини через відсутність в українській мові адекватних відповідників російських слів сострадание і соболезнование, які компенсуються «слабким калькованим корелятом слова сочувствие (співчуття)» [Луценко 2000: 150]. Критика такої «філософії мови» дана в монографії Ф. С. Бацевича «Нариси з комунікативної лінгвістики». Як зазначає Ф. С. Бацевич, так можна зробити висновок про паталогічні лінощі росіян на основі того, що поняття «тиждень» позначається в російській мові словом неделя (мовляв, вони цілий тиждень нічого не роблять) [Бацевич 2003: 65—75]. Саме такий висновок на основі російської паремії зробила 1. Б. Левонтіна: лінь є виявом вищої мудрості росіян [Левонтина 1999: 113]. Насправді в російській мові не менше є прислів'їв та приказок, де лінь засуджується. Такі ж безпідставні висновки на основі аналізу слів авось і авоська зробила австралійська дослідниця польського походження А. Вежбицька про те, що росіяни трактують життя як річ непередбачувану і найкраще, що залишається робити — це покластися на щасливий нипадок [Вежбицкая 1997: 77].

Вивчення мотивації слів важливе не тільки для розкриття когнітивної діяльності носіїв мови, національно-мовної картини світу, а й для визначення словотвірних тенденцій у тій чи іншій мові. Зіставлення в цьому аспекті української й англійської мов показує, що в англійській мові поширенішою є семантична деривація (конверсія). З цим пов'язане багатство полісемії в англійській мові.

Література: [ 4,с. 141-147; 3,с. 104-143 5,с. 294-347]