23. Слово, як основна одиниця мови.
Слово - це основна структурно-семантична одиниця мови, яка служить для найменування предметів та їх властивостей, явищ, відношень дійсності, і має сукупність семантичних, фонетичних та граматичних ознак, специфічних для кожної мови. Характерні ознаки слова - його цілісність, відокремленість та вільна відтворюваність у мовленні.
У слові розвиваються такі структури: фонетична, морфологічна, семантична. Розрізняють лексичне та граматичне значення слова. Сукупність граматичних значень, виражених певними мовними засобами, утворює граматичну форму слова. В плані вираження у слові виділяється лексема, у плані змісту - семантема. Слово в певній граматичній формі становить словоформу. На основі власних семантичних і граматичних ознак слово належить до певної частини мови, виражає в своєму складі зумовлені системою цієї мови граматичні значення (наприклад, прикметники в українській мові виражають значення роду, числа, відмінка). В значеннях слова закріплюються результати пізнавальної діяльності людей. У слові формуються, виражаються й передаються поняття. Слово є будівельним матеріалом для речення.
25.Полісемія. Синонімічний ряд Полісемія (грец. Πολυσημίς — багатозначний) — багатозначність, наявність у мовній одиниці (слові, фраземі, граматичній формі, синтаксичній конструкції) кількох значень. У тих лінгвістичних традиціях, для яких центральним є значення слова, про полісемію зазвичай говорять стосовно слів. Приклади Наприклад, слово «драматургія» означає: • драматичне мистецтво; • сукупність драматичних творів письменника, літературного напряму, народу, епохи; • теорія побудови драматичного твору. Синоніми об'єднуються в синонімічний ряд, у якому виділяється стрижневе слово — домінанта. Воно є носієм основного значення, спільного для всього синонімічного ряду, стилістично нейтральне, найуживаніше й у словниках синонімів ставиться першим: кричати, горлати, лементувати, галасувати, репетувати, верещати, волати.
26.Штампи,канцеляризми у діловому мовленні Одним із джерел забруднення літературної мови є словесні штампи - слова і вирази, позбавлені образності, часто й одноманітно повторювані без урахування контексту, які збіднюють, знеособлюють мову. В основі таких виразів часто лежить якийсь образ, але цей образ унаслідок частого вживання втратив свою оригінальність. Наведемо приклади словесних штампів, які міцно утвердилися в мові засобів масової інформації: творча співпраця, люди в білих халатах (лікарі), рідке золото (нафта), чорне золото (вугілля). | |
Online | Із штампованих знеособлених фраз часто складається привітання: бажають звичайно творчих успіхів у роботі, міцного здоров'я, сімейного благополуччя тощо. Стандартизація мовних засобів є однією з особливостей офіційно-ділового стилю. На лексичному рівні ця риса виявляється у використанні канцеляризмів, тобто слів, словосполучень, виразів, які вживаються у ділових паперах як стійкий шаблон, трафарет для висловлення часто повторюваних думок, як-от: реалізація завдань, контроль за виконанням завдань покласти (на), підвищення ефективності заходів, набути розвитку, приділити особливу увагу, вжити термінових заходів, здійснювати контроль за дотриманням (чогось), прийняти до виконання. Закріплені в діловому мовленні формули сприймаються однозначно, отже, допомагають лаконічніше та точніше передати певний зміст. Існування "заготовок" полегшує створення документа і сприйняття інформації, а отже, в цілому сприяє результативності офіційного спілкування. Негативним явищем є проникнення канцеляризмів у публіцистичну та розмовну мову, шаблонні фрази збіднюють її, роблять сухою, мертвою, важкою для розуміння, надають казенного звучання. Таке явище отримало назву канцеляриту.
27.Лексичні норми української літературної мови Лексичні норми – це загальноприйняті правила слововживання, які вивчає розділ мовознавства – лексикологія. Лексику української літературної мови класифікують за різними ознаками: сферами вживання, активністю і пасивністю, походженням, стилістичними особливостями тощо. З погляду вживання слова поділяють на загальновживані і спеціальні. Загальновживані використовуються постійно всіма носіями мови в різних сферах життя і діяльності, а спеціальні – окремими групами людей у різних галузях науки, культури, мистецтва тощо. Загальновживані слова належать до активної лексики української мови, а спеціальні – до пасивної. Активну лексику представляють слова, які часто функціонують у мовленні у зв’язку з найістотнішими для суспільства реаліями, поняттями і ситуаціями. До пасивної входять слова, які рідко вживаються через особливості позначуваних ними явищ (діалектизми, жаргонізми, архаїзми,евфемізми тощо).
