55. Використання займенників.
Займенник — це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Своє конкретне лексичне значення займенник набуває лише в контексті, коли його співвідносять з певними частинами мови.
Так, особові, питально-відносні, заперечні, неозначені займенники можуть заступати іменник і в реченні відігравати роль підмета чи додатка.
Наприклад: я, ти, ніхто, ніщо тощо.
Присвійні, означальні й вказівні займенники частіше заступають прикметники й у реченні виконують роль означення.
Наприклад: наш, кожний, інший, такий, весь та ін.
За українською мовною традицією дійова особа в реченні, виражена займенником, стоїть переважно у називному відмінку, а не в орудному, як у російській мові.
Наприклад: Основну увагу ми звернули на виготовлення предметів широкого вжитку; Весь свій час вони зосередили на переробці високоякісних лаків та фарб.
Характерна ознака займенників — це те, що вони не зберігають, як правило, своєї основи в непрямих відмінках. І Цим вони відрізняються від інших частин мови, у яких основа залишається незмінною.
Наприклад: я — мене; ти — тебе; він — його: вона — її; ми — нас; ви — вас; вони — їх; хто— кого; що — чого.
Під час відмінювання змінюється й основа займенників: я —мені; ти — тобі; хто — кому; що — чим та ін.
Важливо пам'ятати, що в основі багатьох займенників відбувається чергування і, й, о —мій —мого, моєму; твій — твого, твоєму.
- 1. Мова як знакова система. Мовні знаки.
- 2. Основні ф-ї мови.
- 6. Істор. Періоди заборон та обмежень укр.Мови
- 7. Тенденції розвитку української мови на сучасному етапі
- 9. Засоби милозвучності української мови.
- 11 Відмінювання прізвищ. Автобіографія
- 12 Поняття про стилі. Функціональні стилі та їх різновиди
- 13 Лексичні, синтаксичні та структурні особливості української мови
- 14 Класифікація ділових паперів ( див. Пит. 20)
- 15 Слова «книжні» та «нейтральні»
- 16. Власне українська та іншомовна лексика.Правильне використ.Іншомовних слів.
- 17. Терміни та професіоналізми.
- 18. Договір.Рекламаційні листи та листи-претензії
- 19. Сучасний діловий документ.
- 20. Класифікація документів.
- 21. Функціонування форм іменників множинності в українській мові
- 22. Довідко́во-інформаці́йні документи
- 23. Слово, як основна одиниця мови.
- 33 Творення прикметників від географічних назв
- 34.Доповідна записка. Заява
- 35. Лексичне і граматичне значення слова.
- 36. Пряме і переносне значення слова
- 37. Сутність текстової інформації.
- 40. Службові листи.
- 49 Дієслово в діловому мовленні
- 50. Особисті офіційні документи
- 51 Підготовка до публічного виступу
- 52 Методи конспектування
- 56 Вживання дієслів теперішнього часу зі значенням позачасовості у першій або третій особі множини.
- 57. Дієприкметниковий та дієприслівниковий зворот у розпорядчих документах
- 58.Протокол. Наказ
- 41. Основні частини тексту
- 42. Публічний виступ та конспект – способи передачі інформації
- 43. Концептуальна інформація тексту
- 45. Основні ознаки тексту в діловому мовленні.
- 47. Терміни та професіоналізми у діловому мовленні
- 54. Використання форм числівників.
- 55. Використання займенників.
- 59. Специфіка побудови словосполучень з підрядним зв*язком.
- 60. Побудова речень зі словосполученнями підрядного зв*язку.
- 61. Вживання усталених словоспол. Із прийменниками «відповідно до», «згідно з».
- 62. Узгодження підмета і присудка.
- 63. Резюме.
- 64. Рекомендаційні листи.
- 65. Синтаксис писемного мовлення.
- 66. Порядок слів.
- 67. Типи зв*язку слів у словосполученні.
- Види сурядних словосполучень
- Види підрядних словосполучень
- 68. Розділові знаки при цитатах.
- 69.Складне речення.
- 70. Типи складного речення.
- 71. Різновиди дипломатичного листування.
- 72. Загальні вимоги до усного ділового мовлення.
- 73. Види усного ділового спілкування та їх особливості.
- 74. Жанри публічних виступів.
- 75. Доповідь. Промова.
- 76.Лекція. Бесіда.