1.1 Філософські погляди на час

Питання про пізнавальний статус категорії часу вирішувався по різному. Ісаак Ньютон вважав час об’єктивною характеристикою буття [Качалова К. Н., 2000: 13], Готфрід Лейбніц – суб’єктивним поняттям, що характеризує наш спосіб сприйняття світу [Пономарів О. Д., 2000: 248]. В історії філософії існували дві точки зору про відношення часу до матерії. Першу з них можна умовно назвати субстанціальною концепцією. В ній час трактували як самостійну сутність, що існувала наряду з матерією та незалежно від неї. Другу концепцію можна називати реляційною (від слова relatio – відношення) [Качалова К. Н.,2000: 13]. Її прихильники розуміли час не як самостійну сутність, а як систему відношення, що утворюється взаємодіючим матеріальним об’єктом. Поза межами цієї системи взаємодій час вважався неіснуючим. В цій концепції час виступав як загальна форма координації матеріального об’єкту та його стану.