2.1 Дискурс як складова комунікативного акту
Термін «дискурс» використовується у різних значеннях і асоціюється з усіма виявами комунікації в суспільстві (комунікативний дискурс, мовний, вербальний, невербальний, сучасні дискурсивні практики, дискурс мовчання), комунікацією у межах окремих каналів (візуальний, слуховий, тактильний), виявом правил спілкування, способів викладу та втілення прагматичної мети мовців (етикетний, лайливий, дидактичний)[16, 34].
Дискурс (франц. discours -- мовлення) -- тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різні форми вияву (усну, писемну, паралінгвальну), відбувається у межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників; синтез когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, помічних, психологічних тощо) чинників, які визначаються конкретним колом «форм життя», залежних від тематики спілкування, має своїм результатом формування різноманітних мовленнєвих жанрів [14, 81-82].
Дискурс визначають також як носія різних типів інформації в комунікації: раціональної (раціоналізму, обєктивний, субєктивний, правди, істини, брехні); духовної віри, світобачення, поривань тощо (духовний, сакральний, релігійний, філософський, метафізичний, християнський, протестантський, православний, міфологічний, міфічний, апокаліптичний, символічний). Дехто з учених ототожнює дискурс із предметом дослідження різних наук (соціологічний, політологічний, філологічний). У багатьох текстах дискурс сприймається як вияв культурної комунікації (дискурс культури, культурний, модернізму, постмодернізму), етнокультурних особливостей спілкування (міжкультурний, різномовний, іншокультурності), культурно-історичних особливостей комунікації (дискурс Нового часу, Відродження)[17, 90-91]. Соціальні, вікові та статеві характеристики учасників комунікації також ототожнюються з типами дискурсу (політичний, влади, радянський, молодіжний, феміністичний, лейбористський, радикальний).
Поняття дискурсу часто асоціюється з типами та формами мовлення, принципами побудови повідомлення, його риторикою (монологічний, діалогічний, наративний, риторичний, іронічний тощо), характеристиками мовлення окремої людини і груп людей (особистісний, неповторний, колективістський, авторитарний). Розглядають дискурс і як функціональний стиль, різновид мовлення (усний, писемний, науковий, художньо-белетристичний, діловий, літературний), різновид функціонального стилю, його реалізацію в різних сферах спілкування (юридичний, судовий, газетний, радіодискурс, кінодискурс, театральний, у сфері паблік рілейшнз, рекламний, святковий); як жанр художньої літератури (прозовий, ліричний, драматичний).
У лінгвістиці поняттєвий діапазон терміна «дискурс» теж широкий. У своїх лінгвістичних працях Т. ван Дейк подає дискурс як «розмиту» категорію[18, 281-282]. Інші вчені вказують на його полісемію, навіть вбачають омонімічні розходження окремих значень, оскільки ця категорія вживається в різних науках з різним значенням. А сучасна українська лінгвістка Н. Сукаленко вважає, що цей термін знаходиться між текстом, контекстом, функціональним стилем, підмовою тощо.
Авторський та читацький дискурси поетичних творів дуже часто не співпадають, оскільки поет та читач є різними індивідами як за психологічними, ментальними, так і за певними культурними характеристиками. Для покращення процесу розуміння інформації, що міститься у вірші, вводиться ще одна дійова особа - перекладач. Важливу роль відіграє часовий проміжок між творцем та перекладачем, тому що останній може неправильно зрозуміти зміст послання і подати його невірно. У такому випадку дискурси кожної із сторін не співпадатимуть, а процес спілкування не матиме сенсу.
- РОЗДІЛ I. ТЕКСТ ЯК ПРОДУКТ КОМУНІКАТИВНОГО АКТУ
- 1.1 Текст як інструмент комунікації
- 1.2 Підструктури тексту як моделі комунікативного акту
- РОЗДІЛ II. ДИСКУРС - КАТЕГОРІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ МОВНОГО КОДУ
- 2.1 Дискурс як складова комунікативного акту
- 2.2 Типи дискурсів
- 2.3 Читач - співавтор
- 2.4 Співвідношення авторського та читацького дискурсів на основі аналізу поетичних творів
- РОЗДІЛ III. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ПОЕТИЧНИХ ТВОРІВ
- 3.1 Особливості поетичного твору
- 3.2 Проблематика віршованого перекладу
- Проблеми художнього перекладу
- 21.1. Перекладознавчий мінімум для редактора-видавця
- Переклад у Росії
- 5.Міжнародно-правові акти по охороні авторського права. Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів.
- Глава 7. Зміст авторського права
- 41.Проблеми художнього перекладу
- 4.4.8. Адаптований переклад
- 2. Суб'єкти авторського права
- 32. Особливості редагування перекладів.
- 28.Особливості редагування перекладів.