50.Структура педагогічної психології

Cтруктура педагогічної психології включає:

1) психологію загальноосвітньої діяльності ( як єдність учбової і педагогічної діяльності);

2) психологія учбової діяльності і її суб'єкта – людина, яка навчається ( учень, студент);

3) психологію педагогічної діяльності ( в єдності навчального і виховного впливу) і її суб'єкта ( вчителя і викладача);

4) психологію навчально-педагогічної співпраці і спілкування.

Очевидно, дана структура розширює область дослідження педагогічної психології і в той же час в пункті 3, по суті залишається традиційною ( навчання, виховання, учитель). На сучасному етапі педагогічної психології все більше диференціюється на психології вищої школи ( Н.В.Кузьміна, А.В.Петровський, С.Д.Смірнов) і педагогічна психологія шкільного навчання (Проколієнко Л.М., Машбиць Є.І., Татенко В.О. та ін.).

 Педагогічна психологія вивчає психологічні питання управління процесом навчання, досліджує формування пізнавальних процесів, відкриває надійні критерії розумового розвитку і визначає умови, за яких досягається ефективний розумовий розвиток у процесі навчання, розглядає питання взаємовідношення між вчителем та учнем, а також взаємовідносини між учнями, питання, пов'язані з індивідуальним підходом до учнів.

Розділи педагогічної психології – психологія навчання, психологія виховання, психологія учителя.

У структуру педагогічної психології входять:

- психологія навчання;

Сучасна педагогічна психологія має конкретні досягнення в галузі психології навчання. Вона займається дослідженням шляхів та засобів управління пізнавальною діяльністю учнів, дослідженням навчання з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей учнів, дослідженням ефективності різних методів навчання, об'єктивних критеріїв успішності навчання. В сучасних умовах психологія навчання не може обмежуватися вивченням механізмів формування досвіду у школярів.- психологія виховання;

Відомий вітчизняний педагог В.О. Сухомлинський писав: «Все, що ми називаємо вихованням – є велика творчість повторення себе в людині».В структурі особистості ми можемо визначити центр, навколо якого групуються всі інші риси і особливості. На думку Л.І. Божович таким центром виступають мотиви. Система домінуючих мотивів – це спрямованість особистості. Виділяють три види спрямованості: особистісна (престижна, егоїстична),колективістська (суспільна, альтруїстична), ділова (інтерес до праці, до справи, до пізнання дійсності).

Особистісна спрямованість створюється завдяки переважаючим мотивам особистісного благополуччя, самоствердження, особистого спокою.

Колективістська спрямованість пов’язана з тим, що вчинки людини спонукаються інтересами і потребами групи, суспільства.

Ділова спрямованість викликається мотивами, які породжуються самою