Інтуїтивно-логічні методи політичного прогнозування.

Політичний прогноз  (у вузько-прикладному сенсі) – науково обґрунтовані судження про імовірнісні стани політичної системи або окремих її суб’єктів у майбутньому і про імовірні шляхи та строки досягнення, котрі мають чітко визначений період упередження та тісно пов’язані з можливою реакцією на них у вигляді політичних рішень ( К. В. Симонов ). Методи здійснення політичного прогнозування – основні способи здійснення політичного прогнозування. Інтуїтивно-логічні методи політичного прогнозування – методи політичного прогнозування, засновані на інтуїції, фантазії, уяві, розумінні політичних явищ і процесів дослідниками. Різновиди Інтуїтивно-логічних методів політичного прогнозування : І. Метод аналогії: співставлення прогнозованого процесу зі схожим процесом, який вже мав місце в минулому, для одержання відповідних висновків про можливості протікання прогнозованого процесу. ІІ. Сценарний метод ( метод складання сценаріїв, метод сценаріотехніки ) – створення описової картини розвитку подій і їх майбутнього стану. Етапи: -          підготовка сценарію - виявлення найсуттєвіших рис описуваного явища ( створення системної моделі описуваного об’єкта ); -          написання сценарію – послідовний, поетапний опис того, що може відбутись, з максимальним врахуванням всіх чинників. ІІІ. Метод експертних оцінок: -          індивідуальне опитування; -          “круглий стіл”; ІV. метод “Дельфі”  ( різновид методу експерних оцінок ): -          опитування фахівців за допомогою анкет; -          обробка даних, створення єдиної аналітичного документу; -          ознайомлення експертів з документом; -          повторне анкетування; V. Метод  імітаційних ігор: -          визначення заданих правил для гри; -          створення команд учасників гри, котрі імітують певних суб’єктів; -          “програвання” командами певних ігрових ситуацій; Різновиди імітаційних ігор ( за типом учасників ): 1.       Ігри, в яких приймають участь лише люди; 2.       Ігри, в яких приймають участь лише машини, для яких люди задають програми; 3.       Ігри, в яких приймають участь люди і машини. VІ. Метод “мозкового штурму” ( “брейнстормінгу” ). Мозковий штурм – спосіб генерування нових ідей, одержання нових шляхів розвязання проблеми, розвитку ситуації в результаті творчості колективу фахівців. Етапи методу: 1.       Вільне генерування колективом фахівців ідей; 2.       Аналіз іншою групою висловлених ідей з метою створення підсумкового документу; VІІ. Метод синектики ( автор У. Гордон ). Подібний до методу “мозкового штурму”, але, на відміну від нього, у методу синектики ідеї мають висуватися нефахівцями, осмислюючись ученими. VІІІ. Метод ПАТТЕРН ( planning Assistance Through Technical Relevance Number – Допомога плануванню засобом відносних показників технічної оцінки ): -          ситуаційний аналіз; -          побудова “дерева цілей” ( схеми, що являє собою членування ідей на менші підідеї )