logo
СТРАТЕГІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Стратегія національної безпеки країн цсє

Центральна Європа, завдяки своїм геополітичним чинникам, посідає ключове місце на карті континенту, виконуючи у певні періоди історії роль буфера, санітарного кордону та мосту, який з’єднував два ворогуючих між собою континенти. Історія довела, що події, які відбуваються в Центральній Європі, мають доленосне значення для всього континенту та світу, негативним доказом чого були дві світові війни.

Поняття національної безпеки як стану захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх та зовнішніх загроз у період «холодної війни» розглядалося в контексті протистояння двох супердержав, якими були Радянський Союз і США та їх воєнні блоки — Організація Варшавського договору та НАТО. Це стосувалося майже всіх аспектів суспільно–політичного, економічного та міжнародного життя.

З розпадом СРСР ситуація докорінно змінилася. Поняття національної безпеки, яке до цього було тісно пов’язане з приналежністю держав ЦСЄ до певного політичного чи воєнного блоку, набуває іншого змістовного значення — як забезпечення умов для існування та подальшого економічного та цивілізаційного розвитку.

Водночас розпад СРСР та ОВД призвів до того, що на карті світу залишився єдиний лідер колишнього протистояння — США.

Силові можливості США важко переоцінити. Після 8 років економічного буму ВНП Сполучених Штатів наближається до 9 трлн дол. Воєнна потужність країни перевищує сукупну воєнну потужність десяти наступних за ними найбільших держав світу.

Довідково: Американські витрати на дослідження та розробку нових зразків військової техніки перевищують 36 млрд дол. (європейські країни–члени НАТО разом узяті витрачають на ці цілі 11,2 млрд дол.) («The Military Balance» 1998—1999, IISS, London, table 6, p. 34). Це гарантує США як мінімум 20 років безумовного світового лідерства.

На США перейшла відповідальність за збереження такого стану міжнародної ситуації, за якого вилучається можливість виникнення конфлікту на рівні супердержав. Водночас США перейняли на себе такий статус супердержави, який вимагає активного втручання при вирішенні міжнародних проблем та конфліктів.

Нова Росія перетворилася на вагому, але «не одну з двох» супердержав. Водночас виявилося, що Росія знаходиться між двома силами, характер стосунків між якими став визначальним у системі міжнародних відносин, починаючи з 2000–го року. Це стосується США та претендента на роль повноправного регіонального лідера — Китаю, раптове феноменальне зростання якого (економічне, політичне та військове) викликає певне занепокоєння з боку США.

Закінчення глобальної конфронтації Схід—Захід, процеси трансформації держав та систем у регіоні ЦСЄ, започатковані у 1989 році, спричинили глибокі зміни концепцій та засад усього європейського порядку, європейських та євроатлантичних інституцій.

Рівень інтеграції Європи стає масштабнішим. НАТО виступає як гарант безпеки країн ЦСЄ, а членство в НАТО стає основою їхньої стратегії національної безпеки та істотно змінило їх геополітичну та геостратегічну позицію. Вони стали частиною існуючої системи обо-рони Союзу, отримали відповідні гарантії безпеки для подальшого стабільного розвитку.

Конкретизувалася перспектива вступу цих країн до ЄС. Членство в ЄС, яке є ефективним середовищем для всебічного суспільного та економічного розвитку, міцніше поєднає ці країни з європейськими інтересами та структурами безпеки.

Середовище безпеки в Європі та навколо неї продовжує динамічно змінюватися. Позитивний вплив на неї має поступова європейська та євроатлантична інтеграція, поглиблення регіонального співробітництва в Європі та трансформація в державах, які на зламі 80—90–х років розпочали демократичні та ринкові реформи.

Водночас останніми роками з’явилися нові виклики та загрози миру, міжнародній безпеці та стабільності на нашому континенті, зокрема етнічні конфлікти, економічні кризи, непевна політична стабільність, зловживання силою та порушення прав людини, розповсюдження зброї масового знищення, тероризм та транснаціональна організована злочинність.

Модель стратегії політики національної безпеки країн ЦСЄ (та-ких як Польща, Чехія та Угорщина) побудована на певних узагальнених засадах. Розглянемо їх.