1.3 Інтернаціональна лексика французького походження в синхронії та діахронії

Синхронія - опис поточного (або будь-якого фіксованого в минулому) стану мови; в той час як діахронія - це опис його історії, зміни синхронних станів. Лінгвістика нового часу зароджувалася в першу чергу з інтересу до спорідненості індоєвропейських мов. Як наслідок, аж до кінця 19-го століття в мовознавстві в цілому переважав інтерес до історії мови. Фердинанд де Сосюр виявився ключовою фігурою в перемиканні уваги лінгвістів на опис поточного стану мови. Частково це було логічно пов'язане з його тезою про системність мовного знака - історична лінгвістика вивчала в першу чергу окремі знаки в їх історичному розвитку, в той час як синхронно окремий знак не уявляв ніякого інтересу; тому інтерес до системи, до співвідношення між знаками, був (або здавався в той час) єдиним можливим додатком ідей синхронічної лінгвістики. У той час як Сосюр вказав на саму можливість синхронічної лінгвістики, протиставляючи її діахронічному вивченню, але не заперечуючи останнього, він наполягав на непроникності кордонів між цими двома підходами, на неприпустимість залучення діахронічних даних або взагалі історичного виміру мови для синхронічного аналізу.

Інтернаціональна лексика французького походження є частиною словникового складу багатьох світових мов. Французькі слова, запозичені разносістемними мовами, піддаються змінам як на рівні форми, так і змісту. На сучасному етапі такі лексичні одиниці мають різний семантичний обсяг, можуть різнитися в написанні і вимові.

Особливе значення інтернаціоналізмів у розвитку сучасних мов набувають у зв'язку з тим, що вони є загальновизнаними формами лексико-семантичного вираження найважливіших понять сучасної культури. Безсумнівно їх значення у всіх основних шляхах подолання мовного бар'єру, будь то навчання мовам, переклад, створення міжнародних і допоміжних мов.

Дослідження особливостей функціювання інтернаціоналізмів є важливою складовою частиною вивчення системи мови. Вивчення інтернаціональних слів французького походження викликане великою лінгвістичної та культурно-історичною значимістю французької мови в історії світових мов. Разом з тим це вивчення доцільно і для визначення їх ролі і місця в лексичній системі сучасних мов.

Матеріалом дослідження послужили слова французького походження високого ступеня інтернаціоналізації. Дослідження проводилося в основному на матеріалі англійської мови у зіставленні з еквівалентною лексикою французької та російської мов.

Під інтернаціоналізмами розуміють лексичні одиниці, подібні до ступеня ідентифікації в графічному (вже орфографічному) і фонематичному відношенні з повністю або частково загальною семантикою, які виражають поняття міжнародного значення та існуючі в декількох (не менше ніж трьох) синхронічно зіставлених мовах (у тому числі неспоріднених). [1:6]. Французька мова в ході свого історичного розвитку служила і служить одним з активних джерел збагачення словникового складу інших мов. У порівнянні з іншими романськими мовами саме французька мова є найпродуктивнішою в області поповнення словникового запасу нероманскіх мов. На думку дослідників, понад 2000 лексичних одиниць французького походження становлять інтернаціональний фонд.

Так, французьке запозичення «budget» закріпилося в англійській мові в XV столітті зі значенням «сумка, мішечок, гаманець» і походить від старофранцузского слова «bougette», зменшеної форми іменника bouge «шкіряна сумка». Століттям пізніше слово набуває в англійській мові значення, що утворилося за допомогою метонимичного переносу, «згорток, запас». У XVIII столітті словом «budget» називався щорічний виступ канцлера державної скарбниці (міністра фінансів Великобританії) про стан державної скарбниці: в цьому випадку говорили he opens his budget «він відкриває свою сумку». Надалі в значенні «бюджет», тобто в широкому сенсі «фінансовий кошторис доходів і витрат держави» і в більш вузькому сенсі «планування доходів і витрат на певний період», слово проникло і закріпилося у великій кількості сучасних мов.

Для російської мови найбільш характерна така ситуація, коли закріплювалося одне значення, в деяких випадках другорядне: наприклад, слово «бутон» має в російській мові значення «нирка рослини, в якій розвивається квітка», тоді як у французькій мові слово «bouton» розпорядженні декілька значеннями - «нирка, бутон», «прищ»,«гудзик» та ін. Для порівняння, в англійській мові збереглися основні лексичні значення мови-джерела, хоча й відбулися деякі перестановки всередині зв'язків між лексико-семантичними варіантами - основним значенням є «ґудзик», далі слідують «кнопка», «бутон», а крім цього, як це нерідко відбувалося з французькими словами в англійській мові, виникло нове значення «молодий, нерозвинений гриб».

Порівняння семантики запозичених слів у сучасній англійській мові та мові-джерелі робить очевидним той факт, що при запозиченні має місце не просто використання чужого імені в іншому мовному колективі в колишньому його значенні, але й не деякі зрушення в семантиці запозиченого слова.

Існують слова, які через схожість форми і змісту можуть призвести до істотних спотворень змісту, неточностей у передачі стилістичного забарвлення, до помилок в лексичної сполучуваності, а також у слововживанні.