7. Тенденції розвитку української мови на сучасному етапі
Після проголошення незалежності України українська мова в державі розширила свої функції.
1. Вона стала мовою державною, обов’язковою для вживання у всіх сферах суспільного життя: у державних урядових установах, початкових, середніх та вищих навчальних закладах, дитячих дошкільних установах, у пресі, видавничій справі, на радіо й телебаченні, у творчих мистецьких спілках та організаціях, продукції кіностудій і т.д.
Українська мова набуває функції міжнаціонального спілкування в Україні. Активізувалося вивчення української мови у різних країнах світу, де готуються дипломатичні, торгові, наукові кадри, які мають працювати в Україні
2. Лексична система, граматика і правопис звільняються від нашарувань умисної русифікації. Зараз повертаються українські мовні цінності у правописі, граматиці, словниковій справі: перевидано український правопис, орфографічний словник, видаються граматики, що пропонують норми за національними критеріями.
3. Інтенсивно збагачується за рахунок запозичень українська термінологія: а) суспільно-політична — брифінг, імідж, конверсія, консенсус, спікер, стагнація; б) бізнесова – бартер, ваучер, дилер, інвестор, купон, маркетинг, менеджер, менеджмент, селенг, сертифікат, траст, шоп-тур; в) технічна – гликоль, дискета, ксерокс, принтер, телефакс, факс; г) медична – алопеція, ебола, синтанол; д) теологічна – автокефалія, автокефальний, конфесія, конфесійний, хітон та ін.
Словник поповнюється переважно термінами на базі англійської, німецької, французької мов та латинізмами. Запозичені в останні роки терміни відомі у всіх розвинених мовах світу.
4. Деякі політичні терміни, які були відомі раніше, зараз набувають нових семантичних відтінків у значенні: бандерівець, сталініст, більшовик, генсек, ГУЛАГ, кадебіст, комуніст, райком, політбюро, колгосп, радгосп, інтернаціоналіст, націоналіст.
5. Продовжується зближення територіальних діалектів з українською літературною мовою. Сучасний етап розвитку української мови проходить в умовах загальної освіченості населення, чому сприяють шкільна освіта, національна преса, радіо й телепередачі. Носій того чи іншого діалекту розуміє, що розмовляти літературною мовою престижніше – це ознака освіченості людини, високого культурного рівня. Є усвідомлення того, що, розмовляючи літературною мовою, матимеш порозуміння з будь-яким співрозмовником.
Для сучасної української літературної мови характерна посилена увага до народних джерел, де знаходимо справжні замінники для некритично взятих чи штучно нав’язаних запозичень з чужих мов. Нова українська мова не поступається своїми функціональними можливостями жодній із найбагатших і найрозвиненіших мов світу. В її лексичному запасі близько чотирьох мільйонів слів. З цього числа левова доля належить термінології різних галузей наук та професій.
І на сучасному етапі українська мова має тісні зв’язки – традиційні й нові – з різними мовами світу.
8 = 6
- 1. Мова як знакова система. Мовні знаки.
- 2. Основні ф-ї мови.
- 6. Істор. Періоди заборон та обмежень укр.Мови
- 7. Тенденції розвитку української мови на сучасному етапі
- 9. Засоби милозвучності української мови.
- 11 Відмінювання прізвищ. Автобіографія
- 12 Поняття про стилі. Функціональні стилі та їх різновиди
- 13 Лексичні, синтаксичні та структурні особливості української мови
- 14 Класифікація ділових паперів ( див. Пит. 20)
- 15 Слова «книжні» та «нейтральні»
- 16. Власне українська та іншомовна лексика.Правильне використ.Іншомовних слів.
- 17. Терміни та професіоналізми.
- 18. Договір.Рекламаційні листи та листи-претензії
- 19. Сучасний діловий документ.
- 20. Класифікація документів.
- 21. Функціонування форм іменників множинності в українській мові
- 22. Довідко́во-інформаці́йні документи
- 23. Слово, як основна одиниця мови.
- 33 Творення прикметників від географічних назв
- 34.Доповідна записка. Заява
- 35. Лексичне і граматичне значення слова.
- 36. Пряме і переносне значення слова
- 37. Сутність текстової інформації.
- 40. Службові листи.
- 49 Дієслово в діловому мовленні
- 50. Особисті офіційні документи
- 51 Підготовка до публічного виступу
- 52 Методи конспектування
- 56 Вживання дієслів теперішнього часу зі значенням позачасовості у першій або третій особі множини.
- 57. Дієприкметниковий та дієприслівниковий зворот у розпорядчих документах
- 58.Протокол. Наказ
- 41. Основні частини тексту
- 42. Публічний виступ та конспект – способи передачі інформації
- 43. Концептуальна інформація тексту
- 45. Основні ознаки тексту в діловому мовленні.
- 47. Терміни та професіоналізми у діловому мовленні
- 54. Використання форм числівників.
- 55. Використання займенників.
- 59. Специфіка побудови словосполучень з підрядним зв*язком.
- 60. Побудова речень зі словосполученнями підрядного зв*язку.
- 61. Вживання усталених словоспол. Із прийменниками «відповідно до», «згідно з».
- 62. Узгодження підмета і присудка.
- 63. Резюме.
- 64. Рекомендаційні листи.
- 65. Синтаксис писемного мовлення.
- 66. Порядок слів.
- 67. Типи зв*язку слів у словосполученні.
- Види сурядних словосполучень
- Види підрядних словосполучень
- 68. Розділові знаки при цитатах.
- 69.Складне речення.
- 70. Типи складного речення.
- 71. Різновиди дипломатичного листування.
- 72. Загальні вимоги до усного ділового мовлення.
- 73. Види усного ділового спілкування та їх особливості.
- 74. Жанри публічних виступів.
- 75. Доповідь. Промова.
- 76.Лекція. Бесіда.