Сутність та різновиди політичної пропаганди й агітації.
Пропаганда (від лат. propaganda — поширення, розповсюдження) – позитивне повідомлення про неконкретний об’єкт для максимально широкої аудиторії. Пропаганда — це діяльність, спрямована на популяризацію і поширення ідей у суспільній свідомості. Пропагувати — означає усно, через радіо, телебачення, друковані засоби масової інформації чи за допомогою інших засобів поширювати їхні ідеї, теоретичні знання, погляди, переконання тощо. Метою пропаганди є забезпечення загальної орієнтації, позитивного або негативного ставлення до певного об’єкту. Головна мета пропаганди — довести головні ідеї та теоретичні знання до широких верств населення і перетворити на особисті переконання. Пропаганда – процес закріплення в свідомості певних цінностей. Агітація ( від лат. agitatio — спонукання до дії ) – пропагандистська діяльність з метою пробудження до політичної активності як окремих груп, так і широких верств населення. Агітація— це вплив на свідомість людей шляхом поширення окремих ідей та гасел з метою мобілізації їх на виконання поставлених завдань. Основні підходи до розуміння агітації: а) це поширення політичних ідей і гасел з метою впливу на суспільну свідомість і настрої народних мас, спонукання їх до цілеспрямованої активності політичних дій; б) це один з поширених засобів політичної боротьби; в) це усна, друкована і наочна політична діяльність, за допомогою якої ті чи інші політичні сили впливають на свідомість і настрої мас з метою спонукати їх до активної дії у певному напрямі. У політичній боротьбі агітація використовується як у явній, так і в прихованій формі. Завдання пропаганди: поєднання теоретичного та буденного рівнів свідомості. Механізм введення у буденну свідомість об’єктів теоретичної свідомості: - надання ідеям образно-емоційних форм; - спрощення ( примітивізація ) ідей; - систематичне повторення одних і тих самих положень; - використання перебільшення, неправди; Фактори пропаганди: 1. Чим більший розрив між досвідом людей та ідеєю, тим більше викривлення і брехні у пропаганді; 2. Пропаганда має орієнтуватись на референтні групи ( “лідерів думок” ); Види пропаганди: - “біла” пропаганда ( відоме джерело, правдиве повідомлення ); - “сіра” пропаганда ( джерело невідоме, істинність не встановлена ); - “чорна” пропаганда ( фальсифікація джерела і повідомлення ); Головна відмінність між пропагандою та агітацією полягає в тому, що пропагандист, розкриваючи одне питання, повинен висловити багато ідей, так багато, що їх не одразу в змозі засвоїти пересічні громадяни. Агітатор, розкриваючи те саме питання, візьме тільки одну його складову (частину), причому найбільш відому всім громадянам, і спрямує всі свої зусилля на те, щоб, спираючись на цей всім відомий факт (приклад), показати людям напрям дій, що приведуть до покращання загального стану.
- Предмет практичної політології.
- Сутність та функції політичної символіки.
- Основні різновиди політичної символіки.
- Ритуал як складова частина політичного життя.
- Специфіка мови як засобу політичного впливу.
- Політичний дискурс.
- Особливості політичного мовлення в сучасній Україні.
- Сутність політичного аналізу.
- Політичний аналіз як наука.
- Мета і завдання політичного аналізу.
- Основні різновиди політичного аналізу.
- Рівні політичного аналізу.
- Фактори політики й їх значення для політичного аналізу.
- База даних політичного аналізу.
- Основні методи аналізу політики.
- IV.І Івент-аналіз як метод у дослідженнях міжнародних ситуацій і процесів
- Политическое моделирование
- Матричный метод
- Групповые очные методы экспертных оценок
- Політичний аналіз як наука і мистецтво.
- Ситуаційний політичний аналіз.
- Подія як елемент політичного аналізу.
- Теоретичні засади політичного прогнозування. 20. Теоретичні засади політичного прогнозування.
- Класифікація та особливості методів політичного прогнозування.
- Інтуїтивно-логічні методи політичного прогнозування.
- Ігрові методи в політичному прогнозуванні.
- Метод аналогії у політичному прогнозуванні.
- Моделювання як метод політичного прогнозування.
- Метод колективної експертизи в політичному прогнозуванні.
- Сценарний метод політичного прогнозування.
- Стадії політичного прогнозування.
- «Ефект Едипу» в політичному прогнозуванні.
- Надійність політичного прогнозу.
- Сутність політичного рішення.
- Зміст формальної структури політичних рішень
- Типологія політичних рішень.
- Етапи розробки та прийняття політичних рішень.
- Методи прийняття політичних рішень.
- Колективні методи прийняття політичних рішень.
- Методи розробки та прийняття політичних рішень за ч.Ліндеблюмом.
- Основні моделі прийняття політичних рішень (на основі досвіду діяльності президентів сша).
- Оптимальність та ефективність політичного рішення.
- Особливості політичного маркетингу.
- Менеджмент в структурі політичної діяльності.
- Об‘єктивні та суб‘єктивні умови політичної діяльності.
- Основні умови та фактори політичної діяльності в сучасній Україні.
- Сутність політичної ситуації.
- Специфіка масової поведінки в політиці.
- Регуляція масової політичної поведінки.
- Сутність політичної кампанії та її планування.
- Основні різновиди політичної кампанії.
- Роль засобів масової інформації у політичних кампаніях.
- Сутність та функції політичного маніпулювання.
- Технології політичного маніпулювання.
- Міф як знаряддя політичного маніпулювання.
- Сутність та різновиди політичної пропаганди й агітації.
- Сутність психологічної війни в політиці.
- Прийоми ведення психологічної війни в політиці.
- Теоретичні засади політичної іміджелогії.
- Основні методи та засоби створення політичного іміджу.
- Види та засоби політичної реклами.
- Основні різновиди політичних іміджів.
- Довіра до джерела інформації як проблема політичної комунікації.
- Обмеження та протидія політичним маніпуляціям.
- Популізм як політична технологія.
- Проблема ефективності політичної символіки.
- Співвідношення теоретичної та прикладної політології.
- Наукові засади практичної політології.
- Практична політологія як мистецтво.
- Методи та функції прикладної політології.