|
Online | У різні періоди в українську мову входили слова з інших мов, підпорядковуючись законам її фонетики й граматики, пристосовуючись до правил українського словотворення й семантичної системи. Це росіянізми (завод, указ, законопроект тощо), полонізми (урядник, міщанин, достаток тощо), грецизми (архів, монографія, демагог тощо), латинізми (агітація, нотаріус, статут тощо), тюркізми (казна, базар, ярлик тощо) та інші запозичення. За стилістичними особливостями лексика поділяється на стилістично нейтральну і стилістично марковану. Стилістично нейтральну становлять слова, які вживаються в усіх функціональних стилях сучасної української мови, а стилістично марковану – слова, які функціонують у певних стилях. Стилістично маркована поділяється на лексику високого стилю (книжну) і зниженого (розмовну). З лексичних засобів у діловому мовленні використовуються загальновживані та частина спеціальних слів, активні і пасивні, питомо українські та іншомовні, нейтральні і книжні слова. Особливо характерні для нього терміни,професіоналізми, канцеляризми, неологізми, книжні слова, пароніми, рідше синоніми, антоніми. |
Online | 28.Подвоєння букв, правопис «і» та «и» в словах іншомовного походження У написанні «і», «и», треба чітко розрізняти українські та іншомовні слова, тому що ці букви в них пишуться за зовсім різними правилами. Крім того, є різниця в написанні і та и у власних і загальних іншомовних назвах. В основах власних іншомовних назв (та похідних від них) майже завжди пишеться і: Вашінгтон, Аргентіна, Чікаго, Алжірець, Бразілія, Шіллер, Дідро, Чінгісхан. Як виняток, буква и пишеться у таких географічних назвах і похідних від них: Арктика, Антарктида, Атлантида, Америка, Африка, Рига, Британія, Париж, Рим, Єгипет, Палестина, Єрусалим, Пакистан. Ці слова треба запам'ятати. В основах загальних іншомовних слів теж пишеться буква і: кіно, вітамін, гірлянда, хімік, радіо, індустрія. Але так відбувається не завжди. Після дев'яти букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р перед наступним приголосним (крім й) пишеться и: шифер, пріоритет, режим, цирк, таксист. Як виняток, буква и також пишеться: • у давно запозичених словах (спирт, шпиталь, миля, християнство, мигдаль); • у словах, запозичених із східних мов (кизил, кинджал, башкир, калмик, киргиз, кисет). Подвоєння букв внаслідок збігу Подвоюються букви на межі значущих частин слова, якщо одна з них закінчується, а друга починається на ту саму букву: віддати (від+дати), беззвучний (без+звучний), піднісся (підніс+ся), годинник (годин+ник). Подвоюється ч в іменниках, утворених від прикметників на -цьк(ий): Німеччина (німецьк+ина), козаччина (козацьк+ина), Вінничина (вінницьк+ина). Виняток - Галичина (хоч галицький). Подвоюються внаслідок різних збігів букви ще в словах бовваніти, ссати, ввесь, овва і похідних. Написання «нн» в прикметниках і похідних словах У прикметниках на межі кореня і суфікса та в суфіксах можуть подовжуватися лише [н] або [н]: нездоланний, ранній, здоровенний, щоденний. Подвоюється н між голосними в прикметниках на -ний, -ній, якщо ці прикметники утворені від іменників з основою на н: стіна- стінний, туман- туманний, вікно- віконний. Подвоєння букв в іншомовних словах Коли йдеться про подвоєння букв в іншомовних словах, то тут треба розрізняти власні і загальні назви. У власних іншомовних словах і похідних словах подвоєння букв зберігається: Ніцца, Діккенс, Андорра, андорський, Ніцца, Бонн, Шіллер, Яффа, Голландія, голландець, Марокко, марокканець, Абіссінія, Брюссель, Ассірія, Даданелли, Місісіпі, Апенніни, Лонгфелло, Кассандра, Одіссей, Торрічеллі. |
