Вживання розділових знаків

Кома у простому реченні ставиться:

1. Між однорідними членами речення, які не з'єднані сполуч­никами.

2. Між однорідними членами речення, які з'єднані двома або більше однаковими сполучниками: і...і, ні...ні, чи…чи, або...або.

3. Між однорідними членами речення, з'єднаними протистав­ними сполучниками: а, але, однак, проте, зате, так.

4. Перед словами а саме, як-от, як та інші.

5. Для виділення звертань і пов'язаних з ними слів.

Кома у складному реченні ставиться:

1. Для відокремлення речень, що входять до складу складносу­рядного речення.

2. Дія відокремлення речень, що входять до безсполучникового складного речення.

3. Для відокремлення речень, що входять до складного речення з безсполучниковим і сурядним зв'язком.

4. Для відокремленя підрядних речень від головних у складно­підрядному реченні.

5. Для відокремлення речень, що об'єднуються в складне речення за допомогою повторюваних сполучників і...і, ні...ні, або...або, то...то, чи..чи.

Крапка з комою ставиться:

1. Між реченнями, що входять до складного безсполучникового речення, коли вони поширені або всередині їх є розділові знаки.

2. Між поширеними однорідними членами речення і особливо якщо в середині хоч би одного з них є коми.

3. Між реченнями - частинами складносурядного речення, які зв'язані сполучниками а, але, проте, однак, весе ж таки, коли вони мають значний обсяг або всередині їх є кома.

Двокрапка ставиться:

1) Після узагальнюючих слів, перед однорідними членами речення.

2) Між двома реченнями в складному безсполучниковому реченні, якщо друге речення розкриває зміст першого або вказує на причину того, про що йдеться в першому реченні.

Тире ставиться:

1. Між підметом і присудком, коли присудок виражений іменником у називному відмінку, а дієслова-зв'язки немає.

2. Між підметом і присудком, якщо один з цих членів вираже­ний інфінітивом.

3. Перед словами це, ось, значить, якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або інфінітивом, приєд­нується за допомогою цих слів до підмета.

4. На місці пропущеного члена речення, переважно присудка.

5. Перед узагальнюючим словом, що стоїть після однорідних членів речення.

Запам’ятайте!

Складні випадки керування у текстах фахового спрямування

Керування - вид зв'язку між словами у словосполученні, при якому відмінкова форма залежного слова (з прийменником чи без нього) зумовлена лексико-граматичним значенням головного слова.

Труднощі (складні випадки) у правильному виборі відмінка виникають тоді, коли:

а) слова-синоніми керують різними відмінками:

повідомити + дав. відм. (директору);

інформувати + род. відм. (директора);

б) змішують форми українського і російського словосполучень:

укр. дякувати + дав. відм. (Вам);

рос. благодарить + винит. падеж (Вас).

В українській мові (як і в російській) найпоширенішим є дієслівне керування. Складаючи ділові папери, особливу увагу варто звернути на такі словосполучення:

вживати заходів, ліків

завдавати, завдати + род. відм. прикростей, шкоди зазнавати, зазнати нападу, невдачі

запобігати, запобігти + дав. відм. (аваріям, злочинам)

опанувати + знах. відм. (професію, предмет)

оволодіти + орудн. відм. (професією, майном)

бачити на власні очі

чути + на + знах. відм. на власні вуха

хворіти на ангіну

заперечувати і + знах. відм. (участь, факти)

і + дав. відм. (командиру, йому)

ігнорувати + знах. відм. (пропозицію, погляд)

наголошувати + на + дав. відм. (помилках, головному)

Іменники, утворені від дієслів, теж можуть вимагати певних відмінків (іменне керування):

опанування + род. відм. (дисципліни, курсу)

оволодіння + орудн. відм. (знаннями)

освоєння + род. відм. (спеціальності)

запобігання + дав. відм. (злочинним замахам)

попередження + род. відм. (незаконних дій)

В українській мові є ряд прикметників, які теж керують формою іншого слова (прикметникове керування):

характерний + для + род. відм. (для ситуації)

притаманний + дав. відм. (автору)

властивий + дав. відм. (професії, йому)

свідомий + род. відм. (свого значення, ролі)

Конкретної форми слова вимагають також прийменники прислів­никового походження. Так, слова всупереч і завдяки вимагають давального відмінка: всупереч умовам, вимогам; завдяки клопотанню, узгодженості.

У діловому стилі української мови є ряд особливо часто повто­рюваних усталених словосполучень дієслівного типу, де вибір приймен­ників неможливий, наприклад: витрати на, відрахування на, винаго­рода за, покладається на, у відповідь на, у відповідності з, відповідно до, у зв 'язку з, згідно з, на додаток до та ін.