logo
Общая шпора

144. Логічна характеристика доведення.

Доведення – це сукупність логічних засобів обгрунтовання істинності будь-якого судження за допомогою інших істинних і повязаних з ним суджень. Структура:

-теза(судження, істинність якого треба довести),

-аргументи-істинні судження, якими користуються при доведенні тези-вірогідні одиничні акти,визначення, аксіоми та постулати, раніше доведенні закони науки та теореми

-демонстрація-спосіб логічного звязку між тезою та аргументом, який веде до всьтановлення бажаної істини: прямим-доведення, в якому з відомих передумов за встановленими правилами безпосередньо слідує теза, тобто істинність тези безпосередньо обгрунтовується наявними аргументами; непрямим – доведення,у якому потрібно довести хибність антитези і на цій основі зробити висновок про істинність тези. У структурі доведення виділяють три складові частини: тезу, аргументи і демонстрацію (форму, або спосіб доведення).

Теза - судження, твердження або положення, істинність якого треба довести.

Доведення бувають прості і складні. Головна їхня відмінність полягає в тому, що в складному доведенні є головна теза і підлеглі, часткові тези.

Головною (основною) тезою називається положення, котрому підлягає обґрунтування ряду інших положень.

Часткова теза — це таке положення, яке стає тезою лише тому, що за її допомогою доводиться основна теза. Часткова теза, будучи доведеною, сама стає потім аргументом для обґрунтування основної тези.

Аргументи (основа, доказ, підстава) - це ті істинні судження, які наводяться для доведення тези. Істинність тези доводять за допомогою аргументів: фактів, раніше доведених законів науки та теорем, аксіом, постулатів, визначень понять.

Факт - це явище або подія, що мають місце в дійсності. Факт, який правильно відображений у судженні, служить аргументом у доведенні. Факти володіють достовірністю і великою силою переконаності і тому широко використовуються у процесі доведення. «Факти, - каже народна мудрість, - вперта річ».

Щоб факти могли виконати роль аргументів, потрібно брати не окремі факти, а всю сукупність, яка відноситься до даної проблеми.