Online | 29.Правопис простих,складних та складених слів ПРОСТІ, СКЛАДНІ І СКЛАДЕНІ ПРИЙМЕННИКИ За будовою прийменники поділяються на прості, складні і складені: Прості : по, про, у, без, коло, протягом Складні: з-поперед, з-за, понад, довкола Складені: з метою, паралельно з, згідно з, відповідно до. Прості прийменники складаються з однієї частини. Це можуть бути як похідні, так і непохідні прийменники (до, по, край, близько). Складні прийменники утворюються поєднанням кількох простих. Це похідні прийменники, утворені складанням двох або кількох непохідних прийменників. Непохідні прийменники легко вичленовуються у складі похідних складних прийменників (заради, з-попід, понад, поза, з-під). Складні прийменники пишуться разом (понад, навколо, напроти), крім тих, що починаються на з, із (пишуться через дефіс: з-за, з-під, з-посеред). Складені прийменники складаються з двох частин, що пишуться окремо. Це- похідні прийменники, утворені поєднанням форм прислівників та іменників з непохідними прийменниками (нарівні з, на чолі, одночасно з, за допомогою, в галузі). У складених прийменниках усі слова пишуться окремо (на відміну, від, поряд з, у зв’язку з); виняток становить прийменник внаслідок. Якщо ж поєднання прийменника з іменником чи іншою частиною мови переходить у прислівник, така сполука пишеться разом (зустрілися утрьох, це було вперше). Є частина прийменників, які здатні утворювати синонімічні конструкції (напр., коло- біля- близько- поблизу- при- поруч: коло ялинки- біля ялинки- близько ялинки- поблизу ялинки- при ялинці- поруч з ялинкою; на- в: на полі- в полі; до- на- в(у):до Києва- на Київ- у Києві); До деяких прийменників, що закінчуються на приголосний, додається і або о (переді(о) мною, зі страху). 30.Розпорядні документи Розпорядчі документи виконують регулятивну функцію, спрямовану від суб’єкта управління (керівного органу) до об’єкта управління (підлеглих), тобто від керівника організації до керівників структурних підрозділів та їх працівників, забезпечуючи безперебійність і безперервність процесу управління, злагоджену роботу всіх органів і ланок управління. Отже, групу розпорядчих документів утворюють постанови, рішення, накази, розпорядження, |
| Органи управління всіх рівнів із найважливіших питань видають постанови, рішення, накази; а з менш важливих — розпорядження, вказівки. Постанови — це адміністративні акти загального порядку, котрі не вичерпуються одноразовим виконанням і зберігають чинність (якщо не суперечать закону) до їх скасування. Ключове слово цього нормативно-правового акта — «ПОСТАНОВЛЯЄ:». Розпорядження органів державної влади і управління вичерпуються однократним виконанням і чинні впродовж терміну, зазначеного в них, або ж до досягнення результату. Ключові слова цього номіналу розпорядчого документа — «ПРОПОНУЮ:», «ЗОБОВ’ЯЗУЮ:». Рішення можуть бути спільними актами, виданими кількома колегіальними чи такими, що діють на засадах одноосібності, державними органами, громадськими організаціями чи об’єднаннями тощо і можуть мати нормативний чи індивідуальний характер. Ключові слова цього номіналу розпорядчого документа — «ВІРІШИВ:» (виконавчий комітет); «ВИРІШИЛА:» (Верховна Рада, колегія, рада директорів); «ВИРІШИЛИ:» (у спільних рішеннях). Вказівки інформаційно-методичного характеру, а також на виконання широким колом посадових осіб наказів, інструкцій, інших актів органів управління можуть створювати заступники керівника підприємства, головний інженер, енергетик, інженер з техніки безпеки тощо, що діють у межах своїх повноважень. Ключові слова цього номіналу документа — «ПРОПОНУЮ:», «ЗОБОВ’ЯЗУЮ:», «ДОРУЧАЮ:». Наказ як номінал розпорядчого документа видають керівники міністерств, відомств, відділів і управлінь виконкомів місцевих рад народних депутатів, керівники підприємств. Розпорядження видають посадові особи задля вирішення організаційних і організаційно-технічних питань виробничо-господарської й адміністративної діяльності, що стосуються окремих ланок роботи. |
