16. Власне українська та іншомовна лексика.Правильне використ.Іншомовних слів.

Власне українська лексика – це слова, які виникли в українській мові надзвичайно давно, з появою тих понять, які вони позначають. До споконвічної лексики належать слова, що позначають лічбу, назви місяців, дії, частини тіла, спорідненість, членів сім’ї, психічні стани, якості людини, предмети, продукти, тварин тощо. Ось деякі із власне українських слів:

Мама, батько, білий, бог (пан), боятися, брат,

вересень, весілля, вівторок, відьма, вісім, внук, вогонь, вода, володіти, вулиця,

два, двері, двір, день, десять, джерело, дзеркало, дивитися, дід, дім, добрий, дочка, друг, дух, душа,

жало, жаль, жати, жити, жито, жувати,

Іншомовна лексика та її використання У наші дні стало звичним вживання слів офіс, піар, інавгурація, менеджер, супермаркет, фуршет, приватизація, імідж, лобі, менталітет, маркетинг, менеджмент та ін Це запозичена лексика. Запозиченням лінгвісти називають процес переміщення різних елементів з однієї мови в інший. Під різними елементами розуміються одиниці всіх рівнів структури мови - лексики, морфології, синтаксису, фонології. Найбільш частим буває запозичення слів - лексичне запозичення, яке є першим ступенем іншомовного впливу.

Правильне використання іншомовних слів.

1. Намагатись уникати іншомовного слова,якщо є український відповідник.Наприклад: погоджувати (координувати), умова (конвенція), місцевий (локальний), переважати (домінувати).

2. Не вживати в одному тексті на позначення того самого поняття власне українське слово й іншомовний відповідник. Необхідно зупинитись на одному варіанті слова і його вживати в тексті даного документа.

3.Використовувати іншомовне слово правильно і точно, лише в тому значенні, яке закріплено за словом у словниках.