Міф як знаряддя політичного маніпулювання.

Міф політичний – ілюзорна ідея, що стверджує певні цінності та норми, які сприймаються перш за все на віру, без раціонального, критичного осмислення. Міф – психологічно доступна усім відповідь на проблеми загальної значущості. Ознаки міфу: 1.       Міф – антропологічний феномен, орієнтований на емоційно-образне відображення дійсності; 2.       Міф – цілісне і самодостатнє утворення; 3.       Внутрішня конструкція міфу – протидія “добра” та “зла”; 4.       В основі міфу лежить дещо незвичайне, “Чудесне”; 5.       Міф спирається на глибинні властивості характеру людини ( наприклад, страх ); Функції міфів: 1)       Пояснення; 2)       Інтеграція; 3)       Розкриття суперечностей у суспільстві і політиці; 4)       Організації влади та політичної поведінки; 5)       Зняття політичного невдоволення; Шляхи виникнення міфів: -          з реальних ситуацій; -          з ідеології; -          з масової свідомості; Небезпеки міфологізації: 1.       Міфам не притаманна межа між реальним та нереальним. 2.       Міфологізована свідомість втрачає здатність самостійного оцінювання дійсності. 3.       Домінування міфологізованої свідомості створює загрозу втрати раціональності реальною політикою. Протидія міфологізації: 1.       Розвиток незалежних ЗМІ; 2.       Посилення критичних настроїв в суспільстві;