13. Психічний розвиток новонародженого

Найзагальнішу картину змін періоду немовляти дає вивчення пізнавального розвитку дитини. Протягом першого року життя діти не тільки набувають моторних (рухових) навичок, а й вчаться гратися, мислити, розуміти навколишній світ. Інтелект їх як універсальний чинник врівноваження з оточенням, за Ж. Піаже, розвивається на основі інстинкту та анатомо-фізіологічної структури організму.

Хоч процес пізнання в цей час надзвичайно багатогранний, найважливішими психічними механізмами у ньому є розвиток сприйняття, розпізнавання інформації, виокремлення категорій, розвиток пам'яті.

Розвиток у немовляти сприйняття. Цей пізнавальний процес полягає у цілісному відображенні предметів і явищ, здатності дитини отримувати багато наочних, звукових, тактильних і смакових вражень. Немовлятам притаманна більшість людських відчуттів. Вони бачать, чують, відчувають біль, дотик.

Для немовлят, як і для дорослих, колір є конкретною категорією. Розмаїття кольорів видимого спектра — від червоного до фіолетового — пов'язане з різною довжиною світлової хвилі. Хоча різниця між довжинами хвиль двох відтінків синього кольору та зеленого однакова, діти з більшим інтересом стежать за переходом від синього до його відтінків. Особливість сприйняття немовляти, коли об'єкти, що певною мірою відрізняються за своїми фізичними ознаками і належать до різних класів (категорій), мають для спостерігача більше відмінностей, ніж належні до однієї категорії об'єкти із суттєвими фізичними відмінностями, називається категорійністю.

Отже, діти в період немовляти вже здатні орієнтуватися в заданих параметрах зовнішнього середовища. Контрасти, криволінійність тощо привертають і утримують їхню увагу, особливо якщо вони спостерігають їх зміни. Очевидно, ця здатність є вродженою.

Розпізнавання немовлям інформації. Діти вчаться виявляти зміни в однакових явищах, зіставляти отриману інформацію з набутими раніше знаннями. Згідно з гіпотезою вчених, у немовляти з перших днів життя виникає відображення отриманих вражень (перцептивных схем) як абстрактне відображення зовнішніх елементів уявлення та їх взаємозв'язків. Генетично перцептивні дії пов'язані з практиПідсумовуючи дані про пізнавальний розвиток дітей першого року життя, Ж. Піаже виокремив такі стадії розвитку структур взаємодії немовляти з предметами й оточуючими людьми:

а) операційна консолідація (1—4 місяці). Дитина своїми рухами намагається відновити попередні відчуття (наприклад, рух очей у бік привабливого об'єкта чи рух руки до рота). Наприкінці цієї стадії вона зауважує зміни звичної для неї поведінки матері й робить певні зусилля, щоб викликати її звичну реакцію. Якщо це не вдається, немовля починає займатися чимось іншим. Така поведінка свідчить про те, що у дитини починають складатися первинні “наміри”, зокрема намагання вплинути на дорослого;

б) операційна координація (4—8 місяців). Зауваживши цікавий рух будь-чого, немовля майже миттєво схоплює його, відтворює, спостерігаючи з інтересом за реакцією дорослого. Дитина вдається до навмисних дій, щоб привернути увагу матері чи іншої дорослої людини (тягне маму за волосся, простягає руки до неї та ін.). Ці дії є спрямованими на іншого сигналами, стимулами до бажаної для дитини поведінки;

в) біфокальна (одночасна сфокусованість дитини на власній дії та реакціях дорослого) координація (8—12 місяців). Виявляється вона в довільному повторенні одного й того самого руху з різними частинами об'єкта. На цій стадії структури взаємодії з неживими об'єктами координуються зі структурами взаємодії з людьми (гра з дорослим, іграшками). Увага дитини одночасно зосереджується і на людині, і на неживому об'єкті (іграшці);

г) удосконалена координація (8—12 місяців). Немовля виявляє здатність здійснювати рухи з об'єктами в різних напрямках. На цій стадії з'являється імітація дитиною рухів і дій, здійснених іншими людьми, ведеться активний пошук цікавих об'єктів, щоб продемонструвати їх іншому.

Отже, у взаємодії з предметами й оточуючими людьми немовля долає стадії операційної консолідації, операційної координації, біфокальну та удосконаленої координації, які є свідченням його пізнавального розвитку.

чними діями.

Вони багато сплять.

