2.1. Етапи запозичення

Аналіз теоретичної літератури дозволив зробити висновок про те, що вивчення мовного запозичення має досить велику традицію як у вітчизняному, так і зарубіжному мовознавстві. Тема запозичення і нині важлива і актуальна і привертає увагу багатьох дослідників.

Виділяють досить широкий аспектів аспектів. Деякі з них були висвітлені у першому розділі. Їх суть полягає в тому, що:

Запозичення має місце на всіх рівнях мови, але найяскравіше проявляється в лексиці. Проте, запозичення слід розглядати не тільки на лексичному, а й на фонетичному та морфологічному рівнях.

Власне лінгвістична проблематика запозичення різноманітна: досліджуються формальні і семантичні властивості оригіналу і їх трансформація в мові-реципієнті.

Розгляду запозичення лише під лінгвістичним кутом зору недостатньо. Запозичення має безліч причин і залежить від ряду лінгвістичних і екстралінгвістичних чинників. Запозичення - це насамперед соціально обумовлений процес. Словниковий склад змінюється, відображаючи в своєму розвитку певний історичний період в еволюції суспільства.

Процес запозичення та адаптації запозичених одиниць залежить як власне від особливостей приймаючої мови і культури, так від рівня освіти та соціального статусу населення, що користується запозиченою лексикою.