114. Сцієнтизм і антисцієнтизм.

Сцієнтизм (від лат. scientia — знання, наука) — тенденція до витлумачення філософського і соціологічного знання в світлі принципів і методів, властивих природничим наукам. Провідна ідея Сцієнтизму − про винятковість природничої науки, яка нібито єдина здатна пояснити весь суспільний прогрес.

Погляди

Окремі елементи сцієнтизму є ще у філософії класичного періоду (впевненість філософів-просвітителів 16—18 ст. у тому, що розвиток науки і техніки забезпечить процвітання суспільства), проте найяскравіше С. виявився у спробах представників вульгарного матеріалізму і бігевіоризму звести зміст філософських категорій — матерії, свідомості, причинності тощо — до їх природничого аспекту.

Протистоїть йому антисцієнтизм. Наполягає на обмеженість можливостей науки у вирішенні корінних проблем людського існування, в крайніх проявах оцінюючи науку як вороже людському існуванню. Філософія розглядається як щось принципово відмінне від науки, що носить чисто утилітарних характер і неспроможною піднятися до розуміння справжніх проблем світу і людини. Антсціентізм трактує соціально-гуманітарне знання виключно як форму свідомості, до якої неприменим принцип об'єктивності наукового дослідження. Крайні форми: Ніцше, Хайдеггер, Бердяєв-прагнення розглядати дійсність з позиції людини, трагічно борються з іншим світом, куди входить і наука. Відстоюючи принципи наукового підходу до будь-якої світоглядної, філософської та соціально-гуманітарної проблематики, марксизм тяжів до сціентізму, але в той же час заперечував плоский сціентізм з його ігноруванням складних питань про місце та функції науки в системі культури, про ставлення різних форм суспільної свідомості.

Реакцією на сціентістскіе утопії є посилення антітехніцістской хвилі. Развенчіваніе ілюзій сціентістского оптимізму викликає до життя «антиутопії».

У XX столітті створено безліч антиутопії. У цьому жанрі працювали письменники: Г. Уеллс, А. Франк, Дж. Лондон, Р. Бред-бери, брати Стругацькі, М. Замятін, О. Хакслі та ін

В їх творах відображені різко критичні образи техно-майбутнього, де наука і техніка досконалі і подавлені свобода та індивідуальність.

Творці антиутопії разом зі сціентістамі виходять з ідей всевладдя науки і техніки. При цьому не можна ігнорувати роль антиутопії як специфічного застереження людства: дивіться, що може статися, якщо не контролювати розвиток науки і техніки, якщо не враховувати потреби людини, її духовно-моральні цілі та цінності.