15.Безпосередньо-емоційне спілкування-провідний вид діяльності немовляти

При характеристиці механізму психічного розвитку дитини в якості провідного чинника розвитку був виділений провідний вид діяльності. Безпосередньо-емоційне спілкування є єдиним способом вирішення основної суперечності соціальної ситуації розвитку дитинства. Воно полягає в тому, що дитина максимально потребує в дорослому, але у нього немає специфічних засобів впливу на нього. Тому соціальна ситуація дитинства - ситуація нерозривної єдності дитини і дорослого, ситуація «МИ» - і призводить до виникнення нового виду діяльності - безпосередньо-емоційного спілкування дитини й матері. Те, що це спілкування є необхідною умовою психічного розвитку немовляти, доводять факти негативного впливу на нього дефіциту спілкування. Р.Спітц і Дж.Боулбі показали, що відрив дитини від матері на початку життя викликає значні порушення в психічному розвитку дитини, аж до затримки у фізичному і психічному розвитку '. А. Фрейд, що спостерігала за розвитком дітей, які виховувалися без матері, виявила, що в підлітковому віці вони намагалися встановити тісні дитячо-материнські відносини з дорослими, що не відповідало їхньому віку. До цього слід додати і згадувані вище дані Б.Е.Мікіртумова і С.В.Гречаного. На формування безпосередньо-емоційного спілкування немовляти потужний вплив надає характер і тип відносин батьків до дитини вже в пренатальному і ранньому постнатальному віці. Про це говорять результати досліджень Е.В.Патракова. Сприятливий для майбутньої дитини ставлення батьків, хороша соціальна адаптованість майбутньої дитини пов'язані з високою соціально-психологічної зрілістю батьків, глибоке бажання дитини, високою оцінкою батьками ролі сім'ї. Низький рівень психічного розвитку та соціальної адаптації майбутньої дитини, його нервозність можна прогнозувати при нежеланности дитини з боку батьків, нерозвиненості батьківських почуттів, відсутності стабільних взаємин між батьками, потуранні і проекції батьками небажаних якостей.

у той же час у малюків протягом першого року життя формується тепле почуття до матері, у міру встановлення з нею певних відносин, в рамках яких малюки висловлюють свої почуття і засвоюють свої ролі в залежності від статевої приналежності . Нормальне безпосередньо-емоційного спілкування стимулює появу у дитини почуття довіри і прихильності до батьків. Практично абсолютна залежність немовля від дорослого в задоволенні його потреб у їжі, безпеки, любові й ласці може бути знята за допомогою розвинених емоційних зв'язків між ним і дорослими. Якщо його годують, коли він голодний, якщо своєчасно і адекватно реагують на його плач, допомагаючи позбутися неприємних відчуттів, якщо його люблять, розмовляють і грають з ним, то малюк поступово починає розуміти, що навколишній світ безпечний і він може довіряти тим, хто доглядає за ним. Якщо всього цього немає, дитина, швидше за все, буде відчувати недовіру до оточуючих його людей і світу. Звичайно, дуже важко стати «сверхродітелем», проте, всі батьки повинні знати, що їх діти можуть бути поблажливими до деяких їх упущень, якщо в цілому отримують хороший догляд, якщо їх оберігають від справжніх, а не вигаданих бід, якщо їх люблять і спілкуються з ними. Діти, у яких сформовано довіру до батьків, навчаються долати або переносити якісь незручності, оскільки знають, що їх не залишать наодинці з ними. Нормальне протікання безпосередньо-емоційного спілкування батьків з дитиною сприяє формуванню у нього почуття прихильності. Воно формується поступово протягом всього першого року життя і проходить три фази '. Перша фаза триває від народження до 3-х місяців і характеризується тим, що немовлята шукають близькості практично з будь-якою людиною. З метою встановлення спілкування з дорослими тони використовують звукітолоса, Покров-тиванія і незграбні рухи, усмішку, можуть подовгу стежити за дорослим, бажаючи отримати відповідну реакцію.

На другій фазі (3-6 місяців) малюки, як нам вже відомо, навчаються розрізняти знайомі і незнайомі обличчя. Оскільки матері швидше й активніше, ніж незнайомі люди, реагують на сигнали малюка, остільки діти частіше направляють на матерів свою увагу і починають відрізняти їх від інших людей. На третій фазі (7-8 місяців) у дітей розвивається здатність відрізняти одну людину від іншої, формується уявлення про постійність людей і предметів. Тому їх поведінка стає виборчим щодо спілкування з різними людьми. Саме в цьому віці з'являється перша серйозна прихильність, як правило, до матері. Однак почуття прихильності може виникнути у малюка до всіх, хто з ним багато і тепло спілкується. Поява цього почуття - своєрідний індикатор наявності першого соціального відношення дитини. З цього моменту дитина перестає однаково доброзичливо ставитися до будь-якій людині. Прихильність до матері обумовлює можливість появи у малюка тривоги і страху її втратити. Тому діти так засмучуються, коли батьки кудись йдуть і насторожено ставляться до тих, хто їх намагається на цей час замінити. Прихильність штовхає дитини до встановлення фізичної близькості з коханою людиною. Цей пошук взаємності і встановлення розвитку дитини - його раннє дитинство.тісної взаємодії переноситься в наступний період