131. Свобода совісті і толерантність.

Совість — усвідомлення людиною відповідності своїх дій певним нормам, відчуття моральної відповідальності за свої вчинки вна¬слідок самооцінки, форма вираження моральної самосвідомості особи.

Отже, свобода совісті — це своєрідний акт (процес) са¬мовизначення людини або вибір нею вектора власного діяння.

Зміст понять «свобода» і «совість» привертав людську увагу з давніх-давен. Згадаймо хоча б біблійну історію про вигнання Адама і Єви з раю. Божим повелінням першо-людям було заборонено споживати плоди дерева пізнання добра і зла. Та вони порушили цю заборону, здійснивши свій вибір, тобто самовизначились. У цьому акті самовизна-чення, за Біблією, й лежать витоки людської свободи.

Толерантність - це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. (Ст.1 Декларації принципів толерантності).

Вчені не дійшли єдиної думки щодо виникнення в світовій культурі терміну толерантність. Дехто пов'язує його появу з підписанням Нантського едикту, коли протестанти і католики знайшли компроміс між своїми конфесіями. Цій події передувала одна з найкривавіших ночей у світовій історії - Варфоломієва.

Важливою главою в історії толерантності також вважають кромвельський період англійської історії (17 ст.). На той час серед різних пуританських сект, що входили до армії Кромвеля, були дві - індепенденти та левелери, що відстоювали інтереси свободи та терпіння. Згідно з їх поглядами, жодне з тверджень не може бути настільки непогрішним, щоб йому в жертву можна було принести інші переконання, що існують у суспільстві. Джон Солтмарш, один із захисників толерантності в епоху Кромвеля, говорив: "Твої погляди будуть настільки ж темними для мене, як і мої погляди для тебе, доки Господь не відкриє нам очі."

132. Екуменічний рух у християнському світі.

Екуменізм буквально означає «заселений світ».

У широкому сенсі це ініціативи по досягненю релігійної єдності серед людства заради більш зручного пришестя Христа як єдиного царя світу.

У вузькому та більш відомому сенсі «екуменізм» — це рух на співпрацю та взаєморозуміння між християнами різних конфесій. Для значної частини християнського світу найвищою ціллю віри є примирення усьго людства у повній та свідомій єдності, тобто створенні одної Християнської Церкви. Таке бажання висловлюється багатьма деномінаціями християн, щоб ті, хто дійсно практикує віру у Христа, повинні бути більш прихильними до співробітництва та підтримки один одного. У цьому контексті часто згадуються відомі слова Ісуса Христа у Євангелії від Святого Івана, звернені до єдиного Бога: «Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав.»

У 1997 році у Вашингтоні була започаткована екуменічна конференція «Світло Сходу», як рух мирян та духовенства серед християн задля вивчення однойменного Апостольського листа Папи Івана Павла ІІ, виданого у 1995 р. «Світло Сходу» передбачає зустрічі представників православних, католицьких та греко-католицьких Церков для спільної молитви, вивчення традицій кожної з цих традицій, налагодження дружніх стосунків задля того, щоб бути «єдиним цілим в Одній Церкві Христовій». Від самого початку активну участь в конференції беруть українські миряни та священнослужителі.

З 2007 року у Києві проходять традиційні січневі молитовні марафони за єдність християн. Українська Православна церква є членом Всесвітньої ради церков, але широкий загал віруючих обережно ставиться до екуменічного руху.