Теоретичні засади політичного прогнозування. 20. Теоретичні засади політичного прогнозування.

Прогноз – науково-обґрунтоване судження про можливі стани об’єкту у майбутньому, про альтернативні шляхи та терміни їх здійснення. Політичний прогноз ( у шир. сенсі) – розробка науково обґрунтованих суджень про ймовірні стани політичної системи або окремих її суб’єктів у майбутньому та про можливі шляхи та строки їх досягнення. Політичний прогноз  (у вузько-прикладному сенсі) – науково обґрунтовані судження про імовірнісні стани політичної системи або окремих її суб’єктів у майбутньому і про імовірні шляхи та строки досягнення, котрі мають чітко визначений період упередження та тісно пов’язані з можливою реакцією на них у вигляді політичних рішень ( К. В. Симонов ). В історії уявлень про можливість політичного прогнозування виділяють триі позиції: -          Марксистська “оптимістична” ( стверджує можливість політичного прогнозування ); -          Позитивістська “песимістична” ( відкидає можливість політичного прогнозування ); -          Прогнозування можливе, але ставитись до нього треба обережно; Дві сторони політичного прогнозування: 1.       Теоретична; 2.       Практична (забезпечення умов для прийняття оптимальних політичних рішень); Мета політичного прогнозування: 1.       Уникнення небажаних результатів у майбутньому; 2.       Прискорення одержання бажаних результатів; Форми прогностичного знання: -          знання про якості об’єктів, які реально існують; -          знання про якості об’єктів, які не існують сьогодні, проте можуть з’явитись у майбутньому; Теоретичні засади політичного прогнозування: І. Загальна методологічна основа: людина здатна пізнавати світ, у тому числі і політичну сферу; ІІ. Основа для прогнозування: майбутнє політичних явищ знаходиться у теперішньому часі, але лише в імовірному плані. ІІІ. Дія закону причинності ( причинно-наслідкових зв’язків ): будь-яке явище має свого попередника ( причину ) і саме виступає як причина для наступного явища ( наслідку ). Завдання політичного прогнозування – виявлення ланцюгів причинно-наслідкових звязків. ІV. Аналіз та вивчення мотивів людей. V. Знання конкретної політичної ситуації. Типологія політичних прогнозів: 1.       За об’єктом: -          зовнішньополітичні; -          внутрішньополітичні; 2.       За проблемно-цільовим критерієм: -          Пошукові ( продовження в майбутнє теперішніх тенденцій ); -          Нормативні ( визначення строків досягнення бажаного стану об’єкта ); 3.       За періодом упередження: -          оперативні ( до 1 міс. ); -          короткострокові ( до 1 р. ); -          середньострокові ( до 5 р. ); -          довгострокові ( понад 5 р. ); -          футурологічні ( понад 15 р. );