| 31.Утворення ступенів порівняння прикметників Якісні прикметники при порівнюванні ознак предметів можуть вказувати на неоднакову міру якості. У зв'язку з цим розрізняються два ступені порівняння: вищий і найвищий. Вищий ступінь показує, що в одному предметі ознака проявляється більшою (або меншою) мірою, ніж в іншому: сьогодні погода холодніша, ніж учора. Найвищий ступінь показує, що в якомусь предметі ознака виявляється найбільшою (або найменшою) мірою порівняно з іншими предметами: Дніпро — найдовша річка України. Кожен зі ступенів має дві форми: просту й складену. Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється від основи прикметника за допомогою суфіксів -іш-, -ш-: милий — миліший, ніжний — ніжніший. У деяких прикметників при таких змінах можуть випадати суфікси -к-, -ок-, -ек-: глибокий — глибший, далекий — дальший. При додаванні суфікса -ш- у складі прикметників можуть виникати звукові сполуки (результат чергування), які на письмі позначаються літерами жч і щ. У вищому ступені прикметників г, ж, з перед суфіксом -ш- змінюються на -жч-, а с + -ш- — на -щ-: високий — вищий, вузький — вужчий, дорогий — дорожчий, дужий — дужчий, низький — нижчий, але: легкий — легший. Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най-: дорожчий — найдорожчий, кращий — найкращий. Значення найвищого ступеня можна посилити префіксами як-, що-: якнайзручніший, щонайвродливіший. Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою приєднання слів більш, менш до звичайної форми якісного прикметника: більш, вдалий, більш глибокий, менш вередливий. Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання слів найбільш, найменш до звичайної форми якісного прикметника: найбільш, зручний, найбільш стійка, найменш, приємне. Не мають ступенів порівняння прикметники, що називають абсолютну якість: голий, порожній; прикметники, утворені за допомогою суфіксів -еньк-, -есеньк-, -езн-, -енн-, -уват-: гарнесенький, величезний, широченний, білуватий. 32.Написання прикметників разом та через дефіс Разом пишуться: 1) Складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться разом: лісостепов_й (лісост+п), радіофіз_чний (радіоф%зика), самох%дний (самох%д), чорноз+мний (чорноз+м). 2) Складні прикметники, утворені словосполученням іменника та узгоджуваного з ним прикметника: загальноосв%тній (заг<льна осв%та), мовностильов_й (м>вний ст_ль), народногоспод<рський (нар>дне господ<рство), східнослов’#нський (сх%дні слов’#ни). 3) Складні прикметники з другою дієслівною основою: волел$бний, деревообр>бний, машинобудівн_й. ! Увага. Прикметники з другою префіксальною частиною пишуться через дефіс: вант<жно-розвант<жувальний, контр>льно-вим%рювальний. 4) Складні прикметники, в яких першим компонентом є прислівник: важкохв>рий, загальнодерж<вний, або другою складовою частиною є дієприкметник: свіжозр\баний, нижчепідп_саний, новоутв>рений, але: трохи вище зазн<чений, бо є пояснювальне слово. ! Увага. Прислівники, утворені від більшості відносних прикметників, як правило, зберігають на собі логічний наголос і з наступними прикметниками і дієприкметниками їх пишуть окремо: абсол$тно сух_й, діаметр<льно протил+жний, послід>вно мирол$бний, р%зко окр+слений, сусп%льно кор_сний, сусп%льно необх%дний, хім%чно зв’#заний. 5) Складні прикметники, в яких основне смислове навантаження передається останнім прикметником, а попередні лише уточнюють, звужують його зміст. Такі прикметники мають термінологічне значення: вузькодіал+ктне (мовне явище), грудочеревн< (перепона), лінгвостиліст_чні (особливості); також — глухонім_й, сліпоглухонім_й. 6) Складні прикметники, першою частиною яких є числівник, написаний літерами: триповерх>вий, п’ятир<зовий, стодвадцятип’ятир%чний, але 125-річний. 7) Складні прикметники, утворені з двох неоднорідних прикметників: поперечношліфув<льний (апарат). Через дефіс пишуться: |
| 1) Складні прикметники, утворені від складних іменників, що пишуться через дефіс: в%це-презид+нтський (в%це-презид+нт), генер<л-губерн<торський (генер<л-губерн<тор), соці<л-демократ_чний (соці<л-демокр<т). ! Увага. Якщо складний прикметник утворюється від сполучення іменника з прикладкою, дефіс не ставлять: Москва-ріка – москворіцький. 2) Складні прикметники, утворені з двох або більше прикметникових основ, що поєднані як рівноправні, коли між ними можна вставити сполучник і: навч<льно-виховн_й, наук>во-техн%чний, сусп%льно-політ_чний, всесв%тньо-істор_чний, нар>дно-в_звольний, постач<льно-збутов_й. 3) Складні прикметники з першою частиною на -ико(-іко): діал+ктико-матеріаліст_чний, іст>рико-культ\рний, мех<ніко-математ_чний. 4) Складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-: військ>во-морськ_й, військ>во-спорт_вний, во@нно-стратег%чний. ! Увага. Складні субстантивовані прикметники військовополон+ний і військовозобов’#заний пишуться разом. 5) Складні прикметники, утворені з двох або кількох основ, які означають поєднання кількох кольорів, відтінки кольорів або якість з додатковим відтінком: бл<китно-с_ній, т+мно-черв>ний, бл%до-рож+вий, гіркув<то-сол>дкий, черв>но-зел+но-ж>втий, але: жов- тогар#чий, червоногар#чий (окремі кольори). 6) Складні прикметники, в яких перша частина не має прикметникового суфікса, але яка за змістом є однорідною з першою частиною: м’#со-вовнян_й, м’#со-мол>чний, крохм<ле-п<токовий. ! Увага. Складні прикметники цього типу, що виступають як наукові терміни, пишуться разом: головон>гі, грудочеревн< (перепона). 7) Складні назви проміжних частин світу: півн%чно-з<хідний, півд+нно-сх%дний, норд->стівський. 8) Складні прикметники, першим компонентом яких є числівник, написаний цифрами: 5-річний, 10-поверховий. |
- 1. Мова як знакова система. Мовні знаки.
- 2. Основні ф-ї мови.
- 6. Істор. Періоди заборон та обмежень укр.Мови
- 7. Тенденції розвитку української мови на сучасному етапі
- 9. Засоби милозвучності української мови.
- 11 Відмінювання прізвищ. Автобіографія
- 12 Поняття про стилі. Функціональні стилі та їх різновиди
- 13 Лексичні, синтаксичні та структурні особливості української мови
- 14 Класифікація ділових паперів ( див. Пит. 20)
- 15 Слова «книжні» та «нейтральні»
- 16. Власне українська та іншомовна лексика.Правильне використ.Іншомовних слів.
- 17. Терміни та професіоналізми.
- 18. Договір.Рекламаційні листи та листи-претензії
- 19. Сучасний діловий документ.
- 20. Класифікація документів.
- 21. Функціонування форм іменників множинності в українській мові
- 22. Довідко́во-інформаці́йні документи
- 23. Слово, як основна одиниця мови.
- 33 Творення прикметників від географічних назв
- 34.Доповідна записка. Заява
- 35. Лексичне і граматичне значення слова.
- 36. Пряме і переносне значення слова
- 37. Сутність текстової інформації.
- 40. Службові листи.
- 49 Дієслово в діловому мовленні
- 50. Особисті офіційні документи
- 51 Підготовка до публічного виступу
- 52 Методи конспектування
- 56 Вживання дієслів теперішнього часу зі значенням позачасовості у першій або третій особі множини.
- 57. Дієприкметниковий та дієприслівниковий зворот у розпорядчих документах
- 58.Протокол. Наказ
- 41. Основні частини тексту
- 42. Публічний виступ та конспект – способи передачі інформації
- 43. Концептуальна інформація тексту
- 45. Основні ознаки тексту в діловому мовленні.
- 47. Терміни та професіоналізми у діловому мовленні
- 54. Використання форм числівників.
- 55. Використання займенників.
- 59. Специфіка побудови словосполучень з підрядним зв*язком.
- 60. Побудова речень зі словосполученнями підрядного зв*язку.
- 61. Вживання усталених словоспол. Із прийменниками «відповідно до», «згідно з».
- 62. Узгодження підмета і присудка.
- 63. Резюме.
- 64. Рекомендаційні листи.
- 65. Синтаксис писемного мовлення.
- 66. Порядок слів.
- 67. Типи зв*язку слів у словосполученні.
- Види сурядних словосполучень
- Види підрядних словосполучень
- 68. Розділові знаки при цитатах.
- 69.Складне речення.
- 70. Типи складного речення.
- 71. Різновиди дипломатичного листування.
- 72. Загальні вимоги до усного ділового мовлення.
- 73. Види усного ділового спілкування та їх особливості.
- 74. Жанри публічних виступів.
- 75. Доповідь. Промова.
- 76.Лекція. Бесіда.