Сутність та різновиди політичної пропаганди й агітації.

Пропаганда (від лат. propaganda — поширення, розповсюдження) – позитивне повідомлення про неконкретний об’єкт для максимально широкої аудиторії. Пропаганда  — це діяльність, спрямована на популяризацію і поширення ідей у суспільній свідомості. Пропагувати — означає усно, через радіо, телебачення, друковані засоби масової інформації чи за допомогою інших засобів поширювати їхні ідеї, теоретичні знання, погляди, переконання тощо. Метою пропаганди є забезпечення загальної орієнтації, позитивного або негативного ставлення до певного об’єкту. Головна мета пропаганди — довести головні ідеї та теоретичні знання до широких верств населення і перетворити на особисті переконання. Пропаганда – процес закріплення в свідомості певних цінностей. Агітація  ( від лат. agitatio — спонукання до дії ) – пропагандистська діяльність з метою пробудження до політичної активності як окремих груп, так і широких верств населення. Агітація— це вплив на свідомість людей шляхом поширення окремих ідей та гасел з метою мобілізації їх на виконання поставлених завдань. Основні підходи до розуміння агітації: а) це поширення політичних ідей і гасел з метою впливу на суспільну свідомість і настрої народних мас, спонукання їх до цілеспрямованої активності політичних дій; б) це один з поширених засобів політичної боротьби; в) це усна, друкована і наочна політична діяльність, за допомогою якої ті чи інші політичні сили впливають на свідомість і настрої мас з метою спонукати їх до активної дії у певному напрямі. У політичній боротьбі агітація використовується як у явній, так і в прихованій формі. Завдання пропаганди: поєднання теоретичного та буденного рівнів свідомості. Механізм введення у буденну свідомість об’єктів теоретичної свідомості: -          надання ідеям образно-емоційних форм; -          спрощення ( примітивізація ) ідей; -          систематичне повторення одних і тих самих положень; -          використання перебільшення, неправди; Фактори пропаганди: 1.       Чим більший розрив між досвідом людей та ідеєю, тим більше викривлення і брехні у пропаганді; 2.       Пропаганда має орієнтуватись на референтні групи ( “лідерів думок” ); Види пропаганди: -          “біла” пропаганда ( відоме джерело, правдиве повідомлення ); -          “сіра” пропаганда ( джерело невідоме, істинність не встановлена ); -          “чорна” пропаганда ( фальсифікація джерела і повідомлення ); Головна відмінність між пропагандою та агітацією полягає в тому, що пропагандист,  розкриваючи одне питання, повинен висловити багато ідей, так багато, що їх не одразу в змозі засвоїти пересічні громадяни. Агітатор, розкриваючи те саме питання, візьме тільки одну його складову (частину), причому найбільш відому всім громадянам, і спрямує всі свої зусилля на те, щоб, спираючись на цей всім відомий факт (приклад), показати людям напрям дій, що приведуть до покращання загального стану.