logo
СТРАТЕГІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Стратегія забезпечення економічної безпеки україни. Пріоритети та проблеми імплементації Вступ

Відокремлення економічної безпеки як самостійної складової національної країни останнім часом набуває дедалі більшого визнання як у колі науковців, так і серед осіб, що ухвалюють політичні рішення. У загально–еволюційному аспекті таке зрушення можна розглядати як відображення загальносвітового процесу глобалізації, основний зміст якого полягає саме в проникненні економічних відносин через національні кордони та, відтак, у пріоритеті економічних інтересів у формуванні геополітичних стратегій. Проте особливо актуальним видається відокремлення поняття економічної безпеки саме в перехідних економіках, в яких суспільні процеси не набули звичайної для розвинених країн інтегрованості та може спостерігатися локальне неузгодження економічних та соціально–політичних процесів. Зокрема, Концепцією національної безпеки Російської Федерації, опублікованою у січні 2000 р., визначається, що захист інтересів Російської Федерації в економічній сфері є пріоритетним напрямом державної політики. Значне місце приділено подоланню економічних загроз національній безпеці в Концепції державної політики національної безпеки України.

З огляду на те, що проблематика національної безпеки традиційно має статус найвищого пріоритету в державній політиці, поняття економічної безпеки набуває виняткового значення як аргумент прийняття політичних рішень. Система забезпечення економічної безпеки передбачає здійснення постійного моніторингу соціально–економічних процесів з точки зору їхнього впливу на стан економічної безпеки, оцінку з цих позицій стратегічних програм, нормативно–правових актів, а також аналіз ефективності поточних рішень у сфері економічної політики. Відтак, коректне визначення поняття економічної безпеки має визначальне значення для коректного формування державної політики в економічній сфері загалом.

Принагідно слід зазначити необхідність відокремлення понять «економічна безпека» як характеристики динамічного стану соціально–економічної системи та «забезпечення економічної безпеки» (окремими авторами цієї категорії надано назву «екосестейт») як сукупності організаційно–правових відносин. Метою виступу є розгляд саме першого поняття, яке, власне, і є предметом дослідження економічної науки.