Вимоги до вимови

Для нейтралізації негативного впливу фонетичних навичок рідної мови навчання іншомовної вимови має будуватися на основі порівняльного аналізуфонологічних систем рідної та іноземної мов, що єодним з важливих спеціальних принципів навчання фонетичного матеріалу.

Враховуючи труднощі, з якими зустрічається учень при оволодінні вимовою іноземної мови, у процесі навчання доцільно використовувати імітативний та аналітичний методи одночасно (пояснення і а аналіз). Такий метод одержав назву аналітико-імітативного.

в) Основна мета навчання фонетичного матеріалу - формування слухо-вимовних і ритміко-інтонаційних навичок (на апроксимованому рівні).

Слухо-вимовні навички - це навички фонемно правильної вимови усіх звуків у потоці мовлення та розуміння всіх звуків при аудіюванні мовлення.

Ритміко-інтонаційні навички - це навички інтонаційно і ритмічно правильного оформлення мовлення і, відповідно, розуміння мовлення інших людей.

ІІ. За ознакою схожості/розбіжності звуків ІМ та рідної мови усі звуки іноземної мови умовно діляться на три групи:

Звуки другої групи потребують особливої уваги та спеціального тренування в різноманітних вправах, особливо в тих, де є контрастування з відповідними звуками рідної мови.

Звуки третьої групи також потребують посиленої уваги з боку вчителя.

Для навчання вимови іншомовних звуків використовуються:

а) вправи на рецепцію;

б) вправи на репродукцію/продукцію.

Вони тісно пов'язані між собою і націлені на формування як слухових (фонематичний слух), так і вимовних (або артикуляційних) навичок.

ІІІ. Основні етапи формування фонетичних навичок.

3.1. Ознайомлення зі звуками ІМ має відбуватися у звуковому

тексті. Вчитель демонструє їх, виокремлюючи з тексту та пояснюючи найбільш важкі. Правила артикуляції мають бути чіткими, практично цінними, враховувати типові помилки учнів та носити апроксимований характер. Вчитель повинен пояснити, які органи мовлення (e.g. губи, зуби, язик, альвеоли) беруть участь при вимові означеного звуку. Аналітична робота над звуками передує імітації звуків у складах, словах, словосполученнях та фразах.

3.2. При автоматизації дій учнів з новими звуками ІМ зразки

вимови відіграють важливу роль. Вправи поділяються на дві групи:

а)Вправи на рецепцію звуків націлені на розвиток фонематичного слуху учнів.

Мовленнєвий, або фонематичний слух - це здатність розрізняти звуковий склад мовлення і синтезувати значення при сприйманні мовлення.

Вправи на рецепцію - це некомунікативні вправи на впізнавання, диференціацію та ідентифікацію.

1. Вправи на впізнавання нового звука/звукосполучення серед інших, наголошеного слова, складу тощо. Вчитель пропонує учням послухати слова (фрази, римівки, віршики), в яких є новий звук. Завдання до вправи на впізнавання може бути сформульовано так:

• підніміть руку/сигнальну картку або плесніть у долоні, коли почуєте звук [...], довгу/коротку голосну, слово, на яке падає наголос, тощо;

• порахуйте, скільки разів у реченні /римівці/вірші трапиться звук [...], довга/коротка голосна, слово під наголосом тощо;

• послухайте ряд англійських (французьких, німецьких, іспанських) та українських звуків. Підніміть руку (картку), коли почуєте англійський (французький та ін.) звук.

2. Вправи на диференціацію звуків, які учні можуть сплутати, не розрізнити, виконуються на рівні окремих слів або коротких речень. Завдання може бути сформульовано у такий спосіб:

• послухайте пари слів і визначте, чи однакові в них

а) перші приголосні звуки;

б) останні приголосні звуки;

в) голосні всередині слова тощо.

Вчитель вимовляє пари слів або включає фонограму. Учні слухають і в зошитах (або спеціальних картках) ставлять знак "+", якщо вони чують однакові звуки, або знак "-", якщо звуки їм здаються різними, навпроти відповідного номера пари слів. Після виконання вправи результат перевіряється за ключем, і в разі помилок пари слів/фраз можна послухати вдруге.

Наведемо приклади.

• Послухайте пари слів і скажіть, чи однакові в них звуки (перші приголосні, голосні всередині слова). Поставте знак "+", якщо вони однакові, знак "-", якщо різні.

Англійська мова.

1) thick —this; 2) that — those; 3) thought — thin. Etc.

(Ключ: 1-,2+,3-)

Німецька мова.

l)stehen-stellen; 2) bitten - bieten; 3)MUhe-LUge

(Ключ: 1-, 2-, 3+)

• Послухайте групи з трьох слів і визначте, які з них однакові. Позначте своє рішення цифрами.

3. Вправи на ідентифікацію звука, мета яких розпізнавати звук як відомий з певними характеристиками. Учні мають послухати та ідентифікувати звуки.

• Послухайте слова із звуками [...] і [...]. Кожного разу піднімайте картку з відповідним транскрипційним значком або червону картку для звука [...], зелену - для звука [...]. (Замість піднімання карток можна записувати транскрипційні значки.) Ускладнений варіант вправи, коли учні мають ідентифікувати не два, а три-чотири звуки.

Питома вага вправ на рецепцію значно менша, ніж вправ на репродукцію звуків. У більшості випадків від суто рецептивних вправ учитель досить швидко переходить до рецептивно-репродуктивних, в яких поєднуються дві цілі — формування слухових та вимовних навичок.

б) Вправи на репродукцію звуків

Ефективність цієї групи вправ значно зростає, якщо перед репродукцією зразка учні мають змогу ще раз його почути, незалежно від того, чи вивчається новий матеріал, чи повторюється вже засвоєний.

Матеріалом для репродуктивних фонетичних вправ служать окремі звуки, звукосполучення, слова, словосполучення, фрази.

Це головним чином рецептивно-репродуктивні (некомунікативні та умовно-комунікативні) вправи. В некомунікативних імітативних вправах доцільно звертати увагу учнів на певні характеристики звука (довготу, наголос, аспірацію тощо), що робить імітацію свідомою. На рівні умовно-комунікативних вправ можна використати такі їх види: імітація ЗМ, підстановка у ЗМ, відповіді на запитання — лаконічні та повні.

В рецептивно-репродуктивних вправах об'єктом засвоєння може бути окремий звук або можуть контрактуватися два чи три звуки.

Наведемо приклади вправ:

1. Послухайте слова (словосполучення, фрази) із звуком [...]. Повторіть їх, звертаючи увагу на ... . (Некомунікативна вправа на свідому імітацію нового звука, якій передує слухання.)

2. Послухайте пари слів, словосполучення, фрази із звуками [...] та [...]. Повторіть їх, звертаючи особливу увагу на .... (Некомунікативна вправа на свідому імітацію звуків, що контрастуються. Імітації передує слухання.)

Для особливо важких звуків цим вправам можуть передувати вправи на так звану беззвучну артикуляцію — "гімнастика" язика і губ, наприклад:

• округлити губи/розтягнути губи;

• кінчик язика притиснути до нижніх зубів/альвеол тощо.

3) Послухайте мої твердження. Якщо вони правильні, підтвердіть їх. (Умовно-комунікативна вправа на слухання та імітацію.)

4) Дайте лаконічні/повні відповіді на мої запитання (до малюнка, предметів, погоди тощо). (Умовно-комунікативна вправа - відповіді на запитання.)

ІІІ. Основна частина. Пошукове читання тексту «Thomas Gainsborough»

Thomas Gainsborough

(1727-1788)

Thomas Gainsborough was one of the founding fathers of the British landscape school in the 18th century and one of the most original portrait painters of his day. A good amateur violinist and a lover of the drama, he was an artistic person.

He was born in the spring of 1727 at Sudbury, Suffolk. Thomas was the youngest of 9 children. When a boy, he was very good at drawing, and according to a story about him, he made such a good portrait form memory of a thief whom he had seen robbing a garden, that the thief was caught.

At 14 he had sketched every fine tree and cottage near his home and his father let him go to London. He studied at the academy in St.Martin’s Lane. After his return home he married Margaret Burr and at 20 he became a householder in Ipswich. Here he painted his portraits and landscapes.

In1759 Gainsborough went to Bath, then the general resort of wealth and fashion. Here he expanded to the full. In Bath he painted and studied the masterpieces of Van Dyck.

In 1774 Thomas Gainsborough went to London. There he was summoned to the palace. He painted some portraits of George III, the queen and other members of the royal family. The artist is said to have admitted to George III that he preferred landscape painting to portraits but he was compelled to earn his living by painting portraits as he could not sell his landscapes. In London he painted them from memory. They were more nostalgic and removed from a workaday.

Gainsborough portraits are painted in clear tones where blue and green predominate. He often placed his figures against a landscape background. Among his famous portraits is the portrait of Mrs. Siddons, a famous actress in a blue dress, and a picture known as”Blue Boy” -a boy in a blue costume. In his portrait of Mrs. Siddons we see a woman in a light blue. Gainsborough’s portraits of children are full of charm. He had a great feeling and sympathy for them. The delightful portraits of his two little daughters have given pleasure for over 200 years, and still do.

Gainsborough’s late pictures present a contrasting vision of the elegance of the town and the simple delights of rustic life which is at the heart of his own complex feelings. They generate poetic melancholy. Gainsborough painted 500 pictures. His work is the expression of a poet and a musician. He died on August 2, 1788 and was buried in Kew

Домашнє завдання : переказувати текст «Thomas Gainsborough»