72. Загальні вимоги до усного ділового мовлення.

Усне ділове спілкування передбачає вільне володіння українською мовою, дотримання правил мовної етики. Саме в такому спілкуванні виявляється рівень нашого володіння не лише найнеобхіднішими нормами, а й усіма багатствами літературної мови. Адже говорити правильно - це ще не все: існують норми, пов’язані з поняттями «краще - гірше», «точ-ніше», «доречніше», «доцільніше», а не просто «правильно -неправильно». Це так звані комунікативні норми нашого мов-лення.

На цій основі й визначаються найзагальніші вимоги до усного ділового спілкування:

♦ якість (недвозначність) у вираженні думки;

♦          логічність, смислова точність, а звідси - небагатослів-ність (лаконізм) мовлення;

♦          відповідність між змістом висловлювання й засобами його вираження;

♦          відповідність між мовними засобами й обставинами мовлення (мовленнєвою ситуацією);

♦          одностильність уживаних одиниць мовлення (відповід-ність мовних засобів стилю висловлення);

♦          побудова природних узвичаєних словосполучень і ре-чень;

♦          вдалий порядок слів у реченнях;

♦          багатство й різноманітність мовних засобів;

♦          самобутність (нешаблонність) в оцінках, порівняннях, зіставленнях, у побудові висловлювання;

♦          ефективність мовлення;

♦          доречність і доцільність мовлення;

♦          милозвучність мовлення;

♦          красномовство (виразність дикції, відповідний темп мовлення, сила голосу) залежно від ситуації мовлення.