2.2 Мовне поле часу за л. К. Малімон

Категорія темпоральності, згідно з Л. К. Малімон, носить універсальний характер, оскільки вона властива всім мовам і охоплює всі рівні кожної конкретної мови. Структура темпоральності може бути представлена у вигляді мовного поля часу, яке об’єднує різнорівневі засоби вираження часових понять, серед яких важливе місце займають лексичні засоби, зокрема, іменники на позначення часу [Малімон Л. К.,1999: 8].

Л. К. Малімон зазначає, що узагальнене поняття часу включає в себе такі поняття: реальний час, як форму буття матеріального світу; концептуальний час, як форму його відображення в людській свідомості у вигляді часових понять та мовний час, як форму презентації цих понять у мові.

Мовний час, за словами Л. К. Малімон, в сучасному мовознавстві трактується двозначно:

1)як спосіб вираження часових понять у мові;

2)як час буття мови, як зміна мовної системи в часі, де мова – це особлива форма матерії, яка знаходиться у постійному розвитку [Малімон Л. К., 1999: 9].