119. Проблема походження релігії

Існують різні концепції походження релігії — від богословських тверджень про споконвічність, богоданність релігії, про вродженість релігійних ідей та уявлень у людини до концепції виникнення й розвитку релігії під впливом умов соціального життя. Дані палеоантропології (науки про стародавню людину) свідчать про те, що пітекантропи та синантропи ще не мали здатності до членороздільного мовлення, а отже, і до абстрактного мислення і формування понять. Тому в них ще не могли виникнути передумови для відриву фантазії від дійсності, виникнення ілюзорних уявлень. Спірним є питання про існування релігійних уявлень у неандертальців. Безсумнівні ознаки виникнення релігійних вірувань дослідники вбачають тільки в кроманьйонців, яких уже можна цілком підставно іменувати homo sapiens (людина розумна). Це доводять, зокрема, поховання зі слідами обрядів, що свідчать про виникнення віри в надприродний світ, а також пам’ятки первісного мистецтва — живопису та скульптури, в яких знайшли відображення магічні ритуали тієї далекої доби. Відчуття безсилля перед грізними й незрозумілими для первісної людини природними явищами особливо посилювалося під час стихійного лиха: виверження вулканів, землетрусів, повені, лісових пожеж, посух та інших подібних явищ. Безпорадність покликала до життя поклоніння грізним силам природи, привела у кінцевому підсумку до її обожнення. У релігійних віруваннях відображались також наївні уявлення первісних людей про навколишню дійсність, їхнє ставлення до тваринного та рослинного світу. Нарешті, релігійно-фантастичної форми набрали стосунки між людьми в межах родоплемінної спільноти. Отже, релігійні вірування й культи первісних людей складались поступово з різних, у тому числі й ілюзорних уявлень, а також зумовлених цим емоцій